Цiкаво
Кіт, якому нічого не забороняли!
Це історія про “кота-царя”, що жив у сусідній квартирі!
Живе у моєї дівчини величезний, товстий сіро-рудий кіт. Особа царствена і важлива. Якщо чесно, я вперше спостерігав таке ставлення до кота, яке було заведено в їхній родині.
Вона ж складалася з бабусі з дідусем, мами і її дочки, яка і була моєю дівчиною. Коту було дозволено абсолютно все, і часом ця вседозволеність досягала певної стадії маразму.
Якщо, наприклад, котик заснув розтягнувшись на дивані, то всі члени сім’ї розташовувалися, де завгодно, лише б не турбувати кота.
Те саме було, якщо котик розташовувався в кріслі. В туалет котик сам не ходив, бо не царська це справа. Котика по першому поклику носила до вбиральні бабуся. Сама ж вона скаржилася на хронічні болі в спині, що втім не завадило їй служити для котика чимось на зразок драбини. Наприклад, котик сидить біля серванта і тоненько так повискує, як порося.
Всі його спроби нявкати, до слова, ніяк не були схожі за звучанням на канонічне котяче – мяу. Ну так от, сидить котик біля серванта і волає. На поклик біжить бабуля, на ходу примовляючи:
– Боренька! Дитинко моя, на сервантик хочеш ?!
Боренька, не звертаючи уваги на бабусю, продовжував гіпнотизувати сервант. Бабуся, мабуть, вже не перший раз проробляючи цю процедуру, зі знанням справи спирається на сервант, злегка пригинаючись. Боренька неквапливо піднімається по ній на сервант і з поважним виглядом розлягається нагорі.
Коли ж Бореньці набридає там лежати, він знову починає кликати підданих, і процедура повторюється в зворотному порядку. Ще мене бентежив той факт, що якщо котисько займав ліжко, то спати члени сім’ї лягали не розстилаючи останнє, а навколо кота.
Я в цілому кошатників поважаю, але ось ця особина чомусь викликала щось на зразок класової ненависті. І потроху-потроху, поки ніхто не бачив, я проводив з Боренькою виховно-роз’яснювальні роботи. Згодом кіт став вести себе краще, що не дуже сподобалося членам сім’ї. Тоді я остаточно усвідомив, що кота-тирана вони виховали самі.
Якщо чесно, кота шкода. Тварина не винна, що його таким зробили. А Борьці, до речі, подобалося навіть, що з ним поводяться як з рівним, а не як з кумиром. Це по коту було видно. Але на жаль, зробити з нього толкового кота мені так і не дали.
Так як незабаром наші шляхи з його господинею розійшлися.
El gimnasio que me compré con mis ahorros estaba en una plaza pequeña en Hialeah, al lado de una lavandería que olía a suavizante todo el día. Yo llegaba a las cinco y media de la mañana, ponía el café y repasaba las máquinas antes de que entrara el primer cliente. Ese era mi ritual. El negocio no era gran cosa: tres mil pies cuadrados, barras oxidadas en los extremos y un aire acondicionado que sonaba como un tractor, pero era mío. Aunque había un tipo que se creía que el dueño era él.
Se llama Diego Mercado. Veinticuatro años, espalda de nevera, mandíbula de catálogo, una legión de seguidores que le aplaudían hasta...
I Stayed Silent When I Found Out My Husband Had Another Woman. Not Because I Feared Being Alone—My Grandmother Taught Me That Those Who Shout Have Run Out of Arguments. I Had Arguments, but I Was Waiting for Them to Form a Complete Picture. I Wasn’t Waiting for a Confrontation; I Was Waiting for a Slip of the Tongue. Because Men Like My David Always Slip Up—Not About Women, but About Money That Isn’t Theirs.
I stayed silent when I found out my husband had another woman. Not because I feared being alone or doubted...
La fille du jardinier
Je m’appelle Rodolphe Delmas, et pendant vingt-neuf ans j’ai cru que le monde appartenait à ceux qui naissaient du bon...
No Vine a Casarme con la Hija de un Albañil
Miren, antes de que me crucifiquen, déjenme dar mi versión. Me llamo Diego Rivas del Valle. Mi familia llegó de...
Užrašų knygelės dvelksmas
Aš dirbu padavėju „Grand Courtyard“ viešbučio banketų salėje jau dvylika metų. Per tą laiką mačiau visko: vestuves, kurios subyrėdavo dar...
Mergaitė su violetine saulute ant marškinėlių priėjo prie manęs ir tarė: „Mama žinojo, kad tu čia būsi“
Sporto salėje dar kvepėjo šviežiu parketo laku, sumišusiu su dulkių ir jaunystės nerimo kvapu. Ant krepšinio stovų kabojo mėlyni ir...
Raktai nuo namų prie jūros
Prieš dvidešimt vienerius metus Vida išmetė dukters lagaminus ant šaligatvio prie savo namų Vilniaus senamiestyje. Tą vakarą Agnė išėjo su...
Nes aš buvau ta, kuri sprendžia
Kai įėjau į pilotų poilsio kambarį Kauno oro uoste, du jauni pilotai mane pasitiko juoku. Pirmas, Mantas, buvo užsikėlęs kojas...