Кіт спостерігав за жінкою, що набирала воду, і обережно принюхувався.

Кіт дивився на жінку, яка набирала воду з колонки, і принюхувався. Він часто заходив у ті сараї, виганяв щурів та ловив мишей сім’ями, але до переднього двору ще не наближався. Уся його шерсть, зажмурене, з молодості поранене око, обрубок хвоста і залишки вух, які колись відморозив, говорили про те, що без домівки йому не пережити наступаючі холоди.

Кіт не перший день дивився на жінку, особливий запах був у її дворі. Можливо, комусь він був би звичайним, але для Кота він був особливим, адже тут пахло лише нею. Жінка була некомунікабельна. Це Коту подобалося, адже і він не відчував любові до людей. У його котячому тілі багато чого зламали та пошкодили саме люди.

Кіт міркував, чи підходити до жінки, і як це зробити? Проскочити в двері, коли вона входитиме до хати? Колись він так в теплицю пробирався до корів. Але тепер його кістки боліли, якщо раптом вдасться зловити кілька щурів — це вже щаслива випадковість, а раніше він ловив їх штабелями. Кіт не знав слова “штабелі”, але чудово знав, що це таке.

Кіт підійшов до ніг жінки, махнув обрубком хвоста, підморгнув здоровим оком і промовив “Мур”. Він якось бачив, як симпатична кішечка з сусіднього села робила те саме. Звісно, вона “мурчала” ніжніше і довше, а це був його перший “мур” з дитинства, так він мурчав лише мамі.

— Приємно познайомитись, — усміхнулася жінка. Вона теж помічала Кота цього тижня, раніше звертала увагу, як він поживає біля сараю, підкидала йому залишки їжі, коли миші і щури на весну були вже під’їдені. — Отже, Мур тебе звати, добре, а то стільки років поряд, а ми й не знайомі, серйозний ти чоловік, Мур, — вона знову усміхнулася і пішла до хати. Кіт погодився на ім’я Мур і пішов за нею.

У домі жінка налила Муру молока, він понюхав і скривився, чому людям так подобається молоко? Запах не той, біле і незрозуміле. Мур почав освоювати територію.

До Нового року вони вже разом дивилися серіали. Мур дуже полюбив теплі пампушки, які пече жінка на простокваші. Не треба ловити, не треба гризти — просто смакота. Шерсть у нього заблищала, отік з ока зійшов. Мур немов помолодів. У новорічний день Мур не знав, що це був новорічний день, просто на столі стояла гілка ялинки.

Жінка раптом знепритомніла посеред хати. В сараї вона вже якось падала, коли погано почувала себе, але там просто падала, а тут! Тут з’явився запах. Мур знав цей запах — так починала пахнути миша в пастці, і так пахла його мати, коли отруїлася. Приторний запах наближаючогося “нічого”.

Мур забігав навколо жінки, нервував і, хоча раніше ніколи б так не вчинив, у цей момент сам кинувся і дряпнув її по нозі з усієї котячої сили, аж кров потекла. Жінка застогнала, слабкою рукою витягла телефон з кишені, написала сусідці «допоможи» і знову впала на підлогу.

Потім приїхала сусідка, ще якісь лікарі в білому, поклали жінку на ноші й відвезли. «Мур, мур, мур…» — повторювала вона сусідці. Та спершу подумала, що жінка марить, але так настирливо кивала у бік Кота, що сусідка пообіцяла:

— Гаразд, нагодую твого страшилу, не хвилюйся.

Пізніше лікар сказав жінці, що її кіт зробив те, що інсульт пройшов легше, бо кровоспускання зменшило тиск, і пояснив ще багато розумних речей. Жінка зрозуміла його, вона досить швидко одужала і її виписали додому, з обіцянкою не працювати принаймні місяць.

— Мур! Мур!

Кажуть, що коти йдуть “на Райдугу”, не зважаючи на психіку господаря. Більше того, вони навіть не знають про цю психіку. Кажуть, вони йдуть, куди потрапить, бо не розуміють, що біль приходить зсередини, що вона сидить у них самих, і йдуть, щоб від цієї болі сховатися.

Мур сховався в теплиці, засунув голову під годівницю, і біль зник. Зник разом із життям.

І ще кажуть, що якщо у сім’ї занедужав кіт, значить, нещастя оминули когось із людей у родині, і слід звернути увагу на те місце, яке боліло у кота, можливо, там у вас теж проблема. такі вони самовіддані…