Connect with us

З життя

Ключі від вторгнень: як захистити родину від нав’язливих гостей

Published

on

14 листопада

Сьогодні знову проковтнула сльози. І знову через неї. Через Тетяну Григорівну. Як же втомилася…

Тут, у нашому невеличкому містечку під Івано-Франківськом, де світанкові тумани обіймають зелені пагорби, моє життя перетворилося на щоденну битву. Мене звати Олеся, мені 29, і я живу з чоловіком Русланом та нашою донечкою Софійкою в квартирі, яка давно вже не наш дім, а її вотчина. Моя свекруха, Тетяна Григорівна, вторгається до нас, як війська на заняту територію, а я не знаю, як захистити свій кордон, не зруйнувавши все.

Той момент, коли я виходила за Руслана, вона сиділа в першому ряді з гордим виглядом. Як же я помилилася, думаючи, що її владність — це лише турбота про сина. Квартиру, яку нам подарували на весілля, вона називає “своєю інвестицією”. І ключі, звичайно ж, залишила собі. “На випадок пожежі”, — сказала тоді. Пожежа виявилася в її очах — моєю “недосвідченістю”.

Коли народила Софійку, все пішло шкереберть. Тепер Тетяна Григорівна приходить не просто так, а з місією: перебрати мої тарілки, змінити режим доньки, прокоментувати мою засмагу (бо “справжня українка має бути білою як сметана”). Вчора влізла до нашої спальні, коли я вдягалася, щоб знайти “той самий вишитий рушник” — начебто для Софійки. Сором? Для неї такого слова немає.

Руслан лише хмуриться: “Мам у нас єдина, вона ж бабуся”. А мене від цих слів нудить. Він що, не бачить, як вона ламає мені життя? Як наші свари через неї стали частиною розкладу? Найжахливіше, що Софійка почала мріяти про “бабусюні вечірки” більше, ніж про наші обійми.

Вчора була остання крапля. Застала їх у вітальні: Тетяна Григорівна з сусідкою розбирали мої методи виховання, ніби я не стояла за дверима. “Молода ще, сама нічого не тямить”, — різанула вона. Руслан мовчав. Я відчула, як щось обривається.

Тепер я знаю — ключі треба забрати. Але як? Відкрито попросити — огріхне мене перед усіма родичами. Потай змінити замок — буде скандал на весь Покровський район. А ще ці її натяки: “Квартира ж наша, дочко”. Ніби я не дружина, а квартирантка.

Я втомилася прокидатися від дзвону її ключа в замку. Втомилася від відчуття, що моя кухня — її, моя дитина — частково її, навіть мій чоловіВін вийшов у коридор, щоб поговорити з матір’ю, а я притиснула руку до дверей і вперше відчула, що в моїх жилах тече кров, а не страх.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × 3 =

Також цікаво:

З життя31 хвилина ago

Коли трапляються неймовірні речі…

Богданчик міцно тримався за мамину спідницю, знаючи тепер, що його маленький світ наповнений ще й теплотою її сестер та далеких...

З життя31 хвилина ago

А ось і таке трапляється…

Таке буває… Ніхто не чекав на Романка у цьому світі. Але він прийшов. Проголосив себе голосним плачем, вимагаючи їжі, уваги,...

З життя2 години ago

Їй Сказали, Що Вона Не Може Брати Участь у Церемонії… Але Вона Стала Зіркою Події

День мав бути ідеальним. Сонце лагідно просвічувало через дерева, заливаючи золотим відтінком ретельно розставлені стільці та квітучі арки. Соломія поправила...

З життя3 години ago

Шанс на помилку.

Гармидер у душі. Про татову коханку Олеся довідалась випадково – того дня вона прогуляла школу, бо супроводжувала подругу до тату-майстра....

З життя4 години ago

Каву безхатьку – і раптом він у костюмі з’явився в її офісі!

Холодний понеділковий ранок у центрі Києва прорізав повітря гострим вітром, що заставляв навіть найелегантніших перехожих пришвидшити крок. Соломія Коваленко міцно...

З життя5 години ago

Вони Сприймали Мене Як Слугу На Весіллі — Поки Мій Мільярдерний Наречений Не Взяв Мікрофон

Я досі пам’ятаю аромат свіжих троянд на весіллі. Білосніжну скатертину, брязкіт кришталевих келихів, гомін сміху — ніщо не могло заглушити...

З життя5 години ago

Як Нінка планувала своє весілля

Ох, дивіться, як Оленка заміж збиралась Ніхто в селі не міг зрозуміти, чому Оленці так у коханні не щастить. Дівчина...

З життя6 години ago

Подвійне життя мого партнера

Подвійне життя моєї дружини — Ти знову не ночувала вдома, Оксан, — мій голос звучав рівно, майже холодно. Але всередині...