Connect with us

З життя

Как визит к свекрови превратился в домашний переворот

Published

on

«Отдых» у свекрови закончился маленьким переворотом

Меня зовут Алена. Мне тридцать пять, замужем за Владимиром, у нас двое детей. Я всегда была шустрой, как белка в колесе — еще в детском саду собирала всех на «утреннюю зарядку с медведем», в школе была председателем совета отряда, а в институте — главным организатором капустников. Моя неуемная энергия, видимо, досталась мне от бабушки Таисии, у которой я каждое лето пропадала в деревне под Воронежем. Грязь, сено, парное молоко — всё это было мне роднее городской суеты.

С Владимиром познакомились на субботнике: я решила облагородить сквер у дома, а он оказался единственным, кто пришел с граблями. Убрали мусор, разговорились, потом заглянули в кафе «У Борьки». Так и завертелось. Через год он сделал предложение с кольцом (купленным, как потом выяснилось, в кредит), и я, не раздумывая, сказала «да».

Сначала ютились у моих родителей, потом взяли ипотеку на трешку в Новых Черёмушках. Родился сын — копия Владика, а через два года и дочка. Муж пахал как тракторист на целине, но ни разу не ныл про усталость. А вот я начала сдавать. Материнство — это не только «ой, какие пухлые щечки», но и ночи без сна, вечная стирка и чувство, будто ты белка, но уже без колеса. Муж, видя мой износ, предложил: «Съезди с детьми к маме в деревню. Отдохнешь». Я, дурочка, обрадовалась — вспомнила бабушкины каникулы.

Владик довёз нас до села Покровское, свекровь Надежда Петровна встретила с пирогами и блинами. Дети заснули на веранде, меня уложили в комнате мужа. Казалось бы — идиллия. Но в 5 утра меня поднял крик:

«Спим, золотце? А корова-то ждать не будет!»

Посмотрела на часы — рассветало. Попыталась умыться, но свекровь фыркнула:

«Зачем? Всё равно перепачкаешься!»

Промолчала, надела резиновые сапоги и пошла в хлев. Бабушка ворчала: «Городская шпана», «руки-крюки», но когда я за пять минут надоила Бурёнку (и молоко даже не пролила!), она прикусила язык. Потом покормила кур, свиней и вернулась к свекрови:

«Я не против помочь. Но давайте без командования парадом».

«Ну и помогай, коли умная», — буркнула она.

И понеслось. Я прополола огород, пересадила малину, покрасила забор в ярко-голубой (свекровь ахнула: «Ты что, как в Сочи?!»), наладила продажу молока соседям, а заодно разобралась с туалетом во дворе. Когда выкопали яму под септик, Надежда Петровна всплеснула руками:

«А это ещё что за самодеятельность?!»

«Мама, вы же сами говорили, что вода в доме — как слеза. Теперь будет нормальная канализация».

Тут она не выдержала и тайком позвонила сыну:

«Володя, забирай свою Аленку! Она тут мне всю жизнь перевернула!»

«Что случилось?»

«Приедешь — увидишь!»

Когда я зашла, она быстренько сунула телефон за пазуху:

«Молитву читала, доченька…»

«Хорошо. Потом будем банки стерилизовать. Я огурцы собрала, закатаем. Завтра — вишнёвое варенье. Договорилась с тётей Люсей, у неё сахар дешевле».

Свекровь вздохнула. А я уже планировала, куда поставить новую теплицу.

Через неделю приехал Владимир. Его мать бросилась к нему:

«Забери её! Я за ней не успеваю! Она как турбина — с утра до ночи! Я уже не отдыхаю, а как на работу хожу!»

Муж только развёл руками:

«Мам, ты же просила помощницу. Вот тебе и помощница».

Когда уезжали, Надежда Петровна даже смахнула слезу — не от грусти, а от осознания, что её размеренная деревенская жизнь закончилась. Я пообещала приехать через неделю.

«Да не спеши ты так…» — пробормотала она, хлопнув дверцей «Лады».

А потом, думая, что никто не слышит, обернулась к дому и прошептала:

«Уж лучше бы, как все нормальные невестки, сериалы смотрела…»

Но я знала: теперь она меня уважает. И, возможно, слегка побаивается.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

18 + 1 =

Також цікаво:

З життя3 години ago

Не хочу таку доньку

– Не треба мені такої доньки! – вигукувала Ярина Петрівна, махаючи пом’ятим аркушем паперу. – Сором для родини! Як я...

З життя3 години ago

Я у шлюбу, але самотня в житті

– Сонечко, ну поясни мені, як це тлумачити? – сусідка Валентина Петрівна стояла на порозі з торбинкою в руках і...

З життя6 години ago

Вечеря привела до розриву

– Ти що, з глузду з’їхав? – Тетяна кинула серветку на стіл, келих від цього шатнувся. – Запросити її сюди,...

З життя7 години ago

Щастя в темряві

Останній раз я вгледіла Одарчину фотографію під час нашого візиту до нотаріуса, де її посмішка, така ж тепла й водночас...

З життя9 години ago

Навіть слова вдячності не знайшлося

«Ти навіть дякую не сказав» — Мамо, ну чого ти знову починаєш! — роздратовано кинув Ігор, навіть не відриваючи очей...

З життя10 години ago

МЕНЕ НЕ ВИЗНАЧИМО!

— Антоне, завітай! — шеф покликав через внутрішній зв’язок. Антон відчував — знову лає. Та й має право. — Прийшов?...

З життя13 години ago

Друге право на помилку.

Як тепер пригадую, таємницю батька Марійка випадково піднющила, прогульнувши школу, аби супроводити подругу Олесю до татуювальника. Забігла вдома переодягтися, бо...

З життя16 години ago

Протягом шести років молода пекарка безкоштовно годувала бездомного, не знаючи навіть його імені!

Шість років молода пекарка Оксана лишала їжу тихому чоловікові без дому – навіть не знаючи його імені. Дні її весілля...