Готуй святковий частунок

Накривай на стіл

– Оленко, побачимось за три дні! І не забудь приготувати свій фірмовий м’ясний пиріг. Він такий смачний… – весело щебетала в трубку свекруха Наталя Іванівна.

Але Олені не було до веселощів. Дівчина завершила дзвінок і важко опустилася на стілець. Через кілька днів наставав Великдень. І всі родичі з боку чоловіка Віктора з’їжджалися до них.

– У вас така простора квартира, місця всім вистачить. Ми раніше тулилися в наших невеликих кімнатках. А тут є де розгулятися! Буде місце для зустрічей нашої великої родини, – винесла два роки тому вердикт свекруха.

Тепер Оля починала ненавидіти свою велику й простору трикімнатну квартиру, за яку ще довго доведеться виплачувати кредит. Лише через квартиру вся орава родичів приїздила до Олі додому, влаштовувала безлад і заважала спати.

В на кухню увійшов Віктор і поцілував дружину на маківку.

– Все з мамою обговорили? – запитав він.

– Так, святкувати знову будемо у нас. Вітя, – благаючи, відповіла вона, – може ти поговориш з мамою?

Віктор насупився.

– Олю, ми ж це вже обговорювали. Ти дуже подобаєшся мамі, вона обожнює твої страви! Як я можу їй сказати, щоб вона не приїжджала? Тим більше, мама вже на пенсії. Ти ж не примусиш її готувати на всіх? У неї вже немає стільки сил. Вона виростила четверо дітей, треба віддати їй належне. І заслужила відпочинок.

Кожного разу Оля піддавалася на вмовляння чоловіка. Але про себе вона думала: «А хто подбає про мене? Чому я на свято повинна годувати і обслуговувати цілий натовп?»

Однак скаржитися було марно. Дівчина не хотіла сваритися з чоловіком і руйнувати сімейне щастя. Тому наступного дня Оля вирушила за продуктами. А в день перед Пасхою щільно зайнялася приготуванням. До пізньої ночі Оля стояла біля плити, щоб наготувати на всіх. У гості мали прийти всі діти свекрухи з сімʼями. А це більше десяти осіб!

– Чому я одна кручусь? Невже ніхто не може прийти допомогти? Гаразд, не твоя мама, але, можливо, хтось із дружин твоїх братів? Чи всі теж на заслуженому відпочинку? – запитала вона у чоловіка, замішуючи тісто для пирога.

Віктор здивовано дивився на дружину.

– Ти ж знаєш, що брати готувати не вміють, як і я. А невістки… Вони зайняті, у одних діти, у інших – робота. Я не можу просто так їх кудись витягти, Олю. Це неправильно.

– А мене можна? Я теж працюю. Ну і що, що з дому. Від цього я не менше втомлююся, Вітя.

– Не сердься, – чоловік обійняв Олю за талію. – Усе буде добре. Ми зберемося всі разом, відзначимо Пасху, всі буде хвалити твою їжу. І у тебе настрій покращиться.

І Оля знову поступилася. Уже вночі, впавши на ліжко, вона від втоми не могла стулити вік. Здавалося, що після такого насиченого дня вона повинна була заснути в лічені секунди. Але сон не йшов. І Оля думала, аналізувала, переживала.

«І навіщо мені їх похвала? Я б теж хотіла прийти на все готове, не витрачаючи на це ні часу, ні грошей, ні сил».

Рано вранці, коли Оля тільки міцно заснула, її розбудив дзвінок телефону. Свекруха вирішила привітати сім’ю старшого сина першою. А потім Наталя Іванівна повідомила:

– Через годину ми всі будемо у тебе. Я ще вчора всім дітям повідомила, так що починай накривати на стіл, – голос свекрухи був бадьорим і веселим.

Оля не могла піднятися з ліжка. У неї просто не вистачало сил, щоб почати цей день. Вона вже прокручувала в голові, як сервірує стіл, сто разів бігає на кухню, щоб подати і принести тарілки, а тоді все це прибирає.

– Не хочу, – простогнала вона у подушку.

– Олю, чому ти ще в ліжку? Мама скоро приїде! І гості, – у дверях стояв Віктор і незадоволено дивився на дружину.

– Уже йду, – неохоче відповіла Оля і сіла. “Ти зможеш, впораєшся з усім, ти сильна”. – прошепотіла вона собі і понеслася до ванної вмиватися.

Дівчина по всякчас підтримувала себе. Вчасно вона все встигла накрити і розігріти.

…За столом стояв гамір. Сім’ї ділилися враженнями, планами, розповідали історії. Поруч з Олею сиділа свекруха. І вона не переставала голосно хвалити Олю:

– Як же наша Оленка добре готує! Все так смачно вийшло, дочко. Я сама ніколи б такий стіл накрити не змогла, – свекруха широко усміхалася, стискала руку невістки і схвально дивилася в очі.

