Я — Алёша. Моя родина, мов автобот.

Вітаю! Я — Олексій. У мене така родина, що заслуговує окремої пісні. Мама у нас недавно поїхала. Вона спершу лікувалася, довго лежала в ліжку, обіймала мене. А потім бабуся сказала, що вона поїхала в санаторій, далеко дуже. Хотілося б, аби вона привезла мені з того санаторію щось захопливе, може, Оптимуса Прайма!

Після маминого від’їзду тато теж почав сумувати. Дуже втомлювався на роботі, так сильно, що коли приходив додому, дивився на мене і плакав. Може, хтось знає його начальника? Скажіть йому, аби тата не перевантажували. Неправильно, коли дорослий чоловік плаче. Відставав від роботи, і коли повертався, весь запах від нього був як після важкого дня. Напевно, він у мене спортсмен, бігав, а потім з калюжі пив. Круто ж, я ж придумав?

Однієї ночі, коли я вже майже заснув, почув, як бабуся кричала на тата, що треба відпустити минуле, що є я. А він рюмсав, ледь не як Олька з другого поверху, яка головна плакса у дворі. У тому, що тато плаче, винна робота. Значить, він працьовитий. І веселим був, поки маму не відпустив поїзд. Ми з ним зібрали майже всю колекцію лего, хто ще таке може?

Потім бабуся повела мене у дитсадок. Я всю дорогу казав, що мені і вдома непогано. Але бабуня у нас вперта, хоча й добра. У садочку мені не сподобалося. По-перше, Олексіїв там багато, а повинен бути один — це ж я. По-друге, дівчата. Я не проти дівчат, але вони можуть дратувати. Плаксії, всіх із себе ставлять, банти носять. А ви носите? І я ні. Найгірше в садку вихователька Валентина Семенівна. Чому вона бабусі подобається, не розумію, мабуть, уперті одне одного люблять. Ми з татом називаємо її Тітка Бос.

В садку у мене найкращий друг — Платон, разом весело, а Валентина Семенівна заздрить. Якось сказала, що якщо ми не замовкнемо, вона нам мови проб’є дироколом. Дирокол завжди на її столі. Дірка у мові — це, мабуть, круто, бачено по телевізору. Але, напевно, болісно, тому слухаємо Тітку Боса.

На сон-час у мене є ліжко. Вдома своє і тут своє, уявляєте? Ми з Платоном спимо поруч. А взагалі не спимо, говоримо про Оптимуса. Валентина Семенівна свариться, що треба мовчати, як риба об лід. Не знаю, що це за тряпочка для мовчання, але ми не знайшли. Шкода.

Я собі думаю. Тітка Бос каже, що ми не цінуємо свого щастя, і якби у неї була така можливість, вона б спала з качками. У чому прикол? Це ж незручно і качки кусаються, я точно знаю, у селі був.

На підвечірок у садочку дають компот з булочкою. Ну і ж смакота. Давайте я помовчу, а ви купіть собі булочку. Почекаю трохи.

Ну як? Я ж казав, що сподобається. А зараз ще розкажу, як мене забули в садку, класна історія. Загалом, був вечір. Усі вже забрали дітей, ми з Платоном залишилися одні. Валентина Семенівна дзвонила татові, а він не відповідав. Подзвонила бабусі, та сказала, що хтось на машині в’їхав у стовп. Я не зрозумів, у чому справа, але Тітка Бос заплакала, а поки вона всіх розжаліла, за Платоном прийшла мама. Вихователька попросила її взяти мене на ніч. А уявіть — до друга ночувати!

Ми сіли в їхню машину. Мама Платона працює в таксі, уявляєте. Водить швидко, як той відомий гонщик, і за кермом лається. Тато Платона теж поїхав далеко, Платон думає, що в Японію — секрети японські вивчати.

Квартира у них невелика, але весело. Ми грали в хованки і пили газованку, вдома такої нема. Мама у Платона класна, мені голову помила й нігті підстригла, каже, якщо на ногах нігті, то на руках рукті. От жарт! День був дуже хороший! Потім вона нас спати поклала і прочитала казку про Русалоньку. Як мама.

* * *

Вранці мене забрав тато. Сказав, що загубив машину. Не розумію, як можна загубити таку велику річ, це ж не лего. А ще на його обличчі були страшні порізи та синець. Мабуть, у бані сильно парився і подряпався. Іноді мені його навіть шкода.

