Connect with us

З життя

Как я стала “виновата” за троих детей и задвигаю котлеты в тридцать шесть лет

Published

on

**Дневник Анастасии**

Меня зовут Настя, и мне тридцать шесть. Шесть лет в браке, трое детей: старшему Ване — пять, младшей Соне — три, а крошечному Мише — всего полгода. Работу оставила сразу после института, едва успев попробовать взрослую жизнь. Всё остальное время — только семья. И знаете, материнство — это не про уютные картинки из соцсетей.

Сережу я встретила почти в тридцать, когда подруги уже вовсю носились с колясками, а я всё ещё искала себя. Высокий, уверенный, с харизмой лидера — бывший спортсмен, начальник отдела. Казалось, такой мужчина никогда не посмотрит в мою сторону. Но он пригласил меня к себе домой познакомиться с матерью — и тогда я поняла: это надолго.

Его мама, Татьяна Васильевна, приняла меня тепло. «Береги её», — сказала она сыну. Через полгода мы расписались.

С появлением Вани я полностью погрузилась в заботы о детях. Потом родилась Соня, а теперь и Миша. Я с ними круглые сутки: Ваня ходит на футбол и в художественную школу, Соню учу сама, без садика. Мне кажется, я делаю всё правильно. Дети сыты, одеты, окружены любовью.

Но что-то пошло не так. После третьих родов я поправилась. Сейчас вешу 80 кг, хотя раньше едва дотягивала до 50. Тогда я успевала всё: в зал, маникюр, новые платья.

Теперь ни времени, ни сил. Попробуй сделать зарядку — Миша кричит, Соня тащит книжку, Ваня зовёт посмотреть поделку. Бывает, валюсь на диван, будто мешок с песком: ночи без сна, бесконечные кормления, усталость. Не жалуюсь — просто констатирую.

Сначала Серёжа подшучивал. Звал «булочкой», «плюшкой». Говорил, что я стала теплее — в прямом и переносном смысле. Я смеялась. Потом шутки закончились.

В прошлую пятницу за обедом я положила себе три котлеты — весь день на ногах, есть не успевала. И вдруг Серёжа выхватывает вилку, забирает две и бросает ледяным тоном: «Тебе бы скинуть пару кило». А потом добавляет: «Если заведусь на стороне — виновата будешь ты, не я».

Я онемела. Да, я изменилась. Да, зеркало меня пугает. Но неужели я не заслужила хотя бы капли уважения? Трое его детей. Отказ от карьеры. Отказ от себя.

Я бы с радостью сходила к мастеру, купила новое платье. Но денег нет — всё уходит на детей, секции, ипотеку. Серёжа — начальник, ему нужно выглядеть безупречно. Да ещё и Татьяне Васильевне помогаем. А я? По вечерам, когда дети засыпают, накладываю на лицо маску из сметаны и огурцов.

Последний раз новую кофту покупала год назад. А если зайду в магазин — сразу слёзы. Всё мало, всё жмёт. Я будто исчезла, осталась только оболочка.

Я больше не верю, что смогу вернуть прежнюю себя. Остаётся надеяться только на Татьяну Васильевну — не даст Серёже развалить семью. Потому что я уже не жена. Только мама и домработница. Но разве этого мало, чтобы меня просто не унижали?..

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × п'ять =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

Дім для Мрій

Дім для Оксани Тарас завжди пишався старшим братом і з малку брав із нього приклад. За столом їв лише те,...

З життя1 годину ago

Сила почуттів

Олег довго сидів, дивлячись на телефон. Він і так затягував. Нарешті, глибоко вдихнувши, натиснув кнопку дзвінка. Пролунав один гудок, другий…...

З життя2 години ago

Бажання повернутися

**Щоденник** Все завжди починалися однаково: Оксана прокидалася до дзвінка будильника, ніби в ній були вбудовані власні годинники. Умивалася, готувала сніданок....

З життя2 години ago

Талант на сцені

Акторка Марійка зайшла до вагона метро й опустилася на сидіння. Навіщо вона взула черевики на підборах? Та тому, що в...

З життя3 години ago

Завітай, коли зможеш

Щоденниковий запис Прийди, коли зможеш — Алло, Олеся? — почувся знайомий голос. Від раптового хвилювання серце забилося так голосно, що...

З життя4 години ago

Квартира: Сага однієї родини

Квартира, або Історія однієї родини Оля поволі йшла зі школи й думала, як зробити так, щоб мати не дізналася про...

З життя5 години ago

Не бійся, я ненадовго: поживу тиждень, поки знайду дах над головою.

— Не бійся, надовго не залишусь. Поживу тиждень, поки з житлом не визначусь. Не вижен— Вона потім пішла, наче й...

З життя6 години ago

Ніхто не отримає тебе від мене!

Українська адаптація: — Не віддам. Нікому тебе не віддам. — Можна? — У розчинені двері кабінету зазирнула дівчина. — Прийом...