Connect with us

З життя

Горькая правда после медового месяца и новое начало

Published

on

**Дневник. После медового месяца — предательство и новый свет.**

Вернулись с Артёмом из медового месяца в Сочи. Я устроилась на диване, крикнула в сторону ванной:

— Какой фильм сегодня?

— Решай сама! — донёсся его голос.

Включила его ноутбук, краем глаза заметила нераспакованные чемоданы. «Завтра разберу», — подумала, но тут раздался звук уведомления. Открыла сообщение — и сердце сжалось.

«Скучаю, родной», — писала какая-то Алёнка.

«Скоро увидимся», — отвечал Артём.

Дата — вчерашняя. Прямо перед нашим возвращением. Дрожащими пальцами открыла переписку: «Алёнка, ты прекрасна…», «Придёшь сегодня?», «Конечно, заждался по тебе…»

Резко захлопнула крышку. Из ванной вышел Артём:

— Ну что, выбрала кино? Может, романтику?

— Да уж, романтика… — ледяным тоном бросила я. — Кто такая Алёнка?

Он побледнел.

— Какая Алёнка? О чём ты?

— Вон, полюбуйся! — швырнула ноутбук ему на колени. — Только с медового месяца, а ты уже изменяешь?!

— Да подожди… Это ничего не значит! Корпоратив, выпил, она сама навязалась… Ошибка! Я люблю тебя!

— Ошибка? Ошибка — это связать с тобой жизнь! — выскочила из квартиры, хлопнув дверью.

В такси молча смотрела в окно, слёзы катились по щекам. «Неужели это правда?»

У родительского дома меня встретила мама:

— Верочка, что случилось?

— Развожусь. Не буду жить с предателем!

— Успокойся, заходи, поговорим…

Прошла неделя. Мама уговаривала остаться:

— Зачем тебе снимать квартиру? Живи с нами.

— Мне тридцать, мам. Мне нужно своё.

Два дня искала жильё. Вчера подала на развод. Артём звонил, присылал розы — я не отвечала.

Через месяц переехала. Две недели — ни слёзы. Уходила в работу, чтобы не думать. Но выходные были тяжёлыми: одиночество душило.

Как-то вечером сидела перед телевизором, переключала каналы. Мороженое, варенье, пустота. Потом — резкое решение.

— Хватит киснуть! — вышла на улицу.

В парке было тихо. Фонари, шёпот листвы, пары. Но скоро стемнело. Пошла назад — и заблудилась.

Сзади шаги. Ускорилась.

— Девушка, извините… — мужской голос.

Побежала, споткнулась. Кто-то подхватил меня.

— Всё в порядке? Не бойтесь, я не опасен. Я — Сергей.

Отошёл, показал пустые карманы:

— Живу рядом. Видел, как вы кружите.

Я всё ещё дрожала, но его улыбка растопила лёд внутри.

— Я… не могу найти выход.

— Проводить вас?

Дорога пролетела незаметно. Он шутил, рассказывал смешные истории. У подъезда замедлили шаг.

— До свидания, Вера.

— До свидания… — с лёгкой грустью.

— Подожду, пока зайдёте. А то вдруг опять потеряетесь, — улыбнулся он.

На следующий день, ещё под впечатлением, пошла за кофе. И вдруг — в дверях соседней квартиры Сергей с двумя кружками.

— Проснулась, соня? Я жду! Пойдём пить кофе?

— Ты? Ты здесь живёшь?!

— Уже две недели. Видел вас, но не решался заговорить.

Я растерялась. Он рассмеялся:

— Ну что, зайдёте?

— Не знаю…

— А если у меня есть пряники?

— Ну… ладно.

Зазвонил телефон:

— Да, мам, нет, не передумала. Мне здесь… хорошо.

И впервые за долгое время я почувствовала тепло. Настоящее.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

одинадцять − десять =

Також цікаво:

З життя55 хвилин ago

– Я запросив маму й сестру до нас на Новий рік, – раптом оголосив чоловік ввечері 30 грудня. – Встигнеш усе приготувати?

Я запросив матір і сестру до нас на Новий рік, повідомив сам увечері 30 грудня. Встигнеш усе приготувати? Нарешті довгоочікувані...

З життя55 хвилин ago

Неодмінність вибору

Піти чи залишитися Оксана відчинила двері й здивувалася, побачивши доньку Марійку та незнайомого хлопця, який привітно посміхався. Привіт, мамо, знайомся,...

З життя2 години ago

Фу, жебрачка! — кривилися перехожі, дивлячись на бабусю в багнюці. Та почувши слова малятка — оніміли

“Фу, жебрачка!” кривилися перехожі, дивлячись на бабусю, що лежала у калюжі. Але коли почули слова малого завмерли.“Фу, жебрачка!” відтягнула свого...

З життя2 години ago

Несподівана зрада жінки

Жіноча хитрість Досі Дмитро лишається вільним чоловіком. Хоч і збирався одружуватися всерйоз, але логіки своєї нареченої так і не зрозумів....

З життя3 години ago

Ти вигнала мене з дому в 14 років, а тепер сподіваєшся, що я буду доглядати тебе у старості? Дарма чекатимеш!

Ти мене у 14 років із дому викинула, а тепер чекаєш, що я за тобою у старості доглядатиму? Не дочекаєшся!Ольга...

З життя4 години ago

Гуляли з собакою в парку, коли вона раптом підбігла до чорної сумки, схопила її та стрибнула у фонтан: а далі сталося неймовірне!

Ми з моїм псом Грімом вийшли на звичну прогулянку до парку Шевченка. День був тихим, повітря свіжим після дощу, а...

З життя5 години ago

Мрії розсипаються як пісок

**Щоденник** Коли закінчувався девятий клас, Маряна сильно змінилася однокласники й навіть старші хлопці почали обертатися на її тонку, струнку фігуру....

З життя5 години ago

Мій чоловік з погордою подивився на мене й кинув подушку, щоб я її випрала: коли я розстібнула наволочку, побачене просто шокувало мене

Мій чоловік кинув на мене зневажливий погляд і шпурнув подушку, щоб я її випрала. Я розстібнула наволочку і те, що...