Ввечері до нас у гості прийшов татів найкращий друг Сергій. Головне, що у Сергія є Чарлі! Справжня собака. Зуби величезні, як у вовка, але мене ніколи не кусає, тільки руки лиже. Поки ми з Чарлі грали, дорослі посварилися. Сергій кричав: “Ти зовсім здурів, куди Льошу залишиш? Так не можна, живи, заради неї і нас живи”. Тато у відповідь кричав, що не треба втішати. Вони врешті-решт побилися, чи тато першим Сергія стукнув, чи навпаки, в загальному, боролися на кухні та сопіли, а ми з Чарлі розбороняли. Чарлі молодець, за попи обох вкусив, щоб нікому не було прикро. Потім ми всі втомилися, лежали на підлозі разом. Я сказав:

– Для чого ви б’єтеся? Погана звичка, мамі б не сподобалося.

– Її немає, – відповів тато.

– Що немає? – не зрозумів я.

– Занадто рано! – сказав Сергій татові, а мені пояснив, що немає машини.

Тато точно дивний, знайшов через що засмучуватися. Довелося його втішати.

– Ти тільки не плач, це всього лише машина. Нову купимо. Ти у мене розумний, щось придумаєш, і Сергій допоможе. Пам’ятаєш, я загубив велику іграшку? Ну так, спочатку важко, щодня плакав. Потім так вирішив: я є, а її немає. Мені тут добре, а їй деінде добре. Нема чого сумувати.

Тато сильно обійняв мене. Вони з Сергієм мовчали і плакали, точно вам кажу, я бачив сльози. Чарлі скімлив. Двоє дорослих — і разнюнювалися через машину. Потім усі з підлоги піднялися, тато обіцяв Сергію постаратися і взяти себе в руки. Чарлі в ту ніч спав зі мною, такий крутий і теплий!

* * *

На наступний день тато прийшов за мною в садок пішки. Приніс мені велосипед, а мамі Платона — квіти, довго просив пробачення. Вони усміхались, ми з Платоном теж. Його мама у машинах добре розуміється, одразу сказала: нічого, буває. Гарно разом виглядають, як наречені.

Потім я їхав додому на велосипеді, а тато біг за мною. Я сміявся, і він чомусь у мене просив пробачення. Дорослі всі дивні, навіть свої.

* * *

Відтоді, як тато з Сергієм побилися і Чарлі його відкусив, тато ніби змінився. Тепер приходить додому раніше. Напевно, хтось поговорив із його начальником. Спасибі! Ще ми з татом на вівторки ходимо у басейн. Він плаває, як дельфін, і пообіцяв, що і мене навчить. В четвер ми з ним карате займаємось, одягаємо білі кімоно і машемось аж до напівсмерті. Тату особливо подобається бити грушу, він може без зупину двадцять хвилин молотити — такий злий, вам цього і не снилося. А потім усміхається. Ходили вчора на китайську мову, думаємо, і туди записатися. Тато каже, китайську знати корисно. Мені подобається, що там малюють каракулі, а насправді це не каракулі, а слова. І вчаться їсти двома паличками, як у кіно.

* * *

Нещодавно у мене був дитячий корпоратив. Так тато у жарт зветь день народження. Я спитав, чи приїде мама, але виявилося, що вона дуже зайнята у санаторії. Зате тато запросив усіх моїх друзів з садочка, щоб день народження був кращим у житті. Він дзвонив організаторам свят, клоунам, тортамейкерам. Каже, простіше на Місяць полетіти, ніж влаштувати день народження дитині. Бабуся мудра, запропонувала залучити маму Платона. Вийшло суперкласно! Вони з татом швидко домовились, все зробили, вона спекла торт із Бамблбі. Чарлі прийшов, ми з ним танцювали і з дівчатами теж. Іноді і дівчата на щось спроможні. Шкода, що мама не подзвонила.

* * *

Минав Я. Ми дуже багато часу проводимо вчотирьох. Я, тато, Платон і його мама. Круто ж завжди мати друга поруч. Мама Платона добра. Ви б бачили, як вона відлупцювала хулігана, який хотів забрати мій велосипед. Тато з нею після роботи не втомлюється. Сьогодні бабуся й тато сказали, що хочуть серйозно зі мною поговорити. Я знаю, про що. Звичайно, оберу Бамблбі. Оптимус, тільки не ображайся! Сьогодні вночі мені наснилася мама. Гарна така. Гладила мене і тихенько на вушко сказала, що татові й мені з мамою Платона жити краще, що вона хороша і щоб я це пояснив татові. Олексій розумний, Олексій усе пояснить, як треба.