Connect with us

З життя

«Как я разрушила брак сына из-за бесплодия невестки и узнала, кто достоин счастья»

Published

on

Сегодня решила написать о том, что давно лежало камнем на душе.

Я всегда мечтала о внуках. Ещё когда мой Артём был маленьким, я представляла, как буду качать их на коленях, печь пироги и слушать, как они называют меня «бабушка».

Артём — моя радость, моя гордость. После смерти мужа я одна поднимала его, вкладывала в него всё, что могла. Он вырос, окончил институт, устроился на хорошую работу. А потом познакомился с Лизой.

Скромная, добрая, хозяйственная — идеальная невестка. Они поженились, жили душа в душу. Я радовалась, глядя на их счастье.

Но время шло, а вопрос о внуках повис в воздухе. «Ну когда же?» — спрашивали соседки, подруги. В конце концов я не выдержала и спросила сына напрямую. Артём признался: у Лизы проблемы, детей у них не будет.

Это прозвучало как приговор. Неужели всё, ради чего я жила, оборвётся на этом? Артём говорил, что любит Лизу, что семья — не только дети, но я не слушала. Внутри меня клокотала обида.

Я начала вставлять палки в колёса. Нашептывала сыну, что Лиза недостаточно заботится о нём. Сравнивала её с другими, которые «рожают как крольчихи». Устроила скандал, когда узнала, что они хотят взять ребёнка из детдома. «Чужая кровь — не семья!» — кричала я.

Артём молчал. Пока однажды не собрал вещи и не ушёл. Перестал звонить, навещать. Я осталась одна.

Прошли месяцы. Я жила как во сне, пока случайно не узнала от тёти Маши, что Лиза оформила опеку над девочкой — Соней.

Потом раздался звонок. Голос сына, твёрдый, но без злости. Он предложил встретиться. Мы сидели в тишине, пока он не сказал:
— Мы с Лизой снова вместе. У нас теперь есть дочь.

Я молчала, кусая губы.
— Она зовёт меня папой, — дрогнул его голос. — Если хочешь, познакомлю тебя с ней.

Я согласилась, будто из вежливости. Но когда увидела эту девочку — маленькую, с широкими глазами, — сердце ёкнуло. Она робко подошла и прошептала:
— Здравствуй, бабуля…

Я обняла её, и что-то во мне перевернулось. Всё, что казалось важным — родная кровь, фамилия — рассыпалось. Осталась только любовь.

Теперь я вожу Соню в парк, вяжу ей варежки. А глядя на Лизу, понимаю: настоящая мать — не та, что родила, а та, что отдала своё сердце.

Я чуть не потеряла всё из-за глупой гордыни. Но жизнь преподала мне урок: семья начинается не с крови, а с доброты.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

два × 2 =

Також цікаво:

З життя6 хвилин ago

Невістка змінилася: від кімнатного халату до яскравого вигляду та занять у спортзалі, а мій син не помічає, зайнятий роботою.

Мене звати Ганна Миколаївна. Мій син, Олексій, і його дружина, Олеся, завжди здавалися ідеальною парою, але тепер я відчуваю, що...

З життя19 хвилин ago

Неочікуваний візит: на порозі плачуча свекруха, обманута хитрою суперницею

Пролунав дзвінок у двері. Я відчинила — на порозі стояла заплакана свекруха: виявилося, що коханка обікрала їх дочиста. П’ятнадцять років...

З життя21 хвилина ago

Смело выгнала свекровь — ни капли сожалений

Я выставила свекровь за дверь — и не капли не жалею. Здравствуйте. Хочу поделиться историей, после которой мои нервы до...

З життя23 хвилини ago

На порозі чужої квартири: 25 років потому я найняла свою матір як домробітницю, яка мене не впізнала.

Записи щоденника Хто така дитина без коренів? Ніхто. Лише тінь, що випадково набула форми. — Ти завжди чувa себе тінню?...

З життя52 хвилини ago

Спадок від брата: розповідати його дружині чи ні?

Мене звуть Оксана. Тиждень тому мій брат, Тарас, з’явився на порозі мого будинку в деревні під Житомиром після багатьох років...

З життя1 годину ago

Привела дом в порядок, но наткнулась на недовольство свекрови

Сегодня снова думала о том, что произошло. Знакомство с семьёй Дмитрия началось давно, но сблизились мы только спустя годы. Он...

З життя1 годину ago

З цього дня все зміниться: як жінка навчила чоловіка і сина

«Від сьогодні все буде інакше!» — як одна жінка поставила на місце чоловіка й сина Я не залізна. Я звичайна...

З життя1 годину ago

Забута на порозі: Як через 25 років я прийняла на роботу власну матір

Та знаєш, коли відчуваєш, що ти ніби привид? Таке існування без коріння – це ніщо. Лише оболонка, яка випадково знайшла...