Як ми стали щасливими бабусею та дідусем для наших онуків

Василь та Марія попросили нас посидіти з онуками. Ми, звісно, погодилися. Нашим онукам пощастило, адже у них чотири пари бабусь та дідусів, які змагаються за право бути з ними.

Після нетривалих зборів діти поїхали до театру, а ми залишилися у них вдома з онуком та онучкою.

Я раптом зрозуміла, що не вмію змінювати підгузок. Коли донька була маленькою, підгузків не було, тому перший раз у мене вийшов невдалим: я вдягла його на онучку навпаки. Чоловік зайшов у кімнату, засміявся, показав, як правильно, і пішов грати з онуком в роботів та війну.

Я дала онучці пляшечку молока і почала співати їй колискову: “Ой спи, дитя моє”…

Перед відходом невістка сказала: “Ганно, вона у нас дуже спокійна, покладеш в ліжечко – і все. Вона одразу засинає, ми так її привчили”.

Але онучка плакала щоразу, коли я намагалася її покласти в ліжечко, і тоді я сказала: “Доню моя, нарешті в моєму житті багато часу, щоб ти засинала в моїх обіймах, а я тобі співала”. І вона тут же заснула, тихенько сопучи носиком, затишно розташувавшись на моєму лікті.

Мені не треба було нікуди поспішати. Ні на роботу, щоб її утримати, ні в магазин, щоб стояти в черзі. У мене було весь час світу, щоб, гойдаючись у кріслі-качалці, співати їй “Баю-баюшки-баю”, так, як колись я не могла заспівати своїй доньці.

Онучка усміхалася уві сні. Вона міцно спала після теплого маминого молока, а я думала, як мудро все влаштовано природою. Після зрослих дітей приходять онуки. І це вже інше кохання. Не більше і не менше – просто інше.

На онуків є більше часу, бо багато чого в житті вже врегульовано. Кар’єра побудована, гніздо вите. І є можливість надолужити недодане у дітях. Багато хто встиг і в дітях, а я не встигла.

Мені було самотньо і страшно. Не було на кого покладатися. Чоловік тоді об’ївся груш, а мама весь час чомусь повторювала: “Не сюсюкай з нею, не сюсюкай, виросте розпещеною”. Але я все одно сюсюкала, коли мама не бачила.

І тепер, поки чоловік грає з онуком в роботів і війну, я буду якомога більше сюсюкати і балувати онучку. Я не буду спускати її з рук, буду співати їй колискову про сіренького вовчика.

Нехай тільки спробує тебе вкусити за бочок, моя люба. Лягай сміливо на краю, баю-баюшки-баю. Прийде сіренький вовчик і отримає прочуханів особисто від мене, твоєї бабусі. Бо жоден вовчик, ані сіренький, ані білий, не може вказувати тобі, на якому краю спати та що робити. Це тобі каже я, бабуся, яка завжди буде поруч у разі вовчиків та інших стихійних лих у твоєму житті.

Я розкажу тобі все-все про свій досвід, але ти все одно не послухаєш і, звичайно ж, наб’єш свої шишки.

А поки ти вміщаєшся в гнізді, сплетеному з моїх рук, я продовжуватиму співати тобі колискову, не перестаючи дякувати тобі за те, що ти подарувала мені цей шанс. Долюбити. Добаюкати. Доповіти.