Connect with us

З життя

Я звинувачую себе в тому, що не відчуваю любові до власного сина

Published

on

Я звинувачую себе в тому, що не люблю власного сина

Інколи доля ставить перед нами запитання, на які неможливо знайти однозначної відповіді. А буває й гірше — ми самі стаємо цим запитанням, з яким не знаємо, як далі жити. Ця історія не моя, але з того часу, як я її почула, вона не дає мені спокою.

Мене звуть Оксана, я виросла в багатодітній родині. Нас було семеро: мама, тато й п’ятеро доньок. Я — наймолодша. І з самого дитинства, скільки себе пам’ятаю, в моїй голові крутилася одна нав’язлива думка: кого з нас мама любить найбільше?

Я часто чіплялася до неї з цим питанням, особливо коли залишалися наодинці. Але мама ніколи нікого не виділяла. Її відповідь була незмінною: «Я люблю вас усіх однаково. Ви — мої діти, і любов у мене до вас одна — материнська». Тоді мені здавалося, що це ухильна відповідь. Та зараз, озираючись назад, я розумію, що це була єдина правильна позиція. Мама була мудрою. Завдяки її рівному ставленню ми з сестрами виросли єднаними, завжди готовими прийти одне одному на допомогу.

А от я сама — мама лише однієї дитини. Тому навіть уявити не можу, що відчуває батько, у якого кілька дітей. Але нещодавно мені довелося поспілкуватися з жінкою, чий досвід змусив мене задуматися про речі, які я ніколи не наважувалася уявити.

Її звуть Соломія. Ми познайомилися, коли вона прийшла працювати до нашого відділу. Швидко знайшли спільну мову, почали обідати разом, ділитися особистим. Я завжди любила слухати про життя інших — так пізнаєш не лише людину, а й свої власні тіні.

Соломія часто розповідала про свою доньку: як та вчиться, працює, допомагає по дому. Показувала фотографії, тішилася кожному досягненню. Я слухала її з усмішкою і трохи заздрила — от такі ж турботливі, люблячі мами бувають.

Але одного разу вона обмовилася про подарунок, який отримала від… сина. Я навіть перепитала: «СиЯ аж підскочила: “Си́на? Ти ж ніколи не згадувала, що в тебе є ще одна дитина!” — а Соломія тільки гірко посміхнулася й почала розповідь, від якої у мене похололо в грудях.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

6 + шістнадцять =

Також цікаво:

З життя35 хвилин ago

Alternative Airfield

The Backup Runway – Can you hear me? – his voice slipped in, low and oddly apologetic. Almost, but not...

HU47 хвилин ago

Amikor kimondtam, hogy „Akkor neked kell menned”

Amikor kimondtam, hogy „Akkor neked kell menned”, a szoba levegője szinte megfagyott. Nem volt kiabálás, sem drámai ajtócsapkodás. Csak az...

HU55 хвилин ago

Ott álltam a tűző napon, valahol egy kietlen, poros földút szélén, mérföldekre a legközelebbi háztól

Ott álltam a tűző napon, valahol egy kietlen, poros földút szélén, mérföldekre a legközelebbi háztól. A kulacsom az alját verte...

HU1 годину ago

Ahogy bekanyarodtunk az utcánkba, mintha megérezte volna, hogy megérkeztünk.

Ahogy bekanyarodtunk az utcánkba, mintha megérezte volna, hogy megérkeztünk. Az autó megállt, kinyitottam az ajtót, de ő csak ült. Még...

З життя3 години ago

Step by Step

Step by step Am I home? That was the only text from Michael on his lunch break. Yes, I replied,...

З життя3 години ago

Life on Hold

A Life on Hold Mum, may I have a sweet from the box? Just one! Please! Ellie circled eagerly by...

З життя4 години ago

Neither Grandma Can Pick Up My Child From Nursery—Now I Have To Pay Double For Childcare

My blood still boils thinking about those days! I quarreled with my mother again, and my husbands mother wouldnt so...

З життя5 години ago

Unconditional Love

UNCONDITIONAL LOVE As Emily wandered through the lounge, her eyes caught sight of a lone black sock poking out from...