Connect with us

З життя

Когда родные превращаются в незнакомцев

Published

on

Когда родня превращается в чужих людей

— Таня, звонил Дмитрий, — сказал Игорь, заглядывая на кухню. — В субботу он с Ларисой собираются приехать. Только вдвоём. Хочет обсудить одно дело.

— Ну да, «обсудить»… — фыркнула Татьяна. — Насчёт дачи, не сомневайся. Готовься к «по-родственному честному» разделу.

Прошло чуть больше двух месяцев со дня смерти тёти Анны. Она оставила Игорю и Татьяне двухкомнатную квартиру в центре Москвы и дачу под Сочи. Четыре года они за ней ухаживали — привозили продукты, возили по больницам, дважды отправляли в санаторий. Остальные — Дмитрий и Лариса — лишь пользовались: летом отдыхали на даче, а когда тётя просила её туда привезти, вечно были «очень заняты».

В субботу ровно в четыре Дмитрий и Лариса стояли на пороге. Поздоровались сдержанно, без улыбок. Разместились в гостиной, и Дмитрий сразу заявил:

— Мы насчёт дачи. Вы получили квартиру — ладно. Но дача… Мы за ней присматривали. И считаем, что по-правде она должна достаться нам.

— Вы за ней не присматривали, — ровно ответила Татьяна. — Вы там жили летом. А когда тётя болела — ни один из вас даже не набрал номер.

— Ты не встревай, — процедила Лариса.

— Почему же? Я тоже в завещании. И я знаю, кто и сколько раз навещал Анну. Вы за четыре года приезжали трижды. Один раз — за помидорами, второй — привезти детей, третий — выпить чаю. Вот и всё.

— Ну и что? Мы же семья! — вспыхнула Лариса. — А теперь вы что, решили дачу продать?

— Да, — ответил Игорь. — Мы приведём её в порядок и выставим на продажу.

— Ну и с богом! — проворчал Дмитрий. — Только потом не удивляйтесь, если останетесь без родни!

На следующий день раздался звонок:

— Ты что устроил?! — орал Дмитрий. — Мы приехали с племянником на дачу, а там замки поменяны!

— Конечно. И калитка, и входная дверь. Надо было предупредить. В субботу мы заедем туда с Таней — заберёте свои вещи. Но без нас — никак.

— Ах вы ж…

Игорь спокойно положил трубку. Татьяна даже не удивилась:

— Молодец, что замки сменил. Не сделай этого — ничего бы не осталось.

Дачу они продали. Продали и свою старую квартиру. Купили новую трёхкомнатную в жилом комплексе у моря. До пляжа — десять минут на машине. Ольга осталась в городской квартире тёти — училась в институте. Игорь устроился в порт, Татьяна преподавала в школе. Началась тихая жизнь.

Но ненадолго. Уже в марте телефон разрывался от звонков. «Родственники» вдруг вспомнили об Игоре. Первой позвонила Лариса:

— Ну что, мы с семьёй приедем к вам в июле. У нас теперь дачи нет, а отдохнуть надо. Мы же не чужие!

— Вы — гости. А мы никого не звали.

— Ты видел, сколько стоит жильё в Сочи?!

— Нет. Но если дорого — езжайте в другой город. Или на озеро. Мы никого принимать не будем.

— Родители Татьяны к вам приезжали!

— Родители. А не свояки с детьми и внуками.

— Вы ещё пожалеете. Когда-нибудь помощь понадобится — и никто не придёт!

— Не беспокойся. С мая по сентябрь о нас все вспоминают. А вот в ноябре и феврале — тишина.

Именно эту тишину Игорь и Татьяна ценили больше всего…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сімнадцять − 15 =

Також цікаво:

З життя5 хвилин ago

Привела додому свого хлопця, а мій пес почав дивно поводитися: лає на нього та стрибає на місці, і я зрештою дізналася про причину його дивної поведінки

Кілька тижнів тому я зустріла чоловіка. Лагідний, чарівний, турботливий наче зійшов зі сторінки роману. Дарував квіти без нагоди, писав теплі...

З життя6 хвилин ago

Привела додому свого хлопця, а моя собака почала поводитися дивно: лаяла на нього і стрибала на місці, поки я не дізналася причину цієї дивної поведінки!

Кілька тижнів тому я зустріла чоловіка. Галантний, уважний, з добрими манерами ніби зійшов зі сторінки книги. Він дарував квіти просто...

З життя30 хвилин ago

Коли в родині непорозуміння, і вдома немає затишку

У родині розлад то й хата не рад. «Ненавиджу його! Він мені не батько! Хай тікає звідси. Ми без нього...

З життя32 хвилини ago

Няня для дитини

Мама для Соломійки. Ваську, йдімо їсти, ніжно промовила няня Оксана. Ні, відповів він і впікся очима у вікно. Василю, ходімо....

З життя1 годину ago

Жінка побачила, як німецька вівчарка гордо йшла вулицею, несучи в пащі білий мішок.

Жінка побачила німецьку вівчарку, яка гордо йшла вулицею, тримаючи у пащі білу торбу. Раптом зупинився автомобіль, водій забрав торбу й...

З життя1 годину ago

Жінка побачила, як німецька вівчарка гордо йшла вулицею, несучи в пащі білий мішок.

Жінка побачила німецьку вівчарку, яка гордо йшла вулицею, тримаючи в пащі білий пакет. Раптом зупинився автомобіль, водій забрав пакет і...

З життя1 годину ago

Покарала чоловіка

Крапля води падала з крану точно в центр засохлої яєчні тик-тик-тик. Оля застигла біля раковини, стискаючи в руці губку. Учорашня...

З життя2 години ago

Несподівана безделушка: історія, що змінила все.

В самому серці обласного центру, зазвичай шумного та оживленого, того дня панувала моторошна, майже містична тиша. Ані вітер не шелестів...