Connect with us

З життя

Єдиний

Published

on

Один

— Що з батьком? Чому краще?! — Голос матері звучав різко і з надривом.

Вона не просто мила посуд, а брязкала нею, наче могла повернути сина стукотом каструль.

— Думаєш, із ним буде краще? — Вона різко обернулася. — Ти, як миленький, повернешся вже завтра!

— Не повернуся, мамо. Все буде добре.

Вона вже набирала телефон. Гулки. Гулки. Зайнято.

— У мене син іде, а у нього зайнято!

— Мам, де мої осінні черевики?

— Чого тобі черевики? — вона засвідчувала кожне слово, вбиваючи між ним і його батьком клин. — Ти що, до осені там жити зібрався?!

— Так, мамо.

Тиша. Тиша перед бурею.

— То нехай тебе твій татусь утримує! — Її голос знову рвонув угору. — Від мене ні копійки не дочекаєтеся!

Степан визирнув з кімнати:

— Мам, я на свої хотілки заробляю сам.

Тиша. Зовсім інша.

Він зачинив за собою двері. А вона… вона розплакалася.

Два місяці тому, коли батько запропонував приїхати на канікули, Степан погодився просто так, без великих очікувань.

Але вже в перший день він зрозумів: може бути інакше.

Може бути дім, де ніхто не кричить.

Може бути жінка, яка не віддає команди, а говорить тихо і лагідно.

Може бути батько, який сміється, а не мовчить з надутою міною.

Може бути сім’я, в якій тепло.

Степан дивився на молодшого брата, якому щойно виповнилося три, і не міг відірвати очей від цих сцен. Як батько ніжно гладить Олену по спині, як вони перекидаються поглядами, як разом готують на кухні.

Як він міг не знати, що може бути так?

Як він міг думати, що гучні слова — це і є любов?

Кожного тижня він залишався у батька ще на день. Потім на два. Потім назавжди.

— Може, на дачу поїдемо? — Батько заглянув у кімнату.

— Ні, тату, я зайнятий.

— Ти точно хочеш в десятий клас?

— Ще не знаю, — знизав плечима Степан. — Але якщо не знаю, значить, буду вчитися. Може, в університет вступлю, а там розберуся.

— А мама що каже?

— Не цікавиться. Лише кричала, щоб не вештався.

Батько кивнув.

— Живи тут стільки, скільки потрібно.

— А Олена не проти?

— Не проти. Але просила сказати, щоб не чудив.

Степан усміхнувся.

— Тату, а мама завжди була такою?

Батько помовчав.

— Ні. Вона була красунею. Розумницею. Я дуже її любив.

— А що змінилося?

— Вона зламалася. — Батько зітхнув. — Я зрозумів, що більше не можу робити її щасливою. А якщо жінка нещаслива, то і чоловік теж. Наче тебе просто вимкнули з мережі. Раз — і все.

Він замовк.

— Тоді ми і розлучилися.

Восени Степан вперше за тривалий час зайшов у мамин дім.

— Мамо, ти вдома?

Шелест у кімнаті.

— Привіт! — Вона вискочила у коридор. На ній був шовковий халат, а обличчя… обличчя було іншим.

Відпочилим.

Світлим.

А потім він побачив чоловічу куртку в шафі.

— Привіт. — У коридор вийшов незнайомий чоловік і простяг руку. — Я Олег.

Степан усміхнувся.

— Степан.

Тиша.

— Заважаю?

— Ні! — голос матері здригнувся, і раптом вона крокнула вперед і обійняла його. Просто обійняла.

І в цей момент він зрозумів, що все було не даремно.

Що його відхід дав їй щось більше, ніж самотність.

Що батько був правий.

— Щаслива жінка не помічає, як робить всіх навколо щасливими.

Тільки зараз він зрозумів сенс цих слів.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × 3 =

Також цікаво:

З життя5 хвилин ago

Розкриття таємниць: коли любов веде до розриву в родині.

Батько пішов, бо дізнався про маминий роман із колегою. У хаті розгорілася страшна сварка. — А ти що хотів? Я...

З життя1 годину ago

Плодотравми: шлях до рідних берегів

Сьогодні я стояла у своєму садку у Вересневому, дивилася на яблуні, що гнуться під вагою плодів. Урожай цього року –...

З життя2 години ago

«Не такая уж она и мать»: Откровения о жизни после развода

«Да какая она мать!»: Светлана Ивановна о бывшей невестке после развода Светлана Ивановна из Екатеринбурга до сих пор не может...

З життя2 години ago

Мовчання дому: як швейна машинка перевернула життя

Тиша в домі: як швейна машинка змінила долю Ранком Тарас, як завжди, пішов на роботу. Наталку ж залишила у напівтемряві...

З життя3 години ago

Затворенная дверь: я чувствую себя чужой в их мире

Невестка захлопнула дверь у меня перед носом: словно я чужой человек в их семье. — Мой сын женат уже пять...

З життя3 години ago

Гіркі плоди: як консервація зруйнувала сімейні зв’язки

Гіркі помідори: як закатки розірвали родинні зв’язки Соломія Петрівна, змучена після довгого дня, збиралася подзвонити сусідці, та не встигла. Ледь...

З життя4 години ago

«Сын, у тебя будет дом, но не забудь о сестре, которая нуждается в помощи» — прошептала мать.

— Сын, дом будет твой… Только, ради Бога, не оставь свою сестру… Она ведь больна… — прошептала мать, и голос...

З життя4 години ago

Безлад на кухні: як одне безладдя змінило родину

**Бунт на кухні: як день без порядку змінив сім’ю** — Знов цілий день серіали дивилася? — гримнув Олег, вриваючись у...