Кіт, якому нічого не забороняли!

Це історія про “кота-царя”, що жив у сусідній квартирі!

Живе у моєї дівчини величезний, товстий сіро-рудий кіт. Особа царствена і важлива. Якщо чесно, я вперше спостерігав таке ставлення до кота, яке було заведено в їхній родині.

Вона ж складалася з бабусі з дідусем, мами і її дочки, яка і була моєю дівчиною. Коту було дозволено абсолютно все, і часом ця вседозволеність досягала певної стадії маразму.

Якщо, наприклад, котик заснув розтягнувшись на дивані, то всі члени сім’ї розташовувалися, де завгодно, лише б не турбувати кота.

Те саме було, якщо котик розташовувався в кріслі. В туалет котик сам не ходив, бо не царська це справа. Котика по першому поклику носила до вбиральні бабуся. Сама ж вона скаржилася на хронічні болі в спині, що втім не завадило їй служити для котика чимось на зразок драбини. Наприклад, котик сидить біля серванта і тоненько так повискує, як порося.

Всі його спроби нявкати, до слова, ніяк не були схожі за звучанням на канонічне котяче – мяу. Ну так от, сидить котик біля серванта і волає. На поклик біжить бабуля, на ходу примовляючи:

– Боренька! Дитинко моя, на сервантик хочеш ?!

Боренька, не звертаючи уваги на бабусю, продовжував гіпнотизувати сервант. Бабуся, мабуть, вже не перший раз проробляючи цю процедуру, зі знанням справи спирається на сервант, злегка пригинаючись. Боренька неквапливо піднімається по ній на сервант і з поважним виглядом розлягається нагорі.

Коли ж Бореньці набридає там лежати, він знову починає кликати підданих, і процедура повторюється в зворотному порядку. Ще мене бентежив той факт, що якщо котисько займав ліжко, то спати члени сім’ї лягали не розстилаючи останнє, а навколо кота.

Я в цілому кошатників поважаю, але ось ця особина чомусь викликала щось на зразок класової ненависті. І потроху-потроху, поки ніхто не бачив, я проводив з Боренькою виховно-роз’яснювальні роботи.  Згодом кіт став вести себе краще, що не дуже сподобалося членам сім’ї. Тоді я остаточно усвідомив, що кота-тирана вони виховали самі.

Якщо чесно, кота шкода. Тварина не винна, що його таким зробили.  А Борьці, до речі, подобалося навіть, що з ним поводяться як з рівним, а не як з кумиром. Це по коту було видно. Але на жаль, зробити з нього толкового кота мені так і не дали.

Так як незабаром наші шляхи з його господинею розійшлися.