З життя
Як ми з сестрою дорослішали у світі, де дітям не віддавали головну роль.
У нашій родині нас було двоє. Сестра з’явилася на світ на півтора роки пізніше за мене. Тоді діти не були центром всесвіту, важливішими за всіх були дорослі. Влаштувати істерику на вулиці й на думку не спадало у будь-якому віці. Тим більше щось вимагати в магазині.
А вдома ми сварилися. Різниця у віці була невеликою, грали разом, а де спільні інтереси, там і суперечки.
Без сліз і криків не обходилося. Терміново була потрібна саме та іграшка, якою заволоділа сестра. Покинута дитина плакала на всю квартиру. Розумні доводи не діяли.
Моя мама (викладачка в університеті) довго роз’яснювати не бралася. Не карала, тим самим не давала приводу розкрутити горе-гірке на повну. Стояти в кутку і там плакати від жалю до себе.
Мудра мама діяла інакше. Мама співчувала:
– Ти теж хочеш пограти з цією лялькою?
– Аааааа, вона не дає!
– Тобі прикро, ти будеш плакати?
– Такаааа! Аааааа…
– Добре, плач! Йди на кухню, сядь і плач. Скільки тобі потрібно часу, п’ять хвилин чи десять?
– Десять! Ааааа!
– Я заводжу годинник, коли стрілка дійде сюди, значить пора закінчувати.
Пам’ятаю свої відчуття – жодного задоволення. Одне діло, коли насварили, покарали – святий обов’язок повідомити увесь світ про цю несправедливість. Зовсім інше, коли дозволили плакати досхочу. Час тягнувся, сльози не лилися, стрілка рухалася ледь-ледь. Я плакала незрозуміло для чого і для кого, заздрячи сестрі, яка бавилася в кімнаті:
– Мамо, скільки мені залишилося плакати?
– Ще дві хвилини!
– Аааа, ааааа!
– Мамо, я більше не хочу!
– Все, наплакалася? Йди грайся!
Ну нарешті! Я бігла до іграшок, забуваючи про ту ляльку, з якої почалася істерика. В домі довго панували мир і спокій. Сваритися бажання не було. А раптом знову доведеться плакати цілих десять хвилин? Звідки взяти стільки сліз? Закінчити на половині – теж не вихід, якщо дозволили істерику. Наче не виправдала довіри. Навіщо починала?
Всім нам іноді потрібно випустити емоції. Посваритися, покричати. З часом людина вчиться контролювати поганий настрій. Дитина ще не вміє цього робити.
Мама нами керувала. З одного боку – дозволяла плакати, щоб зняти стрес, а з іншого – встановлювала рамки, не даючи капризу перерости в повноцінну істерику, яка добром не зупиниться.
Я цей метод успішно застосовувала з власними дітьми. Діяв безвідмовно.
Jane Just Got Home from Maternity Ward – And Found a Second Fridge in the Kitchen. ‘This One’s Mine and Mum’s—Don’t Put Your Food Here,’ Said Her Husband.
Emma stepped back into her own home from the maternity wardand there, in the kitchen, stood a second fridge. “That...
On Her Way to the Store, Anna Suddenly Recognized the Mother of Her First True Love in the Elderly Woman Approaching Her—To Her Surprise, the Woman Recognized Her Too and Couldn’t Hold Back Her Tears.
On her way to the shop, Emily suddenly recognised the mother of her first true love in the elderly woman...
After descending the slope leading to the water, Michael assessed the cat’s chances of survival.
After descending the slope leading to the water, Michael assessed the cats chances of survival. The steady flow of the...
‘Excuse me… where am I?’ the woman asked softly, gazing out the car window as if she didn’t understand what was happening.
“Excuse me… where am I?” the woman murmured, staring blankly out the car window as though lost in a daze....
I’m sorry… where am I?” the woman whispered, staring out the car window as if she didn’t understand what was happening.
“Excuse me… where am I?” the woman asked softly, peering out the car window as if the world outside made...
Has He Still Not Called, Mom?” Andrew Asked, Looking at the Woman Seated at the Table with Bare, Vulnerable Eyes.
“Has he still not called, Mum?” asked Andrew, gazing at the woman hunched over the table with bare, pleading eyes....
Has He Still Not Called, Mum?” Asked Andrew, Gazing at the Woman Seated at the Table with Helpless Eyes.
**Diary Entry 23rd December, 1985** *”Has he still not called, Mum?” asked Andrew, staring at the woman sitting at the...
My Dad’s Second Wife Showed Up One Day with a Huge Box of Sweets and Two Excited Little Poodles Wagging Their Tails
One day, my dads new wife showed up with a big box of sweets and two little poodles wagging their...