Connect with us

З життя

«Какие крестины в ресторане? Придётся же подарок покупать»

Published

on

«Николай, ну какие крестины в ресторане? Надо же подарок подобрать достойный!» — вздохнула я, узнав, что наша дочь задумала пышное торжество для малышки. «Давай просто на следующий день зайдём поздравить внучку без этих показух», — предложила мужу. Так начался наш спор о том, как правильно отметить крещение первого в семье ребёнка.

### Приглашение

Наша дочь, Ольга, родила девочку полгода назад. Внучку назвали Алисой — свет в наших глазах. Когда Ольга объявила о крестинах, я была рада: таинство, родные, традиции. Но потом она рассказала, что обряд — лишь начало, а главное — банкет в ресторане с тамадой, фотографом и кучей гостей. «Зачем так шикарно? — не сдержалась я. — Это же не свадьба!»

Ольга стояла на своём: «Хочу, чтобы у дочки остались красивые воспоминания». Её муж, Дмитрий, поддержал: «Праздник один раз в жизни». Мы с Николаем промолчали, но в душе закипело. Всю жизнь прожили скромно, а тут — траты на ветер.

### Подарок

Потом встал вопрос: что дарить? Обычно — крестик, икону, деньги в конверт. Но Ольга прозрачно намекнула: «Гости будут в ресторане, просто так прийти неловко». Я спросила напрямую: «Значит, деньги?» Она пожала плечами: «Как решите, но все принесут подарки».

Тысячу рублей — стыдно, больше — не потянем. Пенсии едва хватает, да и крышу недавно чинили. Николай и вовсе взорвался: «Давай не пойдём! Навестим Алису на следующий день, подарим что-то от души». Согласилась: дома и проще, и теплее. Выбрали серебряный крестик и Библию с детскими иллюстрациями — и по смыслу, и от сердца.

### Разговор

Когда я сказала Ольге о нашем решении, она вспыхнула: «Мама, ты серьёзно? Это же главный день для Алисы!» Я пыталась объяснить, что нам не по нраву ресторанная суета, но дочь поняла иначе: «Все родные будут, а вы — нет? Вы что, не семья?» Меня будто ножом резануло. Разве любовь измеряется в рублях?

Николай стоял насмерть: «Хотят сорить деньгами — их право, а мы внучку без пафоса увидим». Но глядя на обиженные глаза Ольги, я заколебалась. Может, мы отстали от жизни?

### Компромисс

В итоге поступили по-своему. На обряд в церкви пришли — Алиса в белом кружеве была похожа на ангела. А банкет пропустили, зато на другой день навестили семью дома. Подарили крестик, книгу, посидели за чаем. Ольга сначала дулась, но потом, видя, как Алиса тянется к нам, смягчилась.

Я осознала: у каждого своя правда. Для дочери — это праздник с размахом, для нас — тихие семейные минуты. Но тревога осталась: неужели теперь каждый праздник — это гонка за статусом?

Если у вас так было — как вы находили общий язык? Где грань между принципами и уступками? Или мы с Николаем — последние скряги на свете?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × три =

Також цікаво:

З життя44 хвилини ago

Учні знущалися з нової вчительки, хотіли викликати сльози, але через хвилину сталося неймовірне

У 10-Б класі давно не було постійного вчителя з літератури. Один пішов у декрет, інша не витримала й місяця. Коли...

З життя2 години ago

Тато, це ти? Хлопчик з таємницями на порозі

**«Ти мій тато!»** Я сидів у своїй звичній позі біля вікна, коли почув глухий удар по шибці. Кава розлилася на...

З життя2 години ago

«Це не моя дитина», — сказав мільйонер, коли вигнав дружину з немовлям. Та якщо б він знав правду…

“Це не моя дитина”, холодно прозвучало з уст мільйонера, перш ніж він наказав дружині забрати немовля й піти. Якби він...

З життя3 години ago

12-річна дівчинка з немовлям на руках увійшла до приймального відділення. Та коли вона сказала, чия це дитина…

**Щоденник Оксани Коваль**Того дня, звичайного на перший погляд, у приймальному відділенні районної лікарні сталося щось, що перевернуло життя не тільки...

З життя4 години ago

Я вигнала свою тещу з нашого дому, і сьогодні, розповідаючи про це, я не шкодую.

Сьогодні, перегортаючи сторінки свого щоденника, я згадав той день, коли вигнав тещу з нашого дому. І не жалкую.Вигнана тещаТоді я...

З життя5 години ago

В’язана вузлами навколо дерева: овчарка не могла ні сісти, ні лягти

Липневе сонце палило Львів, ніби розпечений ковальський молот по бруку, випарюючи останні краплі прохолоди. Повітря тремтіло над землею, наче самі...

З життя5 години ago

Таємниця відносин: як зберегти любов

Найголовніше не розлучитися Нарешті у Тараса та Соломії зявилася своя оселя. Купили, здійснили давню мрію вже й доньці майже пять,...

З життя6 години ago

Дармоїдка. Свекруха виставила за поріг жінку з малим дитиною — але навіть уявити не могла, що станеться далі!

Микола нарешті заснув лише о третій. Я сиділа на краю ліжка, застигла в незручній позі рука заніміла, плече гуділо, але...