Connect with us

Storie di vita

Хочу врятувати сина від дурної дружини: навіщо йому такий шлюб?

Published

on

Я хочу переконати сина розлучитися. Навіщо йому така недолуга дружина?

Є стереотип, що свекрухи — це злі відьми, які знущаються над бідними, нещасними невістками без жодної причини. Перегляньте форуми в інтернеті — там таких історій повно. І ось я — та сама «зла свекруха», яка не просто дорікає своїй невістці, а твердо вирішила зруйнувати шлюб свого сина. І знаєте що? Мені не соромно. Я впевнена, що права, і зараз поясню, чому так вважаю, поки всередині мене кипить гнів і біль за свою дитину.

Мій син, Олександр, познайомився з цією дівчиною, Ганною, років п’ять тому. Але представив її мені набагато пізніше — тільки після того, як зробив пропозицію і вирішив одружитися. З першого погляду вона мені не сподобалася, і, як з’ясувалося пізніше, інтуїція мене не підвела — ця дівчина виявилася справжнім жахом.

Я запросила їх до себе додому, в нашу затишну квартиру на околиці Києва. Ганна ще не встигла зняти взуття, як задзвонив її телефон. Замість того, щоб вибачитися і сказати, що передзвонить, вона почала балакати з подружкою прямо в передпокої. П’ятнадцять хвилин! Я стояла, зціпивши зуби, а вона хихотіла і обговорювала якусь дурницю. Уже тоді я відчула: щось з нею не так.

За столом я не стала їй ставити серйозні запитання — просто спостерігала. Але потім, коли розмова зайшла про неї саму, про її життя і плани, все стало ясно. Школу вона ледве закінчила, вчиться на останньому курсі коледжу, але про вище освіту навіть не думає. Навіщо? Бо, за її словами, жінка має бути дружиною та матір’ю — і крапка. Працювати вона не збирається. Зараз її утримують батьки, а потім, мабуть, цей тягар ляже на мого сина. Живе з мамою і татом, але після весілля планує переїхати в нашу квартиру. І вишенькою на торті: вона вагітна. Термін ще маленький, тому весілля треба зіграти швидко, поки живіт не видав її «секрет». Вона вела себе так, ніби весь світ їй щось винен, а її краса — це перепустка в безтурботне життя.

Але найстрашніше я побачила, коли Олександр вийшов покурити на балкон. Ганна тут же дістала пачку тонких сигарет і пішла за ним. Вагітна — і курить! Я ледь не задихнулася від обурення. Що буде з дитиною? Її це, здається, не турбувало.

Невдовзі вони одружилися, і ми почали жити разом в моїй квартирі. Я йшла на роботу рано вранці, поверталася ввечері, а Ганна спала до обіду, потім тинялася по дому, нічого не роблячи, і то й діло бігала на балкон з сигаретою. В коледжі вона взяла довідку про вагітність і пішла в академічну відпустку. Кожного вечора мене зустрічав хаос: гора брудного посуду в раковині, розкидані речі, порожній холодильник. Вона не готувала, не прибирала — тільки висіла на телефоні, базікаючи то з матусею, то з подружками.

Коли я просила її допомогти по дому, вона відмахувалася: то токсикоз, то втома. Але це не заважало їй тинятися з подругами по кав’ярнях або тягатися з Олександром по нічних клубах до ранку. Я зціплювала зуби, але мовчала — заради сина. А потім народився онук. І що ви думаєте? Ганна не змінилася ні на йоту. Олександр вставав до дитини вночі, гуляв з коляскою, возив його до лікаря. Я допомагала ввечері і у вихідні, виснажена після роботи. А вона? Лежала на дивані, гортала телефон і курила, як ні в чому не бувало. Мене трусило від злості.

Я намагалася говорити з нею — спокійно, потім жорсткіше. Вона пропускала мої слова повз вуха, дивлячись на мене з нахабною усмішкою. Але найгірше було те, що Олександр завжди її захищав. Коли я вказувала йому на її лінь, на її безкорисність, він ставав стіною: «Мамо, вона старається, просто їй важко». І ми сварилися. Він кричав на мене, а їй — ні слова докору. Мій син, мій єдиний хлопчик, осліп від кохання до цієї пустишки.

Напруження в домі стало нестерпним. Одного разу я не витримала і в гніві випалила: «Забирай свою дружину з дитиною і йдіть звідси! Живіть окремо, подивимося, як ви впораєтеся!» Вони поїхали. Олександр образився, перестав зі мною говорити. Я намагалася пояснити йому, відкрити очі на правду, але він відгородився від мене стіною. Тепер він майже не дзвонить, не приїжджає в гості. Я впевнена: це Ганна налаштовує його проти мене, вбиває клин між нами. А я ж люблю свого сина більше за життя і онука обожнюю всім серцем.

Я вирішила: така дружина Олександру не потрібна. Він заслуговує на краще — на розумну, дбайливу жінку, а не на цю ледачу, безвідповідальну дівчину. Нехай він поки цього не бачить, але я зроблю все, щоб їхній шлюб розпався. Я не зупинюсь, поки не звільню сина від цих кайданів. Упевнена, рано чи пізно він зрозуміє, що я мала рацію, обійме мене і скаже: «Дякую, мамо». А онука ми виховаємо самі — без її нікчемної тіні, без її байдужості та сигаретного диму. Я не відступлю, бо це моя боротьба за щастя мого хлопчика.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 − один =

Також цікаво:

IT57 хвилин ago

Il garage di Matteo e il conto che non ho più intenzione di pagare

Avevo diciannove anni quando Simona mi disse che era incinta, in piedi davanti al distributore della Esso sulla statale, con...

IT2 години ago

Sunset Ridge, Quarant’Anni e la Torta di Noci che Ada Non Perse Mai

Per undici anni, mia suocera ha trovato il modo di sminuirmi a ogni festa, compleanno e pranzo della domenica —...

EN3 години ago

The Watch That Went to the Pawn Shop on Fulton Street

The Watch and the Kitchen Table My name is Russell, I'm seventy-one, and I'm the one my sister-in-law blamed for...

EN5 години ago

Silt Road, Forty-Two Miles Away

I called my son-in-law "son" for the first time in the ICU hallway at St. Vincent's, somewhere around three in...

EN6 години ago

Twenty Veiled Brides, One Scarred Hand, and a Bridgeport Garage Deed

My name is Denise Kowalski, and I run event logistics for a catering outfit out of Stamford. Mostly I do...

EN6 години ago

The Pink Bowl on Vineville Avenue

My name is Dorothy Mercer. Everybody around Macon calls me Miss Dot. I'm seventy-four, I buried my husband Earl six...

EN12 години ago

I Left Three Puppies Behind the Garages. Margaret Holloway Wouldn’t Give Them Back.

My name is Dale Pruitt. I'm thirty-three, I work the lift bay at a tire shop on Route 20 outside...

Storie di vita16 години ago

Desidero soltanto che i miei nipotini siano in salute.

Non chiedo nulla per me… Desidero soltanto che i miei nipotini siano in salute. ❤️ Qualche giorno fa, mia figlia...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.