Я — Алёша. Моя сім’я крута, як трансформер.

Я — Олексій. Знаєте, моя родина така крута, що аж трансформери заздрять. Моя мама, правда, кудись поїхала. Спочатку вона лікувалася, довго лежала вдома та обіймала мене. Тоді бабуся сказала, що мама поїхала в санаторій, дуже далеко. Хотів би, щоб вона мені привезла Оптимуса Прайма!

Після того, як мама поїхала, тато почав часто сумувати. Він дуже втомлювався на роботі, так сильно, що, коли приходив додому, дивився на мене й плакав. Хтось знає його керівника? Скажіть, нехай не навантажують його так. Це неправильно, коли дорослі чоловіки плачуть. Ще він казав, що більше не може, зникав кудись і повертався зовсім виснажений, а від нього пахло чимось неприємним. Мабуть, він у мене спортсмен, бігав, а потім з калюжі пив. Гарно я про калюжу придумав?

Одного разу я вже майже спав, але почув, як бабуся кричала на тата, що треба відпустити, і що є ж я. А він плакав, майже як Анна з другого поверху — у нашому дворі вона головна плаксива. У тому, що тато плаче, мабуть, винна робота. Значить, він трудолюбивий. І веселий був, поки мама не поїхала. Ми з ним майже повну колекцію Біоніклів зібрали, у кого ще такий тато є?

Потім бабуся повела мене до садочка. Я весь час казав, що вдома краще. Але бабуся вперта, хоч і добра. У садочку мені не сподобалося. Перше, Олексій там багато, а повинен бути один — це я. Друге, дівчатка. Не проти дівчаток, але вони такі дуринки. Мають вбрання, банти великі. Ви носите? І я ні. Але більше за всіх у садочку не люблю Валентину Семенівну, виховательку. Чому вона бабусі подобається, не розумію, мабуть, вперті люди притягуються. Ми з татом називаємо її Тітка Бос.

У садочку я найбільше дружу з Платоном, нам разом весело, а Валентина Семенівна заздрить. Якось сказала, що якщо не замовчимо, проб’є нам язики діроколом. Дірокол у неї завжди на столі стоїть. Дірки в язиці — це круто, я бачив по телевізору. Але, мабуть, це боляче, тому слухаємо Тітку Бос.

На сон я маю своє ліжечко тут, як і вдома. Уявляєте? Ми з Платоном спимо поруч. Точніше, не спимо, а говоримо про Оптимуса. Валентина Семенівна свариться, щоб мовчали. Невезуха.

От про що я думаю. Тітка Бос каже, що ми не розуміємо свого щастя, а з її можливості, вона б спала з качками. Що за прикол? Це ж незручно, і качки кусаються, добре знаю, був у селі.

На полуденок у садочку дають компот з ватрушкою. Ой, як же це смачно. Давайте, я зараз замовчу, а ви купите собі ватрушку. Почекаю трішки.

Ну як? Казав же, що сподобається. Зараз ще розкажу, як мене забули в садку, це цікава історія. Було вже пізно. Усіх забрали батьки, ми з Платоном залишилися самі. Валентина Семенівна дзвонила татові на мобільний, а він відключений. Подзвонила бабусі, а та відповіла, що хтось в’їхав у стовп. Не зрозумів, в чому суть, але Тітка Бос розплакалася, а поки вона розводилася, за Платоном прийшла його мама. Вихователька попросила її забрати мене на ніч. Уявляєте, як круто? До друга з ночівкою!

Ми сіли до них в машину. Мама Платона працює в таксі, уявіть. Вона водить швидко, як Шумахер, і лаявся поганими словами. Тато Платона теж поїхав далеко, Платон вважає, що в Японію — секрети їхні шукати.

Квартира виявилася маленькою, але весело було. Ми втрьох грали у хованки і пили газовані напої, вдома таких немає. Мама в Платона класна, помила мене і підстригла нігті, каже, якщо на ногах нігті, то на руках рукти. Ось так прикол! День був класний! Потім вона нас уклала і прочитала казку про Русалочку. Як мама.

* * *

Вранці за мною прийшов тато. Сказав, що загубив машину. Не розумію, як можна загубити таку велику штуку, це ж не Біонікль. Ще у тата на обличчі страшні подряпини та синці. Так парився у лазні, що обличчя подряпав. Дурний тато, іноді його шкода.

