Connect with us

З життя

«Я защитила бабушку от дома престарелых, но спустя три месяца она оказалась в приюте»

Published

on

«Ни за что не отдам мать в интернат!» — тётя Людмила с напускным благородством забрала бабушку Валентину, а через три месяца та оказалась в пансионате для пожилых.

Тот день врезался в память навсегда. Тётя, сестра отца, с театральным надрывом увозила нашу бабушку из дома под Костромами. Её истерика напоминала плохой спектакль: слёзы, обвинения, пафосные фразы, разносившиеся по всему посёлку. Казалось, она специально кричала так, чтобы в каждом доме на улице услышали, какая она «спасительница», а мы — «чёрствые эгоисты».

— Вы хотели сплавить мать, как ненужный хлам? У меня душа не каменная, в отличие от вашей! — шипела она, глядя на отца с таким презрением, что до сих пор холодею.

Её речи звучали как цитаты из советских фильмов о морали, но за пафосом сквозила злоба. Она рисовала себя мученицей, нас — предателями. А правда была проста: бабушке после инсульта требовался круглосуточный уход, который мы не могли обеспечить.

Всё рухнуло за месяц. Бабушка путала имена, часами плакала в пустой комнате, забывала выключить газ. Однажды застали её в ванной — вода лилась через край, а она сидела на полу, бормоча о войне. Тогда поняли: следующий раз можем не успеть.

Врачи развели руками: «Прогрессирующая деменция. Лекарства лишь отсрочат неизбежное». Мы метались между работой, детьми и её приступами, чувствуя, как трещит по швам даже крепкая до этого семья.

После недели бессонных совещаний решили найти частный пансионат — не казённый барак, а место с сиделками и теплом. Но когда тётя Люда из Иваново узнала об этом, ворвалась в дом, словно ураган.

— Родную кровь — в чужие руки?! Да я сама десять таких старух подниму! — орала она, хлопая дверцами шкафов, собирая бабушкины вещи.

Её слова жгли, как ожоги. А потом — грохот захлопнутой калитки, пыль от уехавшей машины и гнетущая тишина. Мы молчали, понимая: теперь всё на её совести.

Ровно через девяносто дней соседка случайно проговорилась: «Ваша Валентина Ивановна в „Заботе“ живёт, Людмила её месяц назад пристроила». Мир перекосило. Та самая тётя, клявшаяся «поднять бабушку молитвой и любовью», сдалась быстрее, чем мы ожидали.

Горькая ирония скрутила горло. Хотелось вломиться к ней, кричать: «Где твои праведные речи, Людмила Петровна?» Но её телефон молчал. Видимо, стыдно. Или слишком поздно. А бабушка, как вещь, переданная из рук в руки, так и осталась в чужой комнате с запахом лекарств — ничья теперь.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

десять − 7 =

Також цікаво:

З життя2 хвилини ago

Я не стремлюся до цього, але збираю речі й вирушаю з сином до мами.

Мені, звісно, зовсім не хочеться, але я збираю речі та їду з сином Данилом до моєї мами, Оксани Іванівни. А...

З життя3 хвилини ago

«Тепер у мене друга свекруха: її слова змінили моє життя»

Сьогодні у мене з’явилася друга свекруха, Тетяна Григорівна — її слова змінили моє життя. У маленькому містечку під Черніговом, де...

З життя4 хвилини ago

Аромат, який змусив забути про все на світі.

Коли ми з Тарасом зайшли до квартири Соломії, мене одразу огорнув такий аромат, що я мало не забула, навіщо взагалі...

З життя17 хвилин ago

Сьогодні я зібрала всю свою сміливість, подивилась їм в очі і промовила:

Ще недавно я зібрала усі свої сили, дивлячись у вічі свекрусі, Ганні Степанівні, та чоловікові, Івану, і сказала просто: “Вашої...

З життя20 хвилин ago

«Тепер у мене друга свекруха: її слова змінили моє життя»

«Тепер у мене друга свекруха, Тетяна Григорівна» — її слова змінили моє життя. У затишному містечку під Полтавою, де ввечері...

З життя22 хвилини ago

Свадебный подарок свекрови: порой лучше без сюрпризов

**Дневниковая запись** Свадьба Лены и Дмитрия была в самом разгаре. Тамада объявил про подарки, и первыми выступили родители невесты. Затем...

З життя1 годину ago

Вчора я зібрала всю свою сміливість, поглянула свекрусі і чоловіку у вічі, і сказала прямо:

Учора я зібрала всю свою волю, подивилася у вічі свекрусі, Дарині Степанівні, та чоловікові, Олегові, і сказала рішуче: “Вашої ноги...

З життя1 годину ago

Готова втікти з дитиною від чоловіка та його батьків, зібравши лише найнеобхідніше

Щоденник. Вже три роки. Три роки, як я опинилася в цьому селі, за кілька десятків кілометрів від Тернополя, і лише...