Connect with us

З життя

Я не піду на весілля доньки, бо вона не запросила вітчима, який виростив її.

Published

on

Властка не запросила на весілля вітчима, який виховував її з дев’яти років. Я теж не піду на це весілля.

Моя донька розбила мені серце. Я думала, що вона вміє бути вдячною, що у свої 25 років вона здатна бачити істину, відрізняти доброту від байдужості. Але її вчинок показав протилежне — гірке, болісне протилежне. Вона не запросила на своє весілля вітчима, мого чоловіка Віктора, який виховував її з дев’яти років, докладаючи душу до кожного її кроку. Зате попросила рідного батька, який всі ці роки не зважав на неї. Після цього у мене навіть немає жодного бажання йти на це свято зради.

Розлучення з моїм першим чоловіком, Олексієм, було неминучим, як гроза після затишшя. Останні чотири роки нашого шлюбу трималася завдяки терпінню та умовлянням свекрухи, яка просила потерпіти її блудного сина. Але кожна терплячість має свій кінець, і моя чаша терпіння переповнилася, коли доньці, Властці, виповнилося сім. Її батько завжди ставив сім’ю на останнє місце. Він спілкувався з нею лише коли був у гарному настрої, а п’яний став зовсім невгамовним. Зникав на дні, а повернувшись, доводив свою правоту кулаками, залишаючи синці не лише на мені, але й на моєму серці.

Коли я дізналася про його коханку, це була остання крапля. Усвідомлення того, що інша жінка повелася на цей «скарб», відкрило мені очі. Я подала на розлучення, не озиравшись назад. Олексій навіть не намагався врятувати сім’ю — зібрав свої речі, розбив дзеркало в передпокої і сміливо пішов, ніби герой якоїсь драми. Свекруха, котра раніше плакала над долею свого «бідного сина», перетворилася на справжню мегеру. Вона звинувачувала мене в усьому, намагалася переконати Властку, що це я вигнала її «любого батька», хоча він вже давно викреслив нас із свого життя.

Властка завжди більше тягнулася до батька, ніж до мене. Я була сувора — виховувала, навчала, змушувала робити уроки. А він з’являвся рідко, у доброму гуморі, з дешевими цукерками і порожніми обіцянками. Коли ж приходив сердитий, я кидалася захищати доньку від його люті, виставляючи її позаду себе. Тому в її пам’яті він залишився якимось казковим лицарем, а я — вічною наглядачкою. Пояснювати їй правду було безглуздо: свекруха отруїла її розум, а Властка сумувала за «добреньким татом», який насправді не вартий був і ламаного гроша. Я стискала зуби і продовжувала боротися за неї. Через рік свекруха померла, тиск на доньку ослаб, але вона все ще продовжувала ідеалізувати батька і звинувачувати мене в його відсутності.

Коли Властці було дев’ять, я зустріла Віктора в нашому містечку під Черкасами. Він мені відразу сподобався — добрий, надійний, з теплою усмішкою. Я закохалася, і він відповів взаємністю. Але я боялася його втратити, тому чесно попередила: у мене є донька, і вона може його не прийняти, йому буде нелегко. Віктор не відступив. Він запропонував мені руку і серце, знаючи, що попереду чекають труднощі. І вони почалися відразу: Властка вередувала, грубила, провокувала його на кожному кроці. Я думала, він здасться — кому захочеться терпіти образи та сварки? Але він залишився. За шістнадцять років лише двічі підвищив на неї голос — і то заслужено. Возив її на змагання, забирав з вечірок, купував одяг, жодного разу не дорікнувши. Навіть її навчання в університеті оплатив він, а не її вихвалений біологічний батько.

У старших класах Властка почала ставитися до нього спокійніше. Не нападала, але й подяки не виявляла. Я сподівалася, що з часом вона зрозуміє, якою рідкісною людиною є Віктор — не кожен вітчим так дбає про чужу дитину. Я знала, що вона іноді бачиться з Олексієм. Не втручалася в їхні стосунки, але кожен її день народження рвав мені душу: вона чекала його дзвінка до півночі, а він так і не телефонував. І все ж продовжувала чекати — рік за роком, ніби сліпа.

