Якби не ця несподівана подія

Гаразд, ось мій номер телефону, влаштовуйтесь, я побігла, бо завтра вночі в мене літак лечу у відпустку, на ходу говорила Наталія Іванівна, господарка квартири, яку щойно здала Олені. Якщо щось, телефонуйте. До побачення.

Добре, до побачення, трохи збентежено відповіла Олена, досі тримаючи в руках договір і довіреність на взаємодію з обслуговуючою організацією про всяк випадок.

Жвава та дотепна господарка цієї квартири, та й взагалі такі всі мають бути, думала Олена.

Їй подобалася ця орендована квартира у новому будинку, а вид з вікна просто чудовий: ліс неподалік і річечка, яка навіть у морози не замерзає. Чому ніхто не знає. Дехто жартував, що в ній тече “незамерзайка”.

Півтори тижні Олена живе в квартирі, повертається з роботи вже у темряві за вікном зима. Сусідка навпроти, Марія Петрівна, наймиліша і добра жінка похилого віку, зайшла до Олени вже на третій день.

Добрий вечір, спокійно промовила вона. Марія Петрівна, сусідка навпроти. Давайте знайомитися, раз ви тут оселилися. Сусідів треба знати в обличчя і дружити з ними, ніби пояснювала вона Олені, ніби собі самій.

Вітаю, заходьте, Маріє Петрівно. Мене звати Олена, дуже рада, що ви завітали. І справді живу, а нікого не знаю, привітно відповіла Олена. Давайте чаю, тільки особливого в мене немає, ось шоколадка.

Дякую, Оленко, дякую. Але я запросити тебе на чай сама. У мене пиріжок з яблуками, ще теплий. Ходімо. До речі, вибач, я з тобою на “ти” говоритиму. По-перше, ти молода, по-друге, ми сусіди, а по-третє, я колишня вчителька, тому з учнями завжди на “ти”, вона посміхнулася теплою усмішкою.

“Мабуть, вона була дуже гарною вчителькою”, мигнуло в Олени в голові, а вголос вона сказала:

Ой, дякую, Маріє Петрівно, от несподіванка яблучний пиріг! засміялася вона. Пиріжок з яблуками це завжди добре.

Засиділася Олена у сусідки, але нітрохи не шкодувала Марія Петрівна виявилася чудовою співрозмовницею. Розповідала багато історій про школу, про своїх учнів, навіть зізналася, що сумує на пенсії, але таке життя, роки беруть своє.

Олена не була заміжньою, їй двадцять вісім. Три місяці тому розійшлася з хлопцем занадто він був мякотілим і безпорадним, навіть чашку за собою помити не міг. Не кажучи вже про щось серйозніше починити чи лампочку вкрутити. Посварилися через побутові дрібниці, півтора року проживши разом.

Олена пізно повернулася від сусідки наговорилися, напилися чаю, наїлися пирога. Прийшла додому і лігла спати. На роботі в неї звіт, завтра, можливо, повернеться пізно. З цими думками й заснула. Наступного дня вона майже не відривалася від монітора, лише на обід вибігла перекусити.

Нарешті повернулася додому і з полегшенням зітхнула.

Уффф, слава Богу, звіт закінчила, подумала вона. За кілька днів новорічні свята ось тоді й відпочину, на лижах покатаюся. Тільки треба ще подругу Наталку умовити, вона в цьому питанні лінива не любить лижі.

Олена повечеряла і сіла на диван, утопившись у телефоні. Не знаючи, скільки минуло, вона відчула спрагу і вийшла на кухню. Поставивши чашку на стіл, вона здригнулася від незвичного шуму. Обернувшись, побачила, як вода з шаленою силою бє з крана і розбризкується по всій раковині.

Ой, зараз буде потоп! Що ж робити? вона ніколи раніше не опинялася в такій екстреній ситуації.

Але зібравшись, згадала, що господарка показувала їй, де можна перекрити воду. Вона залетіла у ванну, знайшла кран із холодною водою, спробувала його закрутити але він не піддавався. Мабуть, давно ним не користувалися. Вода ллється, вона кинула на підлогу ганчірку, але це, звісно, не врятує. Найбільше хвилювалася за сусідів знизу.

Хто там живе? Я ж їх зараз затоплю!

Ще раз з усієї сили натиснула на кран він піддався, але не до кінця. Вода все ще текла, але вже не так шалено, а тоненькою цівкою. Зібравшись, вона швидко знайшла у договорі номер Наталії Іванівни, подзвонила але та не брала трубку. Згадала: вона ж у відпустку.

Сіла на диван і подзвонила диспетчеру в управляючу компанію не відповідають. Подзвонила мамі, та занепокоїлася:

Зараз ми з Олегом приїдемо!

Мам, ну куди? Я за сто пятдесят кілометрів від вас! Та й що ви зробите? Навіть не думай, я в управляйку дзвоню, тільки поки не беруть.

Олена якось зібрала воду з підлоги, але вона все одно протікала, хоч і не так сильно. Вийшла з квартири і подзвонила у двері Марії Петрівни. Та відчинила у нічній сорочці, але швидко зрозуміла ситуацію і подзвонила в ДСНС. Олена остолбеніла:

Як же я сама не