Кохання до непритомності: Перша хвиля задухи від її погляду

Віталій закохався. Без пам’яті. Коли перше придушливе хвилювання прокотилося його тілом від погляду на ту жінку, він подумав — це миттєва слабкість, що згасне, як тільки він задовольнить бажання.

Але після першої зустрічі пристрасть вибухнула в ньому атомним полум’ям, спаливши все навколо, крім цього почуття.

Все було б нічого, та Віталій мав щасливий шлюб і виховував двох довгоочікуваних дітей — доньку та сина.

Брехати чоловік не вмів і не хотів. Коханка погрожувала відрізати його від свого тіла, якщо він не розлучиться і не одружиться з нею.

У напівпритомному стані він відчинив двері рідного дому, де прожив десять років у теплі та радості. Треба було сказати коханій дружині жахливу правду, зібрати валізу, обійняти дітей і побігти за… мрією.

Декілька днів він готувався до майбутнього кошмару. Уявляв, як Соломія вб’ється у ридання… істерики, прокльони, благання. Навіть продумав, як відповідати. І увійшов у кімнату.

Соломія сиділа у кріслі в короткому халатику, з тонкою сигаретою, сміючись із подругою по телефону. «Яка ж вона гарна», — мигнуло в голові у Віталія. Та він ринувся збивати з антресолі величезну валізу, грюкав шафами, витягував ящики зі столу… а дружина, наче нічого, продовжувала жартувати. Зібравши речі, він підійшов до неї:

— Так вийшло, рідна… полюбив іншу. Сильніше за мене… прости, — бурмотів блідий Віталій. А Соломія, немов не чуючи, сміялася у трубку.

— Я йду від тебе!! Ти чого не розумієш?! — закричав він, обливаючись холодним потом.

— Розумію, — весело відповіла вона. — Марічко, — звернулась до подруги, — мій чоловік тікає до якоїсь… зачекай.

— Бувай, коханий, — прошепотіла вона йому на вухо, поцілувала у щоку й замкнула двері.

Віталій стояв на сходовій клітці, слухаючи, як дружина обговорює з подругою дітей, сукні, новий фільм, вибори… усе, крім нього.

Валізу він залишив біля дверей, вийшов на вулицю й подзвонив коханці.

— Ну що, любий?! — різкий голос у трубці скривив йому обличчя. — Ти тепер мій?

— Не чекай, — сухо відрізав Віталій. — Я не кохаю тебе. Кохаю дружину.

Він запалив десяту сигарету, не розуміючи, як повернутися додому.

— Я все зробила, як ви казали! — кричала Соломія у телефон психологині. — А він пішов!

— Умийся, посміхнися, — спокійно відповіла лікарка. — Зараз повернеться…