Connect with us

З життя

«Я приютила маму, но вскоре вернула её — меня теперь называют чудовищем»

Published

on

Я забрала мать из деревни, но через месяц вернула обратно — и теперь все считают меня чудовищем.

Когда я решила перевезти маму из её старого дома в Угличе в мою московскую квартиру, мне казалось, что поступаю правильно. Она уже не молода, жила одна в ветхом доме, где с каждым годом всё труднее: печь дымила, вода в колодце замерзала, а соседи либо разъехались, либо постарели так же, как и она. Я думала, ей будет лучше рядом — под присмотром, в тепле, в нормальных условиях. Но через месяц я усадила её в машину и отвезла назад. И теперь, кажется, стала изгоем для всех — от родни до сослуживцев.

— Как ты могла? — шипели мне в спину.
— Это же мать родная! Не котёнка же подобрала — чтоб взять и выбросить!
— Вот доживёшь до старости — получишь то же самое!

Я слышала всё. И прямые упрёки, и шёпот за спиной. «Карма», — качали головами. «Одумайся», — призывали.

Но никто из них не жил с ней сутками. Не видел, как за считаные дни моя весёлая, бойкая мама превратилась в чужую, потерянную старуху — то плачущую, то молчащую часами, отворачивающуюся от тарелки с едой. Никто, кроме меня.

Сначала я старалась. Отдельную комнату обустроила, купила новые тапочки, халат, развесила её любимые фотографии, даже герань из её деревенского дома привезла. Хотела, чтобы ей было хорошо. Но в ответ — ледяное молчание. Она сидела, словно в чужом доме, а я — не дочь, а тюремщик. Я уговаривала её поесть, напоминала про душ — хотя в деревне она со всем справлялась сама. Но здесь будто сломалась.

Через неделю она начала переделывать мою жизнь. Переставила посуду, раскидала специи, переложила мои вещи в ванной. Я терпела, говорила себе — привыкает. Но потом пошли слёзы. Тихие, а потом — рыдания. Сидела в углу и шептала:

— Я здесь чужая… Не хозяйка… Не могу так…

Я чувствовала себя палачом. Хотя хотела только помочь.

— Хочу умереть в своём доме. Где каждую щель знаю. Где стены помнят.

Я уговаривала её остаться. Говорила про внуков, про помощь, про то, что в деревне тяжело. Но становилось только хуже. И я поняла: если не верну её — потеряю совсем. Или сойдёт с ума, или умрёт от тоски.

Собрала вещи, усадила в машину. Всю дорогу молчала. Только когда свернули на знакомую улицу, услышала:

— Спасибо.

Теперь мама звонит каждый день. Смеётся. Рассказывает, как посадила морковь, как варит вишнёвое варенье, как к ней заходит соседка Аграфена Семёновна на чай. Она счастлива. Одна — но счастлива.

А я? А я теперь «бессердечная дочь». Но знаете что? Не жалею. Потому что иногда любовь — это не приковать к себе, а отпустить. Не тащить в свою удобную жизнь, а дать право жить так, как хочется им. Даже если это старый дом с протекающей крышей.

Если мама снова улыбается — значит, я сделала правильно. А остальное — неважно.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

тринадцять − шість =

Також цікаво:

З життя22 хвилини ago

Чоловік стояв на даху авто і розбивав його кувалдою: коли прибула поліція та дізналася причину, були в шоці

На вузькій вуличці старого львівського кварталу раптом роздався різкий, глухий звук ніби хтось з несамовитією вдарив по товстому залізному листу....

З життя22 хвилини ago

Прокинулися від різкого гавкоту собаки, що сиділа посеред кімнати й уважно дивилася на стелю: а потім ми побачили там щось жахливе й викликали поліцію

Ой, слухай, що в нас пригода була! Посеред ночі ми прокинулися від різкого гавкоту нашої собаки. Темно, серце скакало, а...

З життя1 годину ago

Молода дівчина в ультракоротких шортах намагалася залицятися до мого чоловіка – і отримала урок від ревнивої дружини

Молода дівчина в ультракоротких шортах намагалася привернути увагу мого чоловіка: довелося дати урок цій розлучниціМи з чоловіком давно мріяли про...

З життя1 годину ago

Не приховуй таємницю в собі

Після закінчення педінституту Марійка повернулася до рідного міста вона мріяла викладати у своїй колишній школі. Ще навчаючись тут, усі знали,...

З життя1 годину ago

Не зовсім як у серіалі, але зі схожим неймовірним сюжетом

Не як у серіалі, але схоже Оксана любила серіали й мріяла, щоб у її житті все було гарно, як на...

З життя2 години ago

Прокинулися від різкого гавкотіння собаки, яка сиділа посеред кімнати й уважно дивилася на стелю: а потім ми побачили щось жахливе й викликали поліцію

Посеред ночі нас розбудив різкий гавкіт собаки, яка сиділа посеред кімнати й уважно дивилася на стелю. А потім і ми...

З життя3 години ago

Цінний урок про повагу до інших – навіть у найнесподіваніших ситуаціях

ЩоденникСьогодні я зрозумів, як важливо поважати інших, навіть у найнесподіваніших ситуаціях. Інколи складно знайти відповідь на незручні моменти. Саме так...

З життя3 години ago

Витримати удари долі

Двері до кабінету відчинилися, і на порозі зявився високий засмаглий чоловік. Він уважно подивився на Вікторію й промовив мяким голосом:...