Ввечері до нас прийшов татів найкращий друг Сергій. Найважливіше, що в Сергія є Чарлі! Справжня собака. Великі, як у вовка, але мене ніколи не кусає, лише руки лиже. Поки ми з Чарлі грали, дорослі посварилися. Сергій кричав: “Ти зовсім вже охамів, на кого Олексу залишиш? Так не можна, живи ради неї і заради нас”. Тато у відповідь кричав, що його не треба втішати. Вони посварилися в кінці, навіть не зрозумів, хто перший почав, але боролися на кухні і сапали, а ми з Чарлі розганялися. Чарлі молодець, за обидві попи вкусив, щоб нікому не було образливо. Потім ми втомилися, лежали на підлозі всі разом. Я сказав:
– Ви навіщо сваритеся? Це погана звичка, мамі не сподобається.
– Її немає, – відповів тато.
– Чого немає? – не зрозумів я.
– Рано! – сказав Сергій татові, а мені пояснив, що немає машини.
Тато точно дурний, через що засмучується. Довелося його тішити.
– Ти тільки не плач, це лише машина. Нову купимо. Ти у мене розумний, придумаєш щось, і Сергій допоможе. Пам’ятаєш, я загубив великого Скубі-Ду? Ну так, спочатку було важко, плакав кожен день. Потім вирішив так: є я, і його немає. Мені тут добре, а Скубі-Ду в іншому місці добре. Не треба сумувати.

Тато міцно обійняв мене. Вони з Сергієм мовчали і плакали, точно вам кажу, бачив сльози. Чарлі скиглив. Двоє дорослих — і рознялись через машину. Потім всі встали з підлоги, тато обіцяв Сергію постаратися і взяти себе в руки. Чарлі ночував зі мною, який він крутий і теплий!

* * *

Наступного дня тато прийшов за мною в садочок пішки. Приніс мені велосипед, а мамі Платона — квіти, довго просив вибачення. Вони посміхалися, ми з Платоном теж. Його мама добре розуміється на машинах, відразу сказала: нічого, буває. Добре виглядають, як наречені.

Потім я їхав додому на велосипеді, а тато бігав за мною. Я сміявся, а він чомусь і у мене просив вибачення. Дорослі всі дивні, навіть свої.

* * *

Тата немов підмінили з того часу, як вони з Сергієм посварилися і Чарлі вкусив за попу. Тепер приходить додому раніше. Мабуть, хтось поговорив із його керівником. Дякую! Ще ми з татом по вівторках ходимо на басейн. Він плаває як дельфін і обіцяв, що мене теж навчить. У четвер у нас карате, надягаємо білі кімоно і махаємося. Особливо татові подобається грушу бити, може двадцять хвилин чавити без зупинки.

Недавно у мене був дитячий корпоратив. Так тато жартом називає день народження. Я спитав, чи приїде мама, але вона, виявляється, дуже зайнята в санаторії. Зате тато всіх моїх друзів із садочка запросив, щоб день народження був найкращим у житті. Він дзвонив організаторам свят, клоунам, людям, які торти роблять. Каже, простіше на Місяць злетіти, ніж одне дитячу вечірку влаштувати. Бабуся мудра, запропонувала залучити маму Платона. Вийшло супер! Вони з татом швидко все організували, вона спекла торт з Бамблбі. Прийшов Чарлі, ми з ним танцювали і з дівчатками теж. Іноді і дівчатка на щось придатні. Шкода, що мама не передзвонила.

* * *

Пройшов рік. Ми дуже багато часу проводимо вчотирьох. Я, тато, Платон і його мама. Круто завжди мати друга поруч. Мама Платона добра. Ви б бачили, як вона відділила наркомана, який велосипед у мене відібрати хотів. Тато з нею після роботи не втомлюється. Сьогодні бабуся і тато сказали, що хочуть зі мною серйозно поговорити. Я знаю про що. Звісно, виберу Бамблбі. Оптимус, якщо не ображайся! Цієї ночі мені мама наснилася. Красива така. Вона мене гладить і тихенько на вухо каже, що татові і мені з мамою Платона жити краще, що вона хороша і щоб я татові це пояснив. Олексій розумний, Олексій все правильно пояснить.