Після школи вона поїхала вчитися до іншого міста. Повернувшись, оселилася з хлопцем, з яким зустрічалася з третього курсу. А потім оголосила про весілля. Я була впевнена, що Віктор буде там, поруч із нами. Але вона викреслила його із списку гостей. Він намагався приховати біль, але я бачила, як його очі потьмяніли. Властка кинула мені в обличчя:

— На весіллі буде мій тато. Як ти уявляєш його і Віктора разом? Хочеш влаштувати цирк?

Я задихнулася від обурення:

— Ти запросила батька, який знехтував твоїм життям, і викреслила людину, яка тебе виховувала? Ти невдячна! Я не піду на твоє весілля. Звертайся тепер за всім до свого “тата”.

Вона спробувала щось сказати, але я вже грюкнула дверима.

Вдома Віктор намагався переконати мене передумати: мовляв, вона єдина донька, це її день. Але я не можу. Вона чітко показала, що їй важливо. Ми з Віктором стільки років боролися за неї, а вона досі обожнює того, хто її покинув. Нехай так. Я умиваю руки — досить мені цього болю та розчарувань.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ятнадцять − 9 =

Також цікаво:

З життя1 хвилина ago

Yesterday — Or How a Dinner Party for the “Gourmet Brother-in-Law” Became a Lesson in Family, Boundaries, and the True Cost of Hospitality in a Classic English Home

June 7th How quickly a gathering can turn into a test. I dont know why I still get so flustered...

З життя4 хвилини ago

Dandelion Jam After a mild, snowy English winter, everyone in the quaint town is longing for the fresh green leaves and colourful blooms of spring. Taissa, living in her cosy flat with her granddaughter Vera—whose parents, both doctors, have gone to work in Africa—finds herself cherishing the new season. The rhythms of the town change: market stalls buzz, neighbours gather on garden benches, and birdsong replaces alarm clocks. Taissa’s daily life intertwines with her lively neighbours—cheerful, well-read Valerie and grumpy Mrs Simmons—whose gossip and camaraderie brighten the days. Meanwhile, Vera happily attends school and dance class, proud to be watched over by her loving grandma. When Taissa strikes up a warm friendship with her thoughtful neighbour George Ellis, a widower with a distant daughter, they find comfort in shared stories and park strolls. Yet, tension brews when George’s daughter Vera visits and demands he sell his flat to move in with her family, suspecting Taissa’s intentions. An awkward confrontation ensues, but Taissa remains gracious. Life brings Taissa and George back together; he approaches her with a crown of dandelions and a jar of homemade dandelion jam, sharing its English folklore and health benefits. Their friendship flourishes over tea, recipes, and evenings under the old linden tree. Through spring’s renewal, two hearts discover sunshine in companionship and the sweet taste of dandelion jam. Thank you for reading and supporting my stories—wishing you all life’s brightest joys!

Dandelion Jam The snowy winter had finally packed its bags and left, not that the cold was anything to write...

З життя9 години ago

Didn’t Want To, But Did: The Nerve-Wracking Choices of Vasilisa Living Alone in Her Grandmother’s Country Cottage, Facing Village Gossip, Deadly Debts, and a New Love with Anton the Local Policeman

Didnt want to, but did Sarah wasnt much of a smoker, you know? Still, shed convinced herself that a cigarette...

З життя9 години ago

Relatives Demanded My Bedroom for the Holidays, Left Empty-Handed When I Refused to Give Up My Sanctuary

Relatives demanded my bedroom for the holidays and left with nothing So where am I supposed to stick this massive...

З життя10 години ago

A Silent New Year’s Eve

New Years hush November drifted in, drab and drizzly, the kind of grey that seeps into your bones. Each day...

З життя10 години ago

Mother-in-law Helped Herself to My Gourmet Foods from the Fridge—Stuffing Them All into Her Bag Before Saying Goodbye

The mother-in-law slipped the delicacies from my fridge into her handbag before heading home. “Are you sure we need all...

З життя11 години ago

My Husband Invited His Ex-Wife Over for the Sake of the Children—So I Celebrated My Freedom in a Hotel Instead

Husband invited his ex-wife for the kids, so I spent the celebration at a hotel Where are you planning to...

З життя11 години ago

My Husband Compared Me to His Friend’s Wife at the Dinner Table—And Ended Up with a Bowl of Salad in His Lap

“You’ve brought out this dinner set again? I told you I wanted the fancy one with the gold rim, the...