Цiкаво
Кіт, якому нічого не забороняли!
Це історія про “кота-царя”, що жив у сусідній квартирі!
Живе у моєї дівчини величезний, товстий сіро-рудий кіт. Особа царствена і важлива. Якщо чесно, я вперше спостерігав таке ставлення до кота, яке було заведено в їхній родині.
Вона ж складалася з бабусі з дідусем, мами і її дочки, яка і була моєю дівчиною. Коту було дозволено абсолютно все, і часом ця вседозволеність досягала певної стадії маразму.
Якщо, наприклад, котик заснув розтягнувшись на дивані, то всі члени сім’ї розташовувалися, де завгодно, лише б не турбувати кота.
Те саме було, якщо котик розташовувався в кріслі. В туалет котик сам не ходив, бо не царська це справа. Котика по першому поклику носила до вбиральні бабуся. Сама ж вона скаржилася на хронічні болі в спині, що втім не завадило їй служити для котика чимось на зразок драбини. Наприклад, котик сидить біля серванта і тоненько так повискує, як порося.
Всі його спроби нявкати, до слова, ніяк не були схожі за звучанням на канонічне котяче – мяу. Ну так от, сидить котик біля серванта і волає. На поклик біжить бабуля, на ходу примовляючи:
– Боренька! Дитинко моя, на сервантик хочеш ?!
Боренька, не звертаючи уваги на бабусю, продовжував гіпнотизувати сервант. Бабуся, мабуть, вже не перший раз проробляючи цю процедуру, зі знанням справи спирається на сервант, злегка пригинаючись. Боренька неквапливо піднімається по ній на сервант і з поважним виглядом розлягається нагорі.
Коли ж Бореньці набридає там лежати, він знову починає кликати підданих, і процедура повторюється в зворотному порядку. Ще мене бентежив той факт, що якщо котисько займав ліжко, то спати члени сім’ї лягали не розстилаючи останнє, а навколо кота.
Я в цілому кошатників поважаю, але ось ця особина чомусь викликала щось на зразок класової ненависті. І потроху-потроху, поки ніхто не бачив, я проводив з Боренькою виховно-роз’яснювальні роботи. Згодом кіт став вести себе краще, що не дуже сподобалося членам сім’ї. Тоді я остаточно усвідомив, що кота-тирана вони виховали самі.
Якщо чесно, кота шкода. Тварина не винна, що його таким зробили. А Борьці, до речі, подобалося навіть, що з ним поводяться як з рівним, а не як з кумиром. Це по коту було видно. Але на жаль, зробити з нього толкового кота мені так і не дали.
Так як незабаром наші шляхи з його господинею розійшлися.
Summer Holiday House Rules
Summer House Rules When the train braked to a halt at the tiny platform, Edith Chapman was already standing right...
My Mother-in-Law’s Offer to Move into Her Flat Was Clearly Calculated – Why We Refused Her “Generous” Proposal and Chose Our Own Home Over Family Drama
The morning fog in London was thick, more marmalade than mist, pulling the city into a soft, surreal hush. Julias...
Setting Things Straight with Shameless Relatives on a ‘Family Holiday’ That’s Anything But Relaxing: Two Weeks Enduring Aunt Nina, Her Out-of-Control Son, Mummy’s Favourites, and Finally Reaching the Boiling Point in a Run-Down British Seaside B&B
On Holiday with Brazen Family: Putting Everything in Its Place Its been two weeks, Alex! Two weeks in this dump...
A Bench for Two: An English Tale of Shared Steps, Silent Rooms, and Friendship Found in Later Life
A Bench for Two The snow had melted, but the earth in the small park behind the terraced houses still...
When I Boarded the Plane, I Found Our Seats Taken: How My Wife and I Dealt with a Mother Who Refused to Move After Taking Our Reserved Window Seats for Her Child—A Lesson in Courtesy and Planning on a Flight to Rome
When I boarded the aeroplane, I found our seats had already been claimed. My wife and I had planned to...
You’re Taking Advantage of Gran—She Looks After Your Child but Refuses to Help with Mine, Not Even at the Weekends
Youre taking advantage of Grandma. She helps with your child and wont even take mine at weekends. Sometimes life tosses...
My Mother-in-Law Is Celebrating Her Birthday in Our Flat Tomorrow — Navigating a Strained Relationship, New Baby Duties, and Family Expectations in Our Shared London Home
Tomorrow is my mother-in-laws birthday. My little one is just over four months old. At first, she invited us to...
The Children Came to Visit and Called Me a Poor Housekeeper The day before my birthday, I started preparing dishes for the party. I asked my husband to peel the vegetables and chop the salads while I browned the meat and made the rest of the food myself. I thought I had prepared a wonderful, hearty feast to treat my big family. On my birthday morning, my husband and I went to the bakery to buy a large, especially fresh cake we knew our grandchildren would love. The first to arrive were my son, his wife, and their child, followed by my eldest daughter with her two children, and finally my middle daughter with her husband and their kids. Everyone gathered around the table, clattering with spoons and forks. It seemed like everyone enjoyed themselves and that there was enough food to go around. The grandchildren were so full they smeared the wallpaper with their sticky hands, and the adults managed to stain the tablecloth. During tea, my eldest daughter turned to me and said, — “You hardly put anything on the table… We ate, and now what?” Her words really struck me. Even though it was meant as a joke that made the others laugh, I felt hurt. It’s true I always try to pack a little something for the children, but it’s hard to cook for such a big family with just a few pots and a small oven, and I can’t spend my whole pension on a single party. — “Don’t worry, my dear,” my husband whispered to me in the kitchen as we fetched the cake, “if everything’s gone, it means they enjoyed it. You can just give them the recipes when they’ve got some free time, let them cook. And honestly, next time, they should bring something to contribute. There’s so many of them, and only the two of us.”
The children came to visit and called me a poor housekeeper. The day before my birthday, I started preparing dishes...