Connect with us

З життя

«Как меня выгнали из родного дома ради комнаты»

Published

on

**Дневник Виктора Сергеевича**

Сегодня снова вспомнил ту боль, что сжала сердце, будто ледяными клещами. Предательство родной крови – страшнее удара ножом в спину.

Я стоял на балконе нашей старой пятиэтажки в Питере, курил, а руки предательски дрожали. В семьдесят три года – оказаться обузой? Нет, не думал, что так закончу. Был дом, семья, Людмила, моя ненаглядная…

— Пап, ну опять за своё?! – ворвалась в комнату Светлана, моя дочь. – Коле с Вовой уже тесно! Отдай нам свою комнату – они же на матрасах спят, как бомжи!

— Светка… – прошептал я. – А мне где жить? В подвале? Не хватает места – купите себе квартиру. Или к тёще езжайте. Я-то вам чем мешаю?

— Всё ясно, – хлопнула дверью. Остался только запах её дешёвых духов да комок в горле.

Я сел в кресло, потрепал за ухом нашего пса Тобика – и вдруг слёзы хлынули, как весенний паводок. Пять лет как нет Люси… Вместе прошли огонь, воду и медные трубы, а теперь их дочь – наша Светка – вышвыривает меня, как старый хлам.

Всё лучшее ей отдавали! А выросла – чёрствая, как камень.

— Деда, ты нас не любишь? – вбежал Коля, её старший. – Мама сказала, ты жмот! Комнату не отдаёшь!

Голос мой задрожал.

— Внучек, кто тебе…

Понял: настроила. Сдался.

— Ладно. Берите комнату…

Светка влетела, глаза горят.

— Пап, правда?! Спасибо! Устрою тебя в отличный пансионат – с врачами, с заботой! И Тобика не бросим, честно!

А через два дня я уже сидел в затхлой «казёнке» под Гатчиной. Плесень на стенах, старухи с пустыми глазами. Никакого «ухода». Просто свалка для ненужных.

— Новенький? – хрипло спросила соседка. – Меня Галина зовут. Тоже родня подсуетилась?

— Дочь. Комнату освободить попросила.

— А у меня племянник квартиру оттяпал… Хоть не под забором, да?

С Галиной мы сдружились. Гуляли по убогому двору, грели кости на редком солнце. Держались за руки, будто вновь молоды.

А Светка не звонила. Ни разу. Лишь бы узнать – Тобик-то жив?

Однажды встретил старого соседа – Николая.

— Виктор Сергеевич?! Вы ж в деревню уехали! И пса с собой, да?

— Чего?! – голос мой оборвался. – Где Тобик?!

— Да на улицу его выкинули… Я забрал, отдал добрым людям. Пёс – ангел. А она… квартиру сдаёт, сама у свекрови ютится. Как так-то, Виктор Сергеевич?!

Я закрыл лицо руками, прошептал:

— Сынок… домой хочу…

— Не один вы. Я юрист. Помогу. Выписывались?

— Нет. Но у неё связи…

— Тогда поехали.

Перед отъездом зашёл к Гале:

— Не реви. Вернусь. И за тобой.

— На что я тебе, старуха…

— Молчи. Ты мне нужна.

В квартире – новый замок. Николай разобрался: Светка сдала жильё, подделав документы. Но закон – на моей стороне. Квартиру вернули.

— Спасибо, сынок… Только страшно. Что она ещё выкинет?

— Продадите – часть ей, остальное – на дом в деревне. Там вас никто не тронет.

Теперь мы с Тобиком живём в маленьком доме под Лугой. Яблони посадили, кур завели. А через месяц переехала и Галина. Вечерами сидим на крыльце, руки в морщинах – но согретые.

Жизнь – злая штука. Но добро, как вода, – всегда пробьёт себе дорогу. Даже сквозь камень.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

17 + сімнадцять =

Також цікаво:

З життя16 хвилин ago

Ти вигнала мене з дому в 14 років, а тепер сподіваєшся, що я буду доглядати тебе у старості? Дарма чекатимеш!

Ти мене у 14 років із дому викинула, а тепер чекаєш, що я за тобою у старості доглядатиму? Не дочекаєшся!Ольга...

З життя1 годину ago

Гуляли з собакою в парку, коли вона раптом підбігла до чорної сумки, схопила її та стрибнула у фонтан: а далі сталося неймовірне!

Ми з моїм псом Грімом вийшли на звичну прогулянку до парку Шевченка. День був тихим, повітря свіжим після дощу, а...

З життя2 години ago

Мрії розсипаються як пісок

**Щоденник** Коли закінчувався девятий клас, Маряна сильно змінилася однокласники й навіть старші хлопці почали обертатися на її тонку, струнку фігуру....

З життя2 години ago

Мій чоловік з погордою подивився на мене й кинув подушку, щоб я її випрала: коли я розстібнула наволочку, побачене просто шокувало мене

Мій чоловік кинув на мене зневажливий погляд і шпурнув подушку, щоб я її випрала. Я розстібнула наволочку і те, що...

З життя3 години ago

Таємний син на ювілеї свекрухи: неймовірний сюрприз, який всіх приголомшив!

Таємний син на ювілеї свекрухи: незабутній шок!Я отримала конверт кольору слонової кістки тихим золотистим ранком. Сонячне проміння пробивалося крізь вікно...

З життя4 години ago

Санітарка облила голову завідуючому відділенням через відмову прийняти пораненого жебрака в брудному одязі

Вечір у хірургічному відділенні простягнувся нудно, немов час застиг, а повітря згустилося від запаху антисептиків і ліків. У куточку медсестринської,...

З життя5 години ago

Відтінки щастя

**Відтінки щастя** О, привіт, друже, промовив Андрій, впускаючи до хати свого друга дитинства Тараса, який мешкав у місті. Здоровенькі були,...

З життя5 години ago

Коли народилася їхня донька Надінка, Андрій та Регіна були у небесній радості: Та невдовзі дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Ясмин почала затьмарювати їхнє щастя

Коли народилася їхня донька Олеся, Андрій та Марія були в найвищому блаженстві. Та незабаром дивна поведінка їхнього золотистого ретривера Зірки...