Connect with us

З життя

«Как я разрушила брак сына из-за бесплодия невестки и узнала, кто достоин счастья»

Published

on

Сегодня решила написать о том, что давно лежало камнем на душе.

Я всегда мечтала о внуках. Ещё когда мой Артём был маленьким, я представляла, как буду качать их на коленях, печь пироги и слушать, как они называют меня «бабушка».

Артём — моя радость, моя гордость. После смерти мужа я одна поднимала его, вкладывала в него всё, что могла. Он вырос, окончил институт, устроился на хорошую работу. А потом познакомился с Лизой.

Скромная, добрая, хозяйственная — идеальная невестка. Они поженились, жили душа в душу. Я радовалась, глядя на их счастье.

Но время шло, а вопрос о внуках повис в воздухе. «Ну когда же?» — спрашивали соседки, подруги. В конце концов я не выдержала и спросила сына напрямую. Артём признался: у Лизы проблемы, детей у них не будет.

Это прозвучало как приговор. Неужели всё, ради чего я жила, оборвётся на этом? Артём говорил, что любит Лизу, что семья — не только дети, но я не слушала. Внутри меня клокотала обида.

Я начала вставлять палки в колёса. Нашептывала сыну, что Лиза недостаточно заботится о нём. Сравнивала её с другими, которые «рожают как крольчихи». Устроила скандал, когда узнала, что они хотят взять ребёнка из детдома. «Чужая кровь — не семья!» — кричала я.

Артём молчал. Пока однажды не собрал вещи и не ушёл. Перестал звонить, навещать. Я осталась одна.

Прошли месяцы. Я жила как во сне, пока случайно не узнала от тёти Маши, что Лиза оформила опеку над девочкой — Соней.

Потом раздался звонок. Голос сына, твёрдый, но без злости. Он предложил встретиться. Мы сидели в тишине, пока он не сказал:
— Мы с Лизой снова вместе. У нас теперь есть дочь.

Я молчала, кусая губы.
— Она зовёт меня папой, — дрогнул его голос. — Если хочешь, познакомлю тебя с ней.

Я согласилась, будто из вежливости. Но когда увидела эту девочку — маленькую, с широкими глазами, — сердце ёкнуло. Она робко подошла и прошептала:
— Здравствуй, бабуля…

Я обняла её, и что-то во мне перевернулось. Всё, что казалось важным — родная кровь, фамилия — рассыпалось. Осталась только любовь.

Теперь я вожу Соню в парк, вяжу ей варежки. А глядя на Лизу, понимаю: настоящая мать — не та, что родила, а та, что отдала своё сердце.

Я чуть не потеряла всё из-за глупой гордыни. Но жизнь преподала мне урок: семья начинается не с крови, а с доброты.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дванадцять − 1 =

Також цікаво:

З життя18 хвилин ago

Талант, що вражає

Артистка Марія зайшла у вагон метро й опустилась на сидіння. Навіщо вона вдягла черевики на підборах? Та тому, що в...

З життя1 годину ago

Житло, що зберігає таємниці родини

Квартира, або Історія однієї родини Оля поволі йшла зі школи, думаючи, як зробити так, щоб мати не дізналася про двійку....

З життя2 години ago

Забіжи, коли буде час

– Алло, Оленко? – почувся знайомий голос. Від несподіваного хвилювання, яке стиснуло горло, вона не могла вимовити й слова. Якби...

З життя3 години ago

Не лякайся, я ненадовго. Житиму тиждень, поки знайду дах над головою. Сподіваюся, не вигонишь.

— Не бойся, надовго не затримаюсь. Поживу тиждень-другий, поки з житлом не вирішусь. Не виженеш, сподіваюся, — промовила сестра. Ганна...

З життя4 години ago

Втілення надії в світі самоти

**Щоденник** Прокинулася я пізно. Перша думка — проспала. Дочка з онуком скоро схочуться, а я ще не приготувала сніданок. А...

З життя4 години ago

Не відпущу. Тобі бути зі мною!

**Щоденник Олега Петровича** — Можна? — У привідкриті двері кабінету зазирнула дівчина. — Прийом закінчено. Тільки за записом. Обличчя дівчини...

З життя5 години ago

Ключі від моєї свободи: прощавай, мама…

— Ключі від нашої квартири я забираю. Ти більше ні копійки не отримаєш від мене, мамо… Соломія познайомилася з Тарасом...

З життя5 години ago

Остання жертва

**Березень, 12, 2024** «Мамо, треба поговорити.» «Отаке невтішне початку…» – Іванна тривожно глянула на сина. Хлопець завжди був слухняним, розумним,...