Connect with us

З життя

Гостинцы взяты – мой путь без возврата.

Published

on

**Мой дневник**

Я забрала подарки и ушла навсегда.

Я была старшей в многодетной семье, выросшей в маленькой деревеньке под Омском. С детства на мне лежала забота о младших: кормила, лечила, собирала в школу. Родители не спрашивали, хочу ли я этого, просто бросали: «Ты должна!» — и всё.

Друзей у меня не было. Когда находилось время, сверстники смеялись, дразнили «нянькой» и «забитой». Их слова резали сердце, и я плакала, забившись в старый сарай. Отец, увидев слёзы, хватал ремень. «Выбью дурь!» — орал он, и каждый удар болел не только телом, но и душой.

Детства не случилось. После девятого класса родители решили: я буду поваром — семья не останется голодной. Меня отправили в местное ПТУ, даже не спросив. Я молча согласилась, стиснув зубы.

Через три года устроилась в городскую столовую. Отец требовал тащить домой еду, но я отказалась. Мать тут же зашипела: «Эгоистка! Братьев обрекла на голод!» Первую зарплату они забрали без слов. Получив вторую, я собрала вещи и сбежала. Купила билет на ближайшую электричку — лишь бы подальше. Если бы осталась, моя жизнь кончилась бы там.

Было трудно. Бралась за всё: мыла подъезды, подметала дворы, пока не устроилась в кафе посудомойкой. Лишь через годы пустили к плите. Копила каждую копейку, даже когда зарплата выросла. Мечта о своей квартире, где я буду сама решать свою судьбу, не давала сдаваться. Жила у старушки Анны Петровны — она брала за комнату копейки, а я помогала по хозяйству. Каждый вечер она встречала меня чаем с душицей и тёплыми пышками. В эти минуты я впервые чувствовала себя счастливой.

Потом встретила Егора. Свадьбу не гуляли — просто расписались. Переехала к его родителям, родила дочку, потом сына. Жизнь будто наладилась, но прошлое не отпускало. Родители снились по ночам — их злые лица, крики. Я рассказала Егору, и мы поехали к ним. Хотела помириться, показать внуков. Накупила гостинцев — пряники, яблоки, колбасу — и ждала встречи с дрожью в сердце.

Но порог родного дома встретил не объятиями, а бранью. Родители обрушили проклятия, отец занёс кулак. Братья спились, сестра путалась с отбросами. Никто не взглянул на детей, не спросил, как я жила. Мать хлопнула дверью, бросив: «Предала нас!» Я стояла, оглушённая, сжимая ручки сумок. Кто-то скажет — мелочно, но я развернулась, забрала подарки и ушла. Навсегда. Даже на похороны не приду.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один + 11 =

Також цікаво:

З життя33 хвилини ago

Мрії розсипаються як пісок

**Щоденник** Коли закінчувався девятий клас, Маряна сильно змінилася однокласники й навіть старші хлопці почали обертатися на її тонку, струнку фігуру....

З життя35 хвилин ago

Мій чоловік з погордою подивився на мене й кинув подушку, щоб я її випрала: коли я розстібнула наволочку, побачене просто шокувало мене

Мій чоловік кинув на мене зневажливий погляд і шпурнув подушку, щоб я її випрала. Я розстібнула наволочку і те, що...

З життя2 години ago

Таємний син на ювілеї свекрухи: неймовірний сюрприз, який всіх приголомшив!

Таємний син на ювілеї свекрухи: незабутній шок!Я отримала конверт кольору слонової кістки тихим золотистим ранком. Сонячне проміння пробивалося крізь вікно...

З життя3 години ago

Санітарка облила голову завідуючому відділенням через відмову прийняти пораненого жебрака в брудному одязі

Вечір у хірургічному відділенні простягнувся нудно, немов час застиг, а повітря згустилося від запаху антисептиків і ліків. У куточку медсестринської,...

З життя4 години ago

Відтінки щастя

**Відтінки щастя** О, привіт, друже, промовив Андрій, впускаючи до хати свого друга дитинства Тараса, який мешкав у місті. Здоровенькі були,...

З життя4 години ago

Коли народилася їхня донька Надінка, Андрій та Регіна були у небесній радості: Та невдовзі дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Ясмин почала затьмарювати їхнє щастя

Коли народилася їхня донька Олеся, Андрій та Марія були в найвищому блаженстві. Та незабаром дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Зірки...

З життя5 години ago

Мене кинула власна матір біля чужих дверей. Через 25 років вона влаштувалася до мене прибиральницею, не знаючи, що я – та сама донька, яку колись віддала.

Коли мене покинула рідна матір біля дверей чужої хати. Через двадцять пять років вона влаштувалася до мене прибиральницею, не знаючи,...

З життя5 години ago

Санітарка облила завідувача відділення нечистотами через відмову прийняти пораненого жебрака у брудному одязі

Вечір у хірургічному відділенні тягнувся нескінченно, ніби час застиг, а повітря стало густим, насиченим запахом антисептиків. У кутку медсестринської, освітленій...