Connect with us

З життя

Я звинувачую себе в тому, що не відчуваю любові до власного сина

Published

on

Я звинувачую себе в тому, що не люблю власного сина

Інколи доля ставить перед нами запитання, на які неможливо знайти однозначної відповіді. А буває й гірше — ми самі стаємо цим запитанням, з яким не знаємо, як далі жити. Ця історія не моя, але з того часу, як я її почула, вона не дає мені спокою.

Мене звуть Оксана, я виросла в багатодітній родині. Нас було семеро: мама, тато й п’ятеро доньок. Я — наймолодша. І з самого дитинства, скільки себе пам’ятаю, в моїй голові крутилася одна нав’язлива думка: кого з нас мама любить найбільше?

Я часто чіплялася до неї з цим питанням, особливо коли залишалися наодинці. Але мама ніколи нікого не виділяла. Її відповідь була незмінною: «Я люблю вас усіх однаково. Ви — мої діти, і любов у мене до вас одна — материнська». Тоді мені здавалося, що це ухильна відповідь. Та зараз, озираючись назад, я розумію, що це була єдина правильна позиція. Мама була мудрою. Завдяки її рівному ставленню ми з сестрами виросли єднаними, завжди готовими прийти одне одному на допомогу.

А от я сама — мама лише однієї дитини. Тому навіть уявити не можу, що відчуває батько, у якого кілька дітей. Але нещодавно мені довелося поспілкуватися з жінкою, чий досвід змусив мене задуматися про речі, які я ніколи не наважувалася уявити.

Її звуть Соломія. Ми познайомилися, коли вона прийшла працювати до нашого відділу. Швидко знайшли спільну мову, почали обідати разом, ділитися особистим. Я завжди любила слухати про життя інших — так пізнаєш не лише людину, а й свої власні тіні.

Соломія часто розповідала про свою доньку: як та вчиться, працює, допомагає по дому. Показувала фотографії, тішилася кожному досягненню. Я слухала її з усмішкою і трохи заздрила — от такі ж турботливі, люблячі мами бувають.

Але одного разу вона обмовилася про подарунок, який отримала від… сина. Я навіть перепитала: «СиЯ аж підскочила: “Си́на? Ти ж ніколи не згадувала, що в тебе є ще одна дитина!” — а Соломія тільки гірко посміхнулася й почала розповідь, від якої у мене похололо в грудях.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ятнадцять − 2 =

Також цікаво:

З життя21 хвилина ago

Пішов до коханки, а повернувся з двома дітьми на руках

Оце історією поділилася зі мною давня подруга на ім’я Соломія. Сталося це не десь, а у провінційному Коростені — тихому...

З життя27 хвилин ago

Сердечна таємниця, що розривала душу

Таємниця, що тіснила сердце Останнім часом Ярику почало здаватися, що батьки щось приховують — щось важке, болюче. Ця думка, наче...

З життя30 хвилин ago

Почти идеально, но не совсем

**8 мая. Почти счастье** Ты опять задерживаешься? — Голос Максима в трубке звучал так, будто его отнесло ветром с другого...

З життя1 годину ago

«У вас є місяць, щоб звільнити мою квартиру!» — заявила свекруха

**Щоденниковий запис** — У вас є місяць, щоби звільнити мою квартиру! — оголосила свекруха. Ми з Дмитром прожили разом два...

З життя1 годину ago

«Какие крестины в ресторане? Придётся же подарок покупать»

«Николай, ну какие крестины в ресторане? Надо же подарок подобрать достойный!» — вздохнула я, узнав, что наша дочь задумала пышное...

З життя1 годину ago

Розбиті серця та приховане кохання

**Розбиті серця та таємний приворіт** Сьогодні повернулася додому з батьківських зборів у нашому маленькому містечку під Черніговом. Леся щойно переступила...

З життя2 години ago

Таємниці, що зруйнували родину

**Щоденниковий запис** Сьогодні вранці я сидів на кухні у своїй квартирі на околиці Львова, готуючи бутерброди та заварюючи чай, чекаючи...

З життя2 години ago

Життя під владою деспота

Життя під гнітом тирана Коли життя зігнало мене з чоловіком у глухий кут, ми змушені були переїхати до його батька...