З життя
Щастя в темряві
Останній раз я вгледіла Одарчину фотографію під час нашого візиту до нотаріуса, де її посмішка, така ж тепла й водночас сумна, як у моїх дитячих спогадах про дворовий літній день з палкою в руках, нагадала мені, що щирість завжди живе в серці, навіть коли часи та обставини розносять нас геть, і тепер, тримаючи ключі від київської квартири біля дзеркала, в якому відбилися сніжинки за вікном, я зрозуміла найголовніше — сонце щастя надходить разом із зіркою вдячності в душі.
Загубеният син
Двадесет години. Толкова години броях дните, откакто детето ми изчезна от двора на баба си в Пловдив. Двадесет години, значи....
**Trece años y una foto borrosa**
Mi nombre es Julián Ramírez. Tengo trece años. Trabajo desde los once en el taller de mi tío Chava, en...
Не го написах, за да ме харесат
Нощната смяна в Трето районно в Пловдив е като да чакаш влак, който винаги закъснява. Седнал съм на дежурство, пред...
Миражът в снега
Седях в ресторанта на хотела в Боровец, когато тя влезе. Не че я познавах. Просто беше трудно да не я...
A metade que ficou na lata
A dona Irací estava debaixo do sol de Salvador, escolhendo tomate na barraca da Dona Zefa, quando o neto puxou...
Грамотата от 1978-ма
# Грамотата от 1978-ма Четиридесет и осем години стоях зад този клавирен инструмент. Не искам да кажа пиано — то...
She Called the Cops on Me Over Grandpa’s Drill
The day my sister called the police on me, my mother's voice on the phone was a wreck. Not crying...
O menino da Hilux preta
Eu tava terminando meu turno no posto da XV de Novembro, em Curitiba. Já passava das sete e meia. O...