Connect with us

З життя

Його зрада стала початком мого нового життя

Published

on

Він вигнав нас із дітьми на вулицю — але доля подарувала мені нове життя.

“Ти промінял мене з дітьми на коханку і хочеш, щоб ми жили на вулиці?” — ці слова Віри досі звучали в голові Остапа, коли він згадував її історію. Тієї ночі на корпоративі він ледве дихав від задухи і вийшов на холодне повітря. Біля ресторану до нього підбіг брудний хлопчик у старому одязі. Друг Остапа махнув рукою — “геть, жебрак!” — але Остап раптово зупинився. Щось у цьому малому, у його великих очах, змусило його серце стискатись.

— Їж, Максим, я ще придбаю, що треба, — сказав Остап, саджаючи хлопчика за стіл у ресторані. Той з’їв половину й попросив забрати решту. — Розкажи, що у вас трапилось? — тихо запитав він, дивлячись на худенькі рученята, які тремтіли від холоду. — Мені дев’ять, у мене мама і сестричка – Оленка. Вона хвора, мама всі гроші на ліки витрачає, на їжу майже нічого не залишається, — відповів Максим, дивлячись у підлогу. Остап підвівся: — Ходімо, винагороджу тебе за чесність.

Дорога до старого гуртожитку пролягала через район, про який у місті шепотіли зі страхом. Двері відчинила втомлена, але красива жінка. — Він щось натворив? Пробачте… — почала вона, але Остап перебив: — Ні, я тут, щоб допомогти. Віра провела його в тісну кімнату. На ліжку лежала маленька дівчинка, кашляла і просила води. Їй було не більше чотирьох. Остап сів, слухаючи, як життя зламало цю жінку, і відчув, як у грудях зростає гнів.

— Ми з чоловіком зі школи разом були, — розповідала Віра, стримуючи сльози. — Народився Максим, він сказав: “Не вчись, я забезпечу”. Я слухала, ростила дітей, а потім з’явилась інша. Він вигнав нас із дому, кричав: “Вимітайтесь!” Я благала — заради дітей хоч подумай, але марно. Стала прибиральницею, дали цю кімнату. Грошей вистачало на їжу, а коли Оленка захворіла, все пішло на ліки. Максим став просити у людей. — Вона глянула на продукти, що приніс Остап: — Я поверну все до копійки! — Не треба, — відмахнувся він.

Наступного дня Остап повернувся з лікарем. Оленку вилікували. Він приходив ще й ще, приносив гостинці, грався з дітьми. А потім зрозумів: закохався. Але правда відкрилася пізніше. Одного вечора Віра зізналася: — Знаєш, Остап, той чоловік, що нас вигнав… Він працює з тобою. Це твій конкурент, Сергій. — Остап застиг. Сергій? Той самий, що хвалився новим автомобілем і молодою подружкою на тому ж корпоративі?

Щось усередині перевернулося. Остап, успішний, шанований, боявся Сергія в бізнесі, а той викинув свою сім’ю на вулицю, як сміття. Але замість гніву прийшла ясність. Він подивився на Віру, на Максима й Оленку, і зробив вибір. Пропозиція. Вона сказала “так” зі сльозами щастя. Тепер вони разом — справжня сім’я. Діти кличуть його татом, а він їх любить, як рідних.

Сьогодні вони мешкають у просторому будинку, де сміх Оленки і жарти Максима зігрівають вечори. Остап вже не той хлопець з корпоративів — він чоловік і батько. А Сергій? Залишився зі своєю машиною і порожнім життям. Доля зіграла свою гру: один вигнав, інший підняв. І коли Віра обнімає Остапа, вона шепоче: “Дякую, що знайшов нас”. Чи був це випадок? Чи всесвіт знав, що робить? Прочитай ще раз — і скажи сам.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 × 5 =

Також цікаво:

З життя5 хвилин ago

Чи буде тобі неприємно, якщо я приміряю твою сукню для весілля?” – усміхнулась подруга.

**Мрійливий сон про любов і зраду** — Ти не проти, якщо я надягну твою весільну сукню? Адже вона тобі вже...

З життя1 годину ago

Гра на удачу

Давно це було, ще за часів, коли Київ був повний весняного тепла, а по вулицях лунали пісні співаків з невеличких...

З життя2 години ago

Не пускай слова на вітер: важливіша мета — щасливе заміжжя!

— Ти, Льоню, не цокай дзьобом. Головне — гарно вийти заміж. У будь-якому разі виграєш, — наставляла родичка. Льоня була...

З життя2 години ago

Чому ти так на мене дивишся? Так, я не хочу дітей. Хіба нам погано удвох? – запитала дружина у чоловіка

— Чого ти так дивишся на мене? Так, я поки що не хочу дітей. Нам що, погано вдвох? — запитала...

З життя3 години ago

З двома впораємось, а третій — це вже виклик!

Марина почувствовала втому, яка не відпускала її кілька днів. Справ купа, а їй кортіло сісти й не рухатися, а ще...

З життя3 години ago

В останню мить усвідомлення: ризиковані наміри на табуреті з петлею в руках

Богдан запізно зрозумів, що стоїть на табуреті з мотузкою в руках і його наміри можуть бути неправильно зрозумілі. Богдан сидів...

З життя4 години ago

В пошуках себе

У Тараса була звичайна сім’я. Мама та тато любили його, як і він їх. Разом у вихідні ходили до кіно...

З життя4 години ago

Увічнена в любові

**Кохання до гроба** Марійка вийшла з магазину, перехопила важкий пакет і поплелася додому. Купила всього трохи, а ніби мішок цементу...