Connect with us

З життя

Кіт врятував господиню від запізнення на роботу.

Published

on

Лис допоміг господині, яка запізнювалась на роботу.

Цю веселу історію про свого кота розповіла мені колишня колега. У неї вдома живе великий білий красень, який відрізняється винятковим розумом і кмітливістю.

Розповідати про улюбленця господиня може дуже довго, а мені завжди цікаво слухати й щоразу дивуватися, наскільки ж розумні наші домашні тварини.

От, каже мені подруга, стався з нею нещодавно дивовижний випадок, після якого вона ще більше поважає свого котейку.

Вранці вона прокидається і з жахом розуміє, що проспала на роботу.

Будильник чомусь не прозвучав вчасно, а до початку робочого дня залишилось всього лиш 20 хвилин.

А ж ще потрібно одягнутись-накраситись, поснідати, дістатися до роботи.

От вона і носиться по квартирі, однією рукою сукню натягує, іншою волосся розчісує.

Причитає, охкає, журиться, як їй зараз від начальника дістанеться за запізнення.

І ось помічає, що її кіт сидить на ліжку і так уважно за нею спостерігає.

Прямо головою водить туди-сюди, дивлячись на її ранкову істерику.

На секунду вона зупиняється, розуміє, що їй ще й кота потрібно погодувати. Біжить на кухню і швидко насипає йому повну миску корму.

Ех, із собою вже не встигаю взяти обід, з жалем говорить сама собі і біжить до ванної фарбувати вії.

І ось, дивлячись у дзеркало, бачить, що її кіт починає бігати туди-сюди з кухні в коридор.

На секунду відволікшись від нанесення макіяжу, вона кілька секунд спостерігає за своїм улюбленцем.

А він біжить до її сумки, яка стоїть біля вхідних дверей, суне туди голову і біжить назад на кухню. І так повторюється кілька разів.

Нічого не зрозумівши в поведінці свого кота, вона швидко закінчує збиратися, накидає на себе верхній одяг, хапає сумку і вибігає на вулицю.

Як не дивно, але того дня начальник її не чіплявся, начебто сам запізнився чи ще щось сталося.

Робочий день до обіду у колеги пройшов нормально, у звичайному робочому режимі.

Але коли настав час перерви, вона згадала, що нічого не взяла з собою з дому перекусити.

Треба було сходити в найближчий магазин за йогуртом і булочкою.

Вона взяла свою сумку, пошукала в ній гаманець, перевіряючи, чи не забула й його в ранковій метушні. І раптом натрапила на щось дрібне, розсипане по дну її рюкзака.

Яке ж було її здивування, коли на стіл разом із ключами та помадою впали шматочки сухого котячого корму.

Спочатку моя подруга і не зрозуміла, як це опинилось у її сумці, але потім згадала дивну ранкову поведінку свого кота.

Він бігав з кухні в коридор до її рюкзака не просто так. Він клав їй обід на роботу.

Видно, кмітлива тварина зрозуміла, що господиня сама не встигає приготувати й взяти з собою перекус, от і подбала про улюблену людину, як могла.

Ну і як після такого не визнати, що наші домашні улюбленці все розуміють і в скрутний момент обов’язково прийдуть на допомогу.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шістнадцять + 1 =

Також цікаво:

З життя19 хвилин ago

Kostik Sat in His Wheelchair, Gazing Through the Dusty Windows at the Street Outside

Connor Cavendish sat in his wheelchair, staring through a dustcovered pane at the street outside. Bad luck, really: the window...

З життя22 хвилини ago

When I scrawled “Resignation – Maria Ilieva” on the blank page, it wasn’t out of weakness. I did it because I already had a plan in mind.

When I scribbled Resignation Mary Ellis on the pristine white sheet, it wasnt a moment of weakness. It was the...

З життя1 годину ago

When the Door Shut Behind Svetlana Arkadyev, Only Three Remained in the Office — Sofia, Her Young Daughter, and the Tall Man in the Expensive Suit.

When the door clicked shut behind Margaret Whitmore, only three people were left in the office Emily, her little daughter,...

З життя1 годину ago

I Awaited a Black Limousine at the Entrance — Shiny as the Night, Reflecting the Lights of London. The Driver Opened the Door with a Bow.

April 14th I waited by the gate for a black limousine, its polished surface swallowing the streetlights of London like...

З життя2 години ago

Peter then said it calmly, almost with care:

He said it so calmly, almost as if he were looking out for me: Why should you work, love? Im...

З життя2 години ago

…a blue uniform and the face I recognized instantly. It was Steve Christenson — the local bobby from our estate.

12March Today began like any other Saturday in the culdesac of Whitby Grove. I was pushing the shopping trolley down...

З життя3 години ago

Vicky stood for what felt like an eternity, phone in hand. Her mother’s voice echoed in her ears — damp, desperate, like the rain that just wouldn’t let up.

Vicky Thompson stood still, phone pressed to her ear. Her mothers voice drifted into the roomwet, desperate, like rain that...

З життя3 години ago

Maria Stood at the Sink, Her Hands Dipped in Cold Water, While the Evening Twilight Gently Settled Over the Neighbourhood Outside the Window.

Poppy stood at the kitchen sink, her hands plunged into the chilly water. Through the window she could see the...