Connect with us

З життя

Кіт врятував господиню від запізнення на роботу.

Published

on

Кіт допоміг своїй господині, яка спізнювалася на роботу.

Цю кумедну історію про свого кота розповіла мені колишня колега. У неї вдома живе великий білий красень, який відзначається неабияким розумом й кмітливістю.

Розповідати про свого улюбленця господиня може дуже довго, а мені завжди цікаво слухати й знову дивуватися, наскільки ж розумні наші домашні тварини.

Отже, каже мені подруга, трапився на днях з нею дивовижний випадок, після якого вона ще більше зауважила свого котика.

Вранці вона прокидається й з жахом розуміє, що проспала на роботу.

Будильник з якихось причин не задзвонив вчасно, а до початку робочого дня залишилося всього 20 хвилин.

Адже треба ще й вдягнутися, нафарбуватися, поснідати, дістатися до роботи.

І ось вона літає по квартирі, однією рукою натягує сукню, іншою зачісує волосся.

Лає себе, турбується, як їй від начальника дістанеться за запізнення.

І тут помічає вона, що її кіт сидить на ліжку і пильно за нею спостерігає.

Прямо головою повертає туди-сюди, дивлячись на її ранкову істерику.

На мить вона зупиняється, розуміє, що їй ще й кота треба нагодувати. Біжить на кухню і швидко насипає йому повну миску корму.

Ех, з собою вже не встигну взяти обід, зі сумом каже сама собі і мчиться у ванну фарбувати вії.

І тут, дивлячись у дзеркало, вона бачить, що її кіт починає бігати туди-сюди з кухні в коридор.

На секунду відволікшись від нанесення макіяжу, вона кілька секунд спостерігає за своїм улюбленцем.

А він біжить до її сумки, що стоїть біля вхідних дверей, сує туди голову і біжить назад на кухню. І так повторюється кілька разів.

Нічого не зрозумівши з поведінки свого кота, вона швидко закінчує збиратися, поспіхом накидає на себе верхній одяг, хапає сумку і вибігає на вулицю.

Як не дивно, але того дня начальник її не сварив, наче сам запізнився чи ще щось.

Першу половину дня у колеги минула спокійно, в звичному робочому ритмі.

Але коли настав час перерви, вона згадала, що нічого з дому з собою не взяла на перекус.

Треба було сходити в найближчий магазин за йогуртом і булочкою.

Вона взяла свою сумку, пошукала в ній гаманець, перевіряючи чи не забула його вранці. І раптом натрапила на щось дрібне, розсипане по дну своєї сумки.

Як же вона здивувалася, коли на стіл разом з ключами і помадою випали грудочки сухого котячого корму.

Спочатку моя подруга і не зрозуміла, як це опинилося в її сумці, але потім пригадала дивну ранкову поведінку свого кота.

Він бігав з кухні у коридор до її сумки не просто так. Він клав їй обід на роботу.

Мабуть, розумна тварина зрозуміла, що господиня сама не встигає приготувати і взяти з собою перекус, ось і подбав про улюблену людину, як міг.

Ну і як після такого не визнати, що наші домашні улюбленці все розуміють і в складний момент обов’язково прийдуть на допомогу.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ятнадцять − одинадцять =

Також цікаво:

З життя41 хвилина ago

Of Course, Everyone Remembered It Perfectly

Of course, he remembered everything perfectly. *”I dont remember because it never happened!”* said Peter Redford seriously, looking at her...

З життя41 хвилина ago

Who Are You Here For?” – Maria and Nicholas Step onto the Porch, Gazing at the Visitor. “I’m Here for Maria! I’m Her Granddaughter—Well, Great-Granddaughter, Actually. The Daughter of Alexei, Maria’s Eldest Son.

“Who are you looking for?” Mary Fairweather stepped onto the porch with Nicholas at her side, eyeing the stranger. “Im...

З життя2 години ago

Who Are You Here For?” – Mary Fitzgerald and Nicholas Step Onto the Porch, Eyeing the Stranger. “I’m Here for Mary Fitzgerald! I’m Her Granddaughter—Her Great-Granddaughter, to Be Exact. The Daughter of Alex, Mary’s Eldest Son.

**Diary Entry** *Spring has finally arrived.* The sun warmed the old wooden bench where Margaret Whitmore sat, her face turned...

З життя3 години ago

Shut Up!” the Husband Snarled, Hurling the Suitcase to the Floor. “I’m Leaving You and This Wretched Swamp You Call a Life.

“Shut up,” the husband snapped, throwing his suitcase to the floor. “I’m leaving you and this backwater you call a...

З життя3 години ago

I Became an Orphan at Six Years Old When My Mother Died Giving Birth to My Baby Brother

I became an orphan at six years old when my mother died giving birth to my little brother. I still...

З життя4 години ago

Don’t Worry, Dave! Cheer Up! At Least You Had an Amazing New Year’s Celebration!

“Dont worry, Simon! Cheer up! At least you had a brilliant New Years Eve!” Here he was, back in his...

З життя4 години ago

Don’t Worry, Dave! Chin Up! At Least You Had an Epic New Year’s Celebration!

“Ah, dont worry, Dave! Cheer upat least you had a cracking New Years! Back in his hometown now. Dave stepped...

З життя4 години ago

Knock at the Door: A Mother-in-Law in Tears and the Family Drama That Unfolded

There was a knock at the door. I opened it, and there stood my mother-in-law, soaked to the bone, her...