Я прагну розлучення сина: навіщо йому така недолуга дружина?

Вважається, що свекрухи — це злі відьми, які мучать бідолашних, нещасних невісток без жодної причини. Прочитайте форуми в інтернеті — там повно таких історій. І ось я — та сама «зла свекруха», яка не просто прискіпується до своєї невістки, а впевнено вирішила зруйнувати шлюб свого сина. Знаєте що? Мені не соромно. Я переконана у своїй правоті, і зараз поясню, чому так вважаю, поки всередині мене вирує гнів і біль за мого хлопчика.

Мій син, Олексій, познайомився з цією дівчиною, Олесею, приблизно п’ять років тому. Але представив він її мені набагато пізніше — лише після того, як освідчився і вирішив одружитися. З першого погляду вона мені не сподобалася, і, як виявилося згодом, моя інтуїція мене не підвела — ця особа стала справжнім кошмаром.

Я запросила їх до себе додому, в нашу затишну квартиру в передмісті Львова. Олеся навіть не встигла роззутися, як задзвонив її телефон. Замість того, щоб вибачитися і сказати, що передзвонить, вона почала розмовляти з подругою прямо в передпокої. Хвилин п’ятнадцять! Я стояла, стискаючи зуби, а вона хихікала і обговорювала якусь нісенітницю. Уже тоді я відчула: щось з нею не так.

За столом я не стала задавати їй серйозні питання — просто спостерігала. Але коли розмова зайшла про неї, про її життя і плани, все стало ясно. Школу вона ледве закінчила, навчається на останньому курсі коледжу, але про вищу освіту навіть не думає. Навіщо? Адже жінка, за її словами, повинна бути дружиною і матір’ю — і крапка. Працювати вона не збирається. Зараз її утримують батьки, а потім, вочевидь, цей тягар ляже на мого сина. Живе з мамою і татом, але після весілля планує переїхати в нашу квартиру. І вишенька на торті: вона вагітна. Термін ще маленький, тому весілля потрібно зіграти швидко, поки живіт не видав її «секрет». Вона поводилася так, ніби весь світ їй щось винен, а її краса — це перепустка в безтурботне життя.

Але найстрашніше я побачила, коли Олексій вийшов покурити на балкон. Олеся тут же дістала пачку тонких цигарок і пішла за ним. Вагітна — і курить! Я ледь не задихнулася від обурення. Що буде з дитиною? Її це, здається, не хвилювало.

Невдовзі вони одружилися, і ми стали жити разом у моїй квартирі. Я йшла на роботу рано вранці, поверталася ввечері, а Олеся спала до обіду, потім тинялася по дому, нічого не роблячи, і постійно бігала на балкон з цигаркою. У коледжі вона взяла довідку про вагітність і пішла в академвідпустку. Щовечора мене зустрічав безлад: гора брудного посуду в раковині, розкидані речі, порожній холодильник. Вона не готувала, не прибирала — тільки висіла на телефоні, поговорюючи то з мамою, то з подругами.

Коли я просила її допомогти по господарству, вона відмахувалася: то токсикоз, то втома. Але це не заважало їй вештатися з подругами по кав’ярнях або тягатися з Олексієм по нічних клубах до ранку. Я стискала зуби, але мовчала — заради сина. А потім народився онук. І що ви думаєте? Олеся не змінилася ані на йоту. Олексій вставав до дитини вночі, гуляв з коляскою, возив його до лікаря. Я допомагала вечорами і вихідними, втомлюючись після роботи. А вона? Лежала на дивані, гортала телефон і курила, як ні в чому не бувало. Мене тремтіло від злості.

Я намагалася говорити з нею — спокійно, потім жорсткіше. Вона пропускала мої слова повз вуха, дивлячись на мене з нахабною усмішкою. Але найгірше було те, що Олексій завжди її захищав. Коли я вказувала йому на її лінь, на її непотрібність, він ставав стіною: «Мамо, вона намагається, просто їй важко». І ми сварилися. Він кричав на мене, а їй — жодного докору. Мій син, мій єдиний хлопчик, осліп від любові до цієї пустушки.

Напруження в домі стало нестерпним. Одного разу я не витримала і в гніві випалила: «Забирай свою дружину з дитиною і йдіть звідси! Живіть окремо, подивимося, як ви впораєтеся!» Вони поїхали. Олексій образився, перестав зі мною спілкуватися. Я намагалася пояснити йому, відкрити очі на правду, але він відгородився від мене стіною. Тепер він майже не телефонує, не приїжджає в гості. Я впевнена: це Олеся налаштовує його проти мене, вбиває клин між нами. А я ж люблю свого сина більше життя, і онука обожнюю всім серцем.

Я вирішила: така дружина Олексію не потрібна. Він заслуговує на краще — розумну, турботливу жінку, а не цю ледачу, безвідповідальну дівчину. Нехай поки цього не бачить, але я зроблю все, щоб їхній шлюб зруйнувався. Я не зупинюся, поки не звільню сина з цих кайданів. Впевнена, рано чи пізно він зрозуміє, що я була права, обійме мене і скаже: «Дякую, мамо». А онука ми виростимо самі — без її нікчемної тіні, без її байдужості і цигаркового диму. Я не відступлю, тому що це моя війна за щастя моєї дитини.