Оля неохоче приймала вітання, але часто виходила із-за столу. Вона йшла на балкон, щоб сховатися від гамору і шуму, від питань про дітей. Вони з Віктором вирішили трохи зачекати, щоб стати на ноги. Але родичів це мало цікавило.

– Оленко! – почувся голос свекрухи. – Час подавати десерт. Куди ти втекла?

Двері на балкон відчинилися, і в невеликий простір увійшла Наталя Іванівна.

– Ти курuш? – здивовано запитала вона.

– Що? Ні звісно! – здригнулася від питання Оля. – Просто вийшла подихати свіжим повітрям. Душно в квартирі.

– Так, так. Діти всередині, вікон не відкриєш. А то вже подумала, що ти у нас балуєшся… Слухай, навіть не думай ні про що подібне, тобі ще мені внуків народжувати! – свекруха жартівливо пригрозила пальцем.

Оля вимушено усміхнулася. Але Наталя Іванівна цього не помітила.

– Підемо, треба зі столу прибрати і десерт подати.

– Йду…

Коли вони увійшли в зал, Наталя Іванівна відразу опустилася на своє місце. А Оля залишилася одна. Вона зібрала брудні тарілки, понесла їх на кухню, потім розставила на столі десерт і розклала перед гостями нові прибори. І все одна.

– Твій торт найсмачніший у світі, – знову похвалила свекруха.

Оля поспішила відступити на кухню. Вона почала мити тарілки, щоб чимось себе зайняти. У такі моменти Оля шкодувала, що ще не придбала посудомийну машину. Її купівля постійно відкладалася.

Через дві години гості почали збиратися.

– Вітюню, відвезеш мене додому? – запитала Наталя Іванівна.

– Звісно, матусю, тільки ключі візьму.

Коли Оля залишилася в квартирі одна, вона пройшла в зал і втомлено опустилася на диван. Квартира була в повному безладі. Купа гостей і кілька дітей зробили своє діло. Від учорашнього прибирання не залишилося й сліду.

“Треба встати і все доробити, – сказала вона собі. – Якщо залишу, то завтра буду сварити себе ще більше. Ех…”

З тихим зітханням Оля піднялася з ліжка. Вона почала збирати брудний посуд, скатертину та рушники відправила у прання. Стіл – у свій куточок в залі. Спочатку вона перемила всі тарілки, прибори та склянки. Залишки їжі склала в контейнери. Потім Оля пройшлася пилососом по всіх кімнатах, вимила підлогу.

“Я заслужила щось хороше за свою працю”…

Оля набрала ванну, кинула у воду улюблену сільову бомбочку, запустила музику. Гаряча вода приємно розслабляла її закляклі і втомлені м’язи. Вона вперше за кілька годин взяла в руки телефон. Там її чекало повідомлення від чоловіка:

«Мама запропонувала залишитися. Буду завтра».

“Я іншого й не очікувала. Як завжди…”

Віктор чудово знав, що Оля буде забиратися саме сьогодні. Але він погодився залишитися у матері, замість того щоб допомогти дружині.

“Як вони до мене ставляться, так і я буду. Всі, набридло!” – вирішила вона для себе.

Цілий місяць пролетів непомітно. Наближалося чергове свято. Дзвінок від свекрухи не змусив себе довго чекати:

– Оленко, накривай стіл! Ми приїдемо у п’ятницю відзначати день народження Вікового молодшого брата.

– Звісно, стіл на місці. Тільки готувати доведеться комусь іншому. У мене навала на роботі, викликають в офіс. Не знаю, коли звільнюсь, – вдавано сумно зітхнула Оля. – Я навіть не знаю, чи зможу бути на святі…

– Що? Як це?..

– Робота, що вдієш.

– Ну, добре, я щось придумаю. Так жаль… – зітхнула свекруха.

– Всього доброго, – Оля поклала слухавку і усміхнулася.

Святковий вечір вона провела у подруги в гостях. А вранці змусила Віктора все прибирати, все ж таки у його брата було свято, а не у неї.

Коли наближався ювілей свекрухи, Оля вирішила взяти відпустку і вирушила до батьків у сусіднє місто. Свій подарунок вона вручила заздалегідь, повідомивши водночас новину.

– Ах, але де ж ми будемо відзначати?

– Віктор вас пустить, просто мене вдома не буде.

– А готування?

– Можете щось замовити. Або ваші інші невістки щось приготують. Ви впораєтеся!

Наступні свята Оля була вдома. Але стіл обмежувався м’ясною нарізкою та магазинним тортом. Оля завжди повторювала одне й те ж:

– У мене зовсім не було часу, щоб готувати. Я у справах по роботі. Можете щось замовити, якщо хочете.

Але ніхто не хотів відкривати гаманець і витрачати гроші. А на Новий рік всі родичі зрозуміли, що сидіти на шиї в Олі вже не вийде. І їхнє бажання святкувати разом одразу вщухло.

Цей Новий рік Оля та Віктор зустрічали вдвох, що повністю влаштовувало дівчину. Її план спрацював. І піднімаючи келих з шампанським вона подумала про себе, що вона молодець і за це треба випити).