Connect with us

З життя

Когда в двери стучится истинный волшебник

Published

on

**31 декабря**

Бабушка Алевтина сидела на кухне, не спеша вязала шерстяные варежки. По паспорту — Алевтина Никитична, но все в селе звали её просто Лёля, по-простому, без церемоний.

В доме стояла тишина, только старый транзистор на подоконнике бубнил что-то под нос. Вдруг скрипнула дверь. Лёля подняла глаза и ахнула. На пороге стоял… сам Дед Мороз. Борода белая, шуба как положено, мешок за плечами.

— Добрый вечер, Лёлюшка! — улыбнулся он. — Гостя примете?

Любовь Никитична поправила очки, разглядела гостя — и застыла.

— Батюшки, да ты ли это? Да с чего бы ко мне?..

— Как с чего? — рассмеялся Дед Мороз. — Уж какой нынче день, а ты спрашиваешь! Вся страна за столом, а я к тебе — с гостинцем.

— Да кому я нужна, старуха? Ребятне бы подарки раздать, стихи послушать. А я что? Сижу тут, варежки вяжу.

— Ребятни в селе — раз-два и обчёлся. А рукоделие твоё — хоть на выставку! — кивнул на клубок. — Значит, и тебе подарок полагается.

— Ладно, коль зашёл — давай, — усмехнулась Лёля. — Только стихи читать не стану, спина болит, еле хожу.

— Тогда скажи, какие добрые дела в этом году совершила.

— Какие уж там дела… — махнула рукой. — Внукам носки связала, соседке Марфе — шаль. Картошку с огорода раздала. Не от щедрости — просто девать некуда.

— Скромничаешь. Настоящая доброта — когда без расчёта.

— А мой-то старый где-то шляется. С утра вышел — и след простыл.

— Да я к нему тоже загляну. Всё такой же балагур?

— Ещё какой! По избам ходит, анекдоты рассказывает, частушки орёт. Веселит народ, чтоб не тосковали.

— Любишь его?

— А как же! — засмеялась Лёля. — Пятьдесят лет вместе. Прикидываемся, что не слышим, не видим. И не ссоримся. А зачем?

Дед Мороз достал из мешка шаль — пуховую, с узорами, будто иней на окне.

— Держи. Накинешь — и будто скинешь лет десять.

— Какая прелесть! — всплеснула руками бабка. — Всю жизнь такую хотела. Спасибо, родной!

— Благодари супруга, — подмигнул дед. — Это он мне письмо написал.

Вышел в сени, снял шапку, бороду — и аккуратно сложил в сундук.

— Эх, Лёлька… — прошептал он. — То ли не узнала, то ли делает вид…

А бабка стояла у зеркала, повязывала новую шаль и тихо бормотала:

— Вот и живём, Степаныч… Делаем вид, что ничего не замечаем. А замечаем. Просто любим по-своему. И главное чудо — в этом.

*Вывод: иногда самое важное — не слова, а то, что между ними.*

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шістнадцять − дев'ять =

Також цікаво:

З життя12 хвилин ago

Сир з маминого серця

**Сир тітки Олі** Ніхто вже й не памятає, звідки зявилась тітка Оля мамина подруга. Мені здавалось, що вона існувала завжди,...

З життя55 хвилин ago

Моя свекруха насміхалася з мене за столом — але коли зайшов мій брат, у кімнаті запанувала тиша

15 жовтня почався як звичайний вівторок у нашому будинку в передмісті Києва, але до вечора весь мій світ розсипався через...

З життя57 хвилин ago

Молода дівчина тримала на руках немовлятко-братика й попросила молока — відповідь мільярдера змінила їхнє життя назавжди

У сонних передмістях Черкас маленький продуктовий магазин стояв у вечірньому світлі. Звичайний спокій сьогодні мав особливу глибину. У центрі цієї...

З життя3 години ago

Втілення змін

Маряно, вибач, мені треба їхати. Дружина дзвонила? Їдь, звичайно. Я вже звикла. Маряні кожен раз було важко відпускати Тараса до...

З життя4 години ago

Вона не може брехати під захистом

У школі Ромчик не відрізнявся доброю поведінкою, але вчився на відмінно. За успіхи його хвалили, а за витівки часто лаяли....

З життя5 години ago

Я знайшов маленького хлопчика, який плакав босий на парковці… але ніхто його не знав

На парковці торгового центру я побачив маленького хлопчика, який ридав біля чорного седана Але ніхто його не знав.Він стояв біля...

З життя6 години ago

ДОCHКА, ЯКА ЗМІНИЛА ВСЕ

**ЩОДЕННИК** Навіщо дівчат одних відпускають? Ще зовсім діти, а вже автостопом подорожують. Леонід пригальмував, побачивши, як відчайдушно махають руками підлітки....

З життя6 години ago

В 70 я зрозуміла, що найбільший страх — це не порожня квартира, а переповнений дім чужих людей.

У сімдесят років я зрозуміла, що найстрашніше не порожня квартира, а будинок, повний людей, які в тобі не потребують. Ви...