З життя
Як ми з сестрою дорослішали у світі, де дітям не віддавали головну роль.
У нашій родині нас було двоє. Сестра з’явилася на світ на півтора роки пізніше за мене. Тоді діти не були центром всесвіту, важливішими за всіх були дорослі. Влаштувати істерику на вулиці й на думку не спадало у будь-якому віці. Тим більше щось вимагати в магазині.
А вдома ми сварилися. Різниця у віці була невеликою, грали разом, а де спільні інтереси, там і суперечки.
Без сліз і криків не обходилося. Терміново була потрібна саме та іграшка, якою заволоділа сестра. Покинута дитина плакала на всю квартиру. Розумні доводи не діяли.
Моя мама (викладачка в університеті) довго роз’яснювати не бралася. Не карала, тим самим не давала приводу розкрутити горе-гірке на повну. Стояти в кутку і там плакати від жалю до себе.
Мудра мама діяла інакше. Мама співчувала:
– Ти теж хочеш пограти з цією лялькою?
– Аааааа, вона не дає!
– Тобі прикро, ти будеш плакати?
– Такаааа! Аааааа…
– Добре, плач! Йди на кухню, сядь і плач. Скільки тобі потрібно часу, п’ять хвилин чи десять?
– Десять! Ааааа!
– Я заводжу годинник, коли стрілка дійде сюди, значить пора закінчувати.
Пам’ятаю свої відчуття – жодного задоволення. Одне діло, коли насварили, покарали – святий обов’язок повідомити увесь світ про цю несправедливість. Зовсім інше, коли дозволили плакати досхочу. Час тягнувся, сльози не лилися, стрілка рухалася ледь-ледь. Я плакала незрозуміло для чого і для кого, заздрячи сестрі, яка бавилася в кімнаті:
– Мамо, скільки мені залишилося плакати?
– Ще дві хвилини!
– Аааа, ааааа!
– Мамо, я більше не хочу!
– Все, наплакалася? Йди грайся!
Ну нарешті! Я бігла до іграшок, забуваючи про ту ляльку, з якої почалася істерика. В домі довго панували мир і спокій. Сваритися бажання не було. А раптом знову доведеться плакати цілих десять хвилин? Звідки взяти стільки сліз? Закінчити на половині – теж не вихід, якщо дозволили істерику. Наче не виправдала довіри. Навіщо починала?
Всім нам іноді потрібно випустити емоції. Посваритися, покричати. З часом людина вчиться контролювати поганий настрій. Дитина ще не вміє цього робити.
Мама нами керувала. З одного боку – дозволяла плакати, щоб зняти стрес, а з іншого – встановлювала рамки, не даючи капризу перерости в повноцінну істерику, яка добром не зупиниться.
Я цей метод успішно застосовувала з власними дітьми. Діяв безвідмовно.
This Is Exactly What I Did When I Found Two Cruise Vouchers in My Husband’s Pocket—One of Them Was in Another Woman’s Name
Honestly, you wont believe what happened. So, this is what I did when I found two vouchers for a sea...
I Paid the Price for My Son’s Happiness: How I Chose and Won the Perfect Daughter-in-Law for My Beloved Son
I paid for my sons happiness For a long time, I wrestled with the thought, but eventually decided I would...
For About an Hour, I Watched Two Soon-to-Be Parents—Barely Out of Sixth Form—at the Gynaecologist’s Waiting Room Recently, I had an appointment with my gynaecologist. As usual, there was a queue and the doctor was running late. Behind me stood a heavily pregnant girl, about eighteen, accompanied by the soon-to-be dad of the same age. These “parents” paid no mind to the queue and acted as they fancied. The father was loudly giggling up and down the corridor because he was having a son: – Isn’t it brilliant, it’s a boy? Heeeeeeeeeeee… He said this about ten times, then suddenly realised: – Oh, we haven’t named him yet! Let’s name him after one of the doctors! He paced the hallway, reading off doctors’ names and making comments on each. On completing his ’rounds’, he plopped down next to the girl, still giggling. An elderly woman passing by politely asked him: – Young man, would you please calm yourself? The lad looked at her, baffled, and replied: – Granny’s pregnant too! Hoo-ha-ha-ha… His girlfriend giggled softly, both of them with equally vacant expressions. With some effort, I managed not to start an argument with the pregnant girl. Next, the soon-to-be dad launched into a new topic—food. – I’m famished! Ya-ya-ya-ya-ya… – I’m hungry, and it’ll be another half hour in this queue… – Let’s go get sausage rolls! We’ll come back after! – I don’t want sausage rolls. – You’ve become so picky! Hoo-ha-ha-ha… Everyone’s head was pounding from listening to them, but thank goodness, the pair finally left—I don’t know if they went for sausage rolls or pasties, but that was irrelevant. The important part was that they were gone. With horror, I thought about what kind of upbringing their child would get. Chances are, that child will turn out just as poorly raised. Maybe the grandparents will step in, but if they raised these two, I doubt things will be any different with the grandchild.
For nearly an hour, I watched the soon-to-be parents, both barely out of sixth form. Not long ago, I had...
I Used to Accuse My Husband of Living in My House—One Weekend He Packed His Bags and Left
I gave my husband an earful, accusing him of living in my flat. One weekend, he quietly packed his bags...
Everyone Thought the Young Woman Was Caring for the Elderly Neighbour Out of Greed for an Inheritance—But They Couldn’t Have Been More Wrong
The girl was looking after her neighbours grandmother, and everyone assumed she was angling for an inheritancebut of course, they...
I Lost the Will to Help My Mother-in-Law After Discovering What She Did—But I Can’t Abandon Her Either
I’ve lost the will to help my mother-in-law after finding out what she did. But I can’t just leave her...
“I Don’t Want to Be a Mum! I Just Want to Go Out!” – My Daughter’s Heartbreaking Confession Changed Our Family Forever
I dont want to be a mum! I just want to go out! Thats what my daughter told me. My...
“She’s Not Your Daughter—Are You Completely Blind? A Mother-in-Law’s Suspicion, a Paternity Test, and How Family Tensions Changed Everything”
– Shes not your daughter, are you completely blind? I hadnt been seeing my now-husband for even a year before...