Connect with us

З життя

«Я житиму в твоїй квартирі, адже я твоя мати!»

Published

on

Мені було лише п’ятнадцять, коли матір раптом оголосила, що виходить заміж за іншого. А мене — свою єдину доньку — без жалю відправила до бабусі. Я заважала їй будувати «нове життя». Ні листів, ні дзвінків, ні копійки допомоги. У неї було все — чоловік, нова родина, а в мене — лише стара бабусина «двушка» та її пенсія, якої ледь вистачало на найнеобхідніше. Та бабуся любила мене безмежно, незважаючи на бідність. Вона не ділила мене на «свою» чи «чужу». Ділила зі мною все: і тепло, і радощі, і біль. Я росла під її крилом, у її турботі, і дякувала за кожне обійняття, за кожну хустинку, якою витирала сльози.

Коли бабусі не стало, я вчилась на другому курсі університету. Похорони, шок, порожнеча. Але була одна втіха — я залишилася в її квартирі. Спадщина, подарована не за законом, а за любов’ю. Я, єдина родина, стала повною господинею того самого дому, де вперше відчула, що мене кохають.

Минуло кілька років. Я вже майже забула про матір — як про страшний епізод у житті. І раптом — дзвінок у двері. Вона стоїть. І з порогу — не «привіт», не «як ти». А з вимогою.

— Нам з чоловіком тісно в нашій «двушці». А в тебе — «трішка». То давай міняйся. Ти ж моя донька!

Я дивилася на неї, і всередині палало від болю та люті.

— Тоді я тобі була не потрібна, — промовила я. — То чому тепер я тобі щось винна?

— Бо я твоя мати! — скрикнула вона. — І я житиму в твоїй квартирі! Як ти можеш бути такою невдячною?

Я закрила двері. Думала, що це — кінець. Та ні.

Минуло ще сім років. Я була заміжньою, виховувала сина. Ми з чоловіком працювали, платили іпотеку, робили ремонт, раділи кожному вечору разом. І знову — дзвінок.

Відчиняю, а на порозі — вона. Постаріла, збентежена. І знову не «привіт», а прохання:

— Пустиш пожити?

Син вибіг у коридор і спитав:

— Мамо, хто це?

— Я твоя бабуся, — випалила вона.

— Мам, це правда? — недовірливо спитав хлопчик.

Я важко зітхнула:

— Іди, сину, до кімнати. Потім поясню.

Коли ми залишилися наодинці, я дізналася, що її чоловік виявився шахраєм. Переконав продати квартиру, мовляв, для купівлі нової, більшої. А сам зник із грішми. Вона залишилася з нічим. Прийшла до мене — до тієї самої доньки, яку колись без вагань випхнула за поріг.

— Я знаю, що не виженеш мене на вулицю. Я ж твоя мати! Я тебе виховала!

— Ти? Виховала? — я ледве не засміялася від болю. — Мене виростила бабуся. А ти кинула мене заради чоловіка. А тепер хочеш жити в моїй квартирі?

Вона залишилася у нас на пару днів. Я нагодувала її, дала переночувати. А потім подзвонила її двоюрідній сестрі, яка жила в селі. Там якраз шукали помічницю на кухню у місцевий будинок відпочинку. Тітка була не проти. Мати поїхала. Але не мовчки. Кричала у під’їзді, наче я їй чужа:

— Ти — погана донька! Ти ще відповіси!

А я стояла у дверях і мовчала. Бо вже не хотілося кричати. Бо давно пробачила. Але впустити знову — це зовсім інше.

Так як же так… Як можна прийти через роки і вимагати любові, ніби нічого не сталось? Ніби біль можна витерти, як пил з підвіконня? Але я більше не та дівчинка, яку можна зрадити і забути.

Я — мати. І я знаю ціну турботі. І не хочу, щоб мій син колись відчув те, що пережила я. Тому — ні. Я не погана донька. Я просто більше не хочу бути для неї рятівним кругом. Нехай пливе сама.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один × чотири =

Також цікаво:

З життя20 хвилин ago

I Crutched Into Christmas Dinner, Only to Hear My Daughter-in-Law Say We Invited You Out of Pity, So Don’t Linger. I Smiled Through the Pain.

My daughterinlaw Harriet said, Were only inviting you out of pity, so dont overstay. I simply smiled. Were only inviting...

З життя27 хвилин ago

Forget About Me Forever

Forget about me forever Forget you ever had a daughter, she said, as if she had cut it off, my...

З життя1 годину ago

The Uninvited Groom

The wedding in Littleford was the sort of event that set the whole hamlet buzzing. John Whitaker, the villages most...

З життя2 години ago

I Witnessed My Daughter-in-Law Hurl a Leather Suitcase into the River and Speed Off; When I Rushed Over, I Heard a Disturbing Sound Coming from Within.

I saw my daughterinlaw fling a leather suitcase into the lake and speed off. I sprinted over, and there was...

З життя2 години ago

The Bloke with the Trailer

I remember that November night as if it were yesterday. Rain and sleet hammered the windows, a howl rose through...

З життя2 години ago

THE GREAT FAMILY

Mom, Dads taken the money again Laura slammed open the old wardrobe. Among the folded coats she uncovered a stack...

З життя3 години ago

Living Without Her Just Isn’t Possible

Im a stayathome mum and my little boy is two and a half. Every day we stroll down the high...

З життя3 години ago

Dim, Dim, Wake Up! Masha’s Crying Again!

David, David, get upMillys crying again! I felt Sam tugging at the cuff of my Tshirt, but I couldnt pry...