Connect with us

З життя

Я з дитячого будинку. Моє життя не складалось, допоки я не зустріла одну бабусю.

Published

on

Вихована у дитячому будинку, я не завжди мала легке життя, аж доки не зустріла одну бабусю.

Моє життя від самого дитинства не було радісним. Як немовля мене залишили в дитячому будинку, потім складне дитинство, постійна самотність. Багато днів я проводила біля вікна своєї кімнати, і у сні бачила маму, вона приходила до мене, така гарна і любляча.

Після виходу з дитячого будинку моє життя стало ще більш складним, я працювала на заводі, жила у маленькій кімнаті разом із іншими людьми, сусіди виявилися не найкращими, батьки були алкоголіками, а їхні діти дрібними злодіями. Одного дня, повернувшись з роботи, я побачила, що двері моєї кімнати пошкоджені, а всередині все перевернуто догори дном. Звісно ж, всі мої заощадження зникли. Винуватців я так і не знайшла, ніхто не признався у крадіжці. Моя терплячість закінчилася, я пояснила їм, що якщо мої гроші не повернуть, я буду змушена звернутися до поліції.

– Як ти смієш звинувачувати нашу чесну родину в крадіжці? – закричала моя сусідка, ледь стоячи на ногах.

– Іди звідси! – промовив її чоловік, схопивши мене за сорочку, і виштовхав за двері.

Я сиділа на лаві у парку й гірко плакала, питаючи себе, для чого мені все це? Була пізня осінь, падав дрібний, холодний дощ. Я не знала, куди йти, в мене не було друзів чи близьких.

– Дитино, з тобою щось трапилось? – запитала мене старша жінка.

Поглянувши на неї, я розплакалася ще дужче. Жінка сіла поруч і почала мене заспокоювати, м’яко погладжуючи мене по спині. Я відчула тепло, яке від неї йшло. Не знаю чому, але я розказала їй все про своє життя. Ми проговорили дві години. Жінці вже було холодно, її песик почав жалібно скиглити.

– Ходімо до мене. Я пригощу тебе гарячим чаєм з пирогом, а вранці вирішимо, що робити далі, – сказала бабуся, взявши мене під руку. Я слухняно пішла за нею, відчуваючи у цій жінці споріднену душу.

Наступного дня ми разом пішли до відділка поліції. Я розповіла все про своїх сусідів і написала скаргу. Поліцейський запевнив мене, що мені не варто хвилюватися, він вирішить це питання і проведе серйозну розмову з цими людьми. Вони більше не завдаватимуть мені шкоди. Так і сталось, увечері я повернулася додому, і мій сусід Михайло був тверезий.

Він вибачився переді мною зі сльозами на очах і пообіцяв повернути мої відсутні гроші, як тільки отримає заробіток. Щодня після роботи я поспішала навідати жінку. Бабуся завжди чекала на мене біля вікна, махаючи мені рукою, і йшла на кухню готувати чай. Давно вона стала вдовою, і Бог не дав їй дітей.

Ми прив’язалися одна до одної, я приходила до неї після роботи, знаючи, що мене чекають і потребують. Жінка вже давно наполягала, щоб я жила з нею, бо вона була самотня у великій, просторій квартирі. Я відмовлялася, ніяковіла, розуміючи, що їй мене просто шкода.

– Привіт, люба! У мене сьогодні був напад гіпертонії, і нікому було навіть дати мені склянку води! Скільки разів я тебе просила, переїжджай до мене, будь ласка, – сказала вона і розплакалася.

Я відчула себе винною і соромилася власного егоїзму. Я пообіцяла забрати свої речі і жити з нею. Наступного дня після мого переїзду жінка повела мене до нотаріуса й записала на мене свою квартиру та дім.

– У мене немає нікого, окрім тебе, якщо я цього не зроблю, все дістанеться державі. Я хочу, щоб у тебе було, де жити.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

6 + два =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

Залишила дитину і втекла: Ой, як же ти… Пропустила, стара…

— Кинула дитину й тікала. Ах ти ж… Проспала, стара… — Марія застогнала, мотаючи головою з боку в бік. У...

З життя2 години ago

Чи буде тобі неприємно, якщо я приміряю твою сукню для весілля?” – усміхнулась подруга.

**Мрійливий сон про любов і зраду** — Ти не проти, якщо я надягну твою весільну сукню? Адже вона тобі вже...

З життя3 години ago

Гра на удачу

Давно це було, ще за часів, коли Київ був повний весняного тепла, а по вулицях лунали пісні співаків з невеличких...

З життя4 години ago

Не пускай слова на вітер: важливіша мета — щасливе заміжжя!

— Ти, Льоню, не цокай дзьобом. Головне — гарно вийти заміж. У будь-якому разі виграєш, — наставляла родичка. Льоня була...

З життя4 години ago

Чому ти так на мене дивишся? Так, я не хочу дітей. Хіба нам погано удвох? – запитала дружина у чоловіка

— Чого ти так дивишся на мене? Так, я поки що не хочу дітей. Нам що, погано вдвох? — запитала...

З життя5 години ago

З двома впораємось, а третій — це вже виклик!

Марина почувствовала втому, яка не відпускала її кілька днів. Справ купа, а їй кортіло сісти й не рухатися, а ще...

З життя5 години ago

В останню мить усвідомлення: ризиковані наміри на табуреті з петлею в руках

Богдан запізно зрозумів, що стоїть на табуреті з мотузкою в руках і його наміри можуть бути неправильно зрозумілі. Богдан сидів...

З життя6 години ago

В пошуках себе

У Тараса була звичайна сім’я. Мама та тато любили його, як і він їх. Разом у вихідні ходили до кіно...