Connect with us

З життя

Коханий, забери мене з роботи: Женя сподівається уникнути виснажливої поїздки додому.

Published

on

Я любий, ти зможеш мене забрати з роботи? — Оксана зателефонувала чоловікові, надіючись, що після важкого робочого дня їй не доведеться сорок хвилин трястися в маршрутці.
– Я зайнятий, – коротко відповів Андрій. А на задньому плані виразно чувся звук телевізора, що свідчило про його перебування вдома.
Дівчина була ображена до сліз. Шлюб розвалювався, а ще пів року тому Андрій був готовий носити її на руках. Що змінилося за цей короткий час? Оксана не знала.
Вона стежить за своєю фігурою, проводячи чимало часу у спортзалі. Прекрасно готує — не дарма ж працює в популярному ресторані. Ніколи не просила грошей, не влаштовувала істерик, була готова виконати будь-яке бажання чоловіка…
– Ти так йому набриднеш, – хитала головою мама, слухаючи скарги Оксани. – Не можна у всьому потурати чоловікові.
– Я просто його кохаю, – безпорадно посміхалася у відповідь дівчина. – І він мене любить…
*****
-Все-таки я йому набридла, – кусала губи Оксана, переглядаючи історію браузера. З’ясувалося, Андрій все своє вільне час проводить на сайтах знайомств, спілкуючись відразу з декількома дівчатами. – Чому не можна було спокійно зі мною поговорити? Я б зрозуміла і відпустила. Навіщо мучити себе, живучи з нелюбою жінкою, і мучити її своїм ставленням?
Отже, розлучення. Що ж, вона сильна, вона це переживе. Але просто так його не відпустить. Маленька помста заслужена…
Того ж вечора Оксана зареєструвалася на тому ж сайті, що і чоловік, знайшла його і написала. Фотографію дівчина взяла з інтернету, трохи відфотошопила і була впевнена, що Андрій зацікавиться. І він зацікавився.
Зав’язалася палка переписка. Чоловік у своїх повідомленнях писав, що не одружений, готовий до серйозних стосунків та дітей. Всяко хвалив свій чудовий характер, що до сліз смішило дівчину. Уж вона-то прекрасно знає, як складно під нього підлаштуватися.
– Давай зустрінемося, – написала Оксана, і, затаївши подих, чекала відповіді.
– Я тільки за, – повідомлення прийшло за пару секунд. – Але в моїй квартирі тимчасово живе сестра, готується до вступних іспитів. Тож давай на нейтральній території, а вечір продовжимо в готелі.
– Та невже? – вирвалося у Оксани після прочитання. – Чому ти так упевнений, що дівчина відразу погодиться піти з тобою в готель? Та будь-яка нормальна людина образиться на таку пропозицію! Хоча, мені це на руку.
– Так давай зустрінемося у мене вдома? Я живу в особняку за містом, одна. Нам ніхто не завадить… – А сама думала, погодиться він чи ні?
– Чудова ідея! – Андрій явно зрадів. Скоріш за все тому, що не доведеться витрачати зайві гроші. – Напиши адресу і час. Я прилечу на крилах кохання.
– Вулиця **** 25, о десятій вечора. Підходить?
– Звичайно! Чекай на мене.
О дев’ятій годині вечора чоловік зробив вигляд, ніби його терміново викликали на роботу. Не зміг знайти ключі від машини й неохоче запитав дружину, чи не бачила вона їх.
– На тумбочці були, – Оксана дивилася на чоловіка чесними очима, а сама в цей час стискала ключі в кишені. – Може, кицька утащила?
А дівчина й не думала його чекати. Навіщо? Вона провела цей час з користю – збираючи свої речі. На щастя, у неї була власна квартира, що дісталась їй від бабусі. Єдине, що вона залишила після себе – це заява на розлучення, що лежала на найвиднішому місці.
А Андрій повернувся додому лише вранці, неймовірно злий. Не тільки дорога в один бік зайняла більше години, так і Анжели з сайту там не виявилося.
Адреса була реальною, будинок теж був. Але жила в ньому далеко не та дівчина модельної зовнішності, що була на фотографіях. Двері йому відчинила жінка рази в три більша за нього самого. З одягу на ній був лише напівпрозорий халат, і Андрій віддав би всі свої гроші, лише щоб забути побачену картину.
І взагалі, він ледь відбився від цієї божевільної! Знову довелося викликати таксі, тільки щоб поїхати звідти. Машину довелося чекати дуже довго, Андрій навіть встиг змерзнути в своєму піджаці. А ще й водій був якимось дивним і спочатку завіз його бозна-куди… Загалом, весела вийшла ночка.
І лише зайшовши в квартиру й побачивши заяву, що лежала на столі, він зрозумів, хто стояв за всім цим розіграшем. Адже поруч на столі, губною помадою було написано:
Ця солодка помста…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

12 − три =

Також цікаво:

З життя19 хвилин ago

**”I See You, Don’t Hide. What Are You Doing in Our Stairwell?” – The Cat Gave a Guilty Look While Silently Shaking Its Frost-Clumped Paws by the Puddle of Melted Ice from Its Fur.**

“I see you, don’t hide. What are you doing in our stairwell?” The cat looked up guiltily, silently shuffling its...

З життя20 хвилин ago

Morning Found Me on the Same Edge of the Bed Where I Collapsed the Night Before

I woke slumped at the edge of the same bed where Id collapsed the night before. My eyes burned, my...

З життя6 години ago

Evelyn stepped slowly onto the perfectly manicured lawn, as if taking the stage. Every movement was precise, coldly calculated. She knew: this was no simple return. This was her revenge.

**Diary Entry 12th October** I stepped slowly onto the perfectly trimmed lawn, as if walking onto a stage. Every movement...

З життя6 години ago

The Little Gray Cat Sat by the Vet Clinic Door, Crying… With a Tiny Kitten Lying at Her Feet

A small grey cat sat by the door of the veterinary clinic, mewing softly. At its feet lay a tiny...

З життя14 години ago

Evelyn stepped slowly onto the perfectly manicured lawn, as if taking the stage. Every move was precise, coldly calculated. She knew: this wasn’t just a simple return. This was her revenge.

Charlotte stepped slowly onto the perfectly manicured lawn, as if walking onto a stage. Every movement was precise, coldly measured....

З життя14 години ago

That Night I Stepped Onto the Street, Not Knowing Where the Road Would Lead. My Suitcase Felt Heavy as Stone, Yet I Clutched It Like It Held My Very Freedom.

When I stepped onto the street that night, I had no idea where my path would lead. My suitcase felt...

З життя16 години ago

That Night I Stepped Onto the Street, I Had No Idea Where My Path Would Lead. My Suitcase Felt Heavy as Stones, Yet I Clutched It Like It Held My Freedom.

That night, when I stepped onto the street, I had no idea where the road would take me. My suitcase...

З життя17 години ago

On the Importance of Me-Time: A Personal Reflection

**A Note on Me-Time** Recently, a friend popped over for coffee, and as we sat chatting about life, I mentioned,...