Кіт спостерігав за жінкою біля колонки, вловлюючи аромати.

Кіт дивився на жінку, яка набирала воду з колонки, і принюхувався. Навідуватися до цих сараїв він вже звик, ганяв тут щурів та ловив мишей сім’ями, проте до переднього двору ще не наважувався підійти. Його шкіра, заживше око, зранене ще в молодості, обрубок хвоста і залишки вух, що відмерзли якоїсь зими, говорили про те, що без дому він не переживе наступних холодів.

Кіт дивився на жінку вже не перший день, у її дворі був особливий запах. Ну, можливо, для когось цей запах і не особливий, проте для Кота — якраз підходящий, пахло лише нею. Жінка була нетовариською, і Котові це подобалось, адже любов’ю до людей він теж не відзначався. Багато чого в його котячому тілі було побито і зламано через людей.

Кіт думав, як підійти до жінки, і чи варто взагалі намагатися. Може, прошмигнути у двері, коли вона буде заходити в будинок, раніше він так заходив до теплої корівні. Але раніше його кістки так не боліли, зараз, якщо знайде пару зазівавших щурів, уже радів, а колись клав штабелями. Кіт не знав слова “штабелі”, проте бачив, як це виглядає.

Кіт підійшов до її ноги, повільно вильнув обрубком хвоста, кліпнув здоровим оком і сказав “Мур”. Якось він бачив, як робила симпатична кішечка з сусіднього села. Звичайно, муркотіла вона більш ніжно і довше, але це було перше “мур” з дитинства, Кіт тільки мамі так муркотів.

— Приємно познайомитись, – посміхнулася жінка. Вона теж спостерігала за Котом цього тижня, раніше звертала увагу, як поживає дворовий кіт, підкидала йому залишки їжі, коли до весни миші та щури під’їдалися. — Отже, кажеш, Мур тебе звати, ну і прекрасно, стільки років поруч, а ніяк не познайомимось. Серйозний ти котик, Мур, — вона знову посміхнулася і попрямувала додому. Кіт погодився на ім’я Мур і пішов слідом.

У будинку жінка налила для Мура молока, він понюхав і невдоволено скривився, чому люди так люблять молоко? Вонюче, біле, незрозуміле що. Мур пройшовся будинком, освоюючи територію.

До Нового року вони вже разом дивилися серіали. Мур полюбив теплі пиріжки, які жінка пекла на кефірі. Ні ловити не треба, ні гризти, ням, і вже проковтнув. Шерсть у нього засяяла, набряк з ока спав. Мур ніби помолодів. В новорічний день Мур не знав, що це новорічний день, просто на столі стояла гілочка ялини.

Жінка раптом впала посеред хати. Колись вона просто впала у коморі, але тут! Почався запах. Мур знав цей запах — так пахла щуря в капкані, і так пахла його мати, яка наїлася отруєного щура. Прикрий, затяжний нудотний запах наближення “нічого”.

Мур заметався навколо жінки, запанікував, раніше б не наважився, та тут, тут саме рвонуло, і він полоснув її по нозі, так що струменіла кров. Жінка застогнала, слабкою рукою дістала телефон з кишені, написала сусідці «допоможи» і знову розлилася по підлозі.

Потім прибігла сусідка, прийшли ще якісь лікарі, жінку поклали на носилки і відвезли. «Мур, мур, мур…» — говорила вона сусідці. Та спочатку подумала, що жінка марить, але жінка настійливо кивала в бік Кота, тож сусідка пообіцяла: «Так нагодую я твого страшидла, не хвилюйся».

Потім, через кілька днів, лікар сказав жінці, що її кіт допоміг зробити інсульт мінімальним, бо кровопускання знизило тиск, та ще багато розумних слів. Жінка це зрозуміла, вона досить швидко одужала, і її виписали на домашній режим, чесно попереджена не братися за справи мінімум місяць.

— Мур! Мур!

Кажуть, що коти йдуть “на Веселку” не через те, що не хочуть травмувати психіку господаря. Ба більше, коти навіть не знають нічого про цю психіку. Кажуть, вони просто йдуть куди завгодно, бо не розуміють, що біль приходить зсередини, що вона сидить в них самих, і вони йдуть, щоб сховатися від цієї самої болі.

Мур сховався в корівню, засунув голову під годівничку, і біль пішла. Пішла разом з життям.

А ще кажуть, що якщо в сім’ї захворів кіт, то значить хтось із жителів родини врятований, і треба обов’язково звернути увагу на те місце, яке боліло у кота, можливо, там засіла якась хвороба. Ось такі вони, самовіддані…