Connect with us

З життя

Коханий, забери мене з роботи: Женя сподівається уникнути виснажливої поїздки додому.

Published

on

Я любий, ти зможеш мене забрати з роботи? — Оксана зателефонувала чоловікові, надіючись, що після важкого робочого дня їй не доведеться сорок хвилин трястися в маршрутці.
– Я зайнятий, – коротко відповів Андрій. А на задньому плані виразно чувся звук телевізора, що свідчило про його перебування вдома.
Дівчина була ображена до сліз. Шлюб розвалювався, а ще пів року тому Андрій був готовий носити її на руках. Що змінилося за цей короткий час? Оксана не знала.
Вона стежить за своєю фігурою, проводячи чимало часу у спортзалі. Прекрасно готує — не дарма ж працює в популярному ресторані. Ніколи не просила грошей, не влаштовувала істерик, була готова виконати будь-яке бажання чоловіка…
– Ти так йому набриднеш, – хитала головою мама, слухаючи скарги Оксани. – Не можна у всьому потурати чоловікові.
– Я просто його кохаю, – безпорадно посміхалася у відповідь дівчина. – І він мене любить…
*****
-Все-таки я йому набридла, – кусала губи Оксана, переглядаючи історію браузера. З’ясувалося, Андрій все своє вільне час проводить на сайтах знайомств, спілкуючись відразу з декількома дівчатами. – Чому не можна було спокійно зі мною поговорити? Я б зрозуміла і відпустила. Навіщо мучити себе, живучи з нелюбою жінкою, і мучити її своїм ставленням?
Отже, розлучення. Що ж, вона сильна, вона це переживе. Але просто так його не відпустить. Маленька помста заслужена…
Того ж вечора Оксана зареєструвалася на тому ж сайті, що і чоловік, знайшла його і написала. Фотографію дівчина взяла з інтернету, трохи відфотошопила і була впевнена, що Андрій зацікавиться. І він зацікавився.
Зав’язалася палка переписка. Чоловік у своїх повідомленнях писав, що не одружений, готовий до серйозних стосунків та дітей. Всяко хвалив свій чудовий характер, що до сліз смішило дівчину. Уж вона-то прекрасно знає, як складно під нього підлаштуватися.
– Давай зустрінемося, – написала Оксана, і, затаївши подих, чекала відповіді.
– Я тільки за, – повідомлення прийшло за пару секунд. – Але в моїй квартирі тимчасово живе сестра, готується до вступних іспитів. Тож давай на нейтральній території, а вечір продовжимо в готелі.
– Та невже? – вирвалося у Оксани після прочитання. – Чому ти так упевнений, що дівчина відразу погодиться піти з тобою в готель? Та будь-яка нормальна людина образиться на таку пропозицію! Хоча, мені це на руку.
– Так давай зустрінемося у мене вдома? Я живу в особняку за містом, одна. Нам ніхто не завадить… – А сама думала, погодиться він чи ні?
– Чудова ідея! – Андрій явно зрадів. Скоріш за все тому, що не доведеться витрачати зайві гроші. – Напиши адресу і час. Я прилечу на крилах кохання.
– Вулиця **** 25, о десятій вечора. Підходить?
– Звичайно! Чекай на мене.
О дев’ятій годині вечора чоловік зробив вигляд, ніби його терміново викликали на роботу. Не зміг знайти ключі від машини й неохоче запитав дружину, чи не бачила вона їх.
– На тумбочці були, – Оксана дивилася на чоловіка чесними очима, а сама в цей час стискала ключі в кишені. – Може, кицька утащила?
А дівчина й не думала його чекати. Навіщо? Вона провела цей час з користю – збираючи свої речі. На щастя, у неї була власна квартира, що дісталась їй від бабусі. Єдине, що вона залишила після себе – це заява на розлучення, що лежала на найвиднішому місці.
А Андрій повернувся додому лише вранці, неймовірно злий. Не тільки дорога в один бік зайняла більше години, так і Анжели з сайту там не виявилося.
Адреса була реальною, будинок теж був. Але жила в ньому далеко не та дівчина модельної зовнішності, що була на фотографіях. Двері йому відчинила жінка рази в три більша за нього самого. З одягу на ній був лише напівпрозорий халат, і Андрій віддав би всі свої гроші, лише щоб забути побачену картину.
І взагалі, він ледь відбився від цієї божевільної! Знову довелося викликати таксі, тільки щоб поїхати звідти. Машину довелося чекати дуже довго, Андрій навіть встиг змерзнути в своєму піджаці. А ще й водій був якимось дивним і спочатку завіз його бозна-куди… Загалом, весела вийшла ночка.
І лише зайшовши в квартиру й побачивши заяву, що лежала на столі, він зрозумів, хто стояв за всім цим розіграшем. Адже поруч на столі, губною помадою було написано:
Ця солодка помста…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × 5 =

Також цікаво:

З життя12 хвилин ago

The Mother-in-Law Anne Peterson sat in her kitchen, watching milk quietly simmer on the stove. For …

Margaret Wilkinson sat in her kitchen, absent-mindedly watching the milk simmer on the hob. She had already forgotten to stir...

З життя14 хвилин ago

My Husband’s Family Called Me a Penniless Nobody, But Then Came Begging for a Loan to Build Their Co…

Well, son, so youve brought into our home, forgive me, an absolute nobody. No house to her name, not a...

З життя14 хвилин ago

My Daughter-in-Law Threw Out All My Old Possessions While I Was Away at My Cottage – But My Swift Re…

Well, you can finally breathe, honestly. Before, it was like living in a crypt! The bright, satisfied voice carrying from...

З життя1 годину ago

I’m 25 and for the past two months I’ve been living with my grandmother after losing my aunt—her onl…

Im 25 now, and for the last two months Ive been living with my grandmother. My aunther only living daughterpassed...

З життя1 годину ago

My Daughter-in-Law Threw Out All My Old Possessions While I Was Away at My Cottage – But My Swift Re…

Well, you can finally breathe, honestly. Before, it was like living in a crypt! The bright, satisfied voice carrying from...

З життя2 години ago

Don’t Tell Me How to Live My Life

Dont Tell Me How to Live Emily, let me through! I can’t live with them anymore. It’s not a home,...

З життя2 години ago

Home: A Family Story

Act I. The Disappearance silence that rang outHe left without thunder or storm, without slammed doors or shouted curses. Only...

З життя2 години ago

My Daughter-in-Law Threw Out All My Old Possessions While I Was Away at My Cottage – But My Swift Re…

Well, you can finally breathe, honestly. Before, it was like living in a crypt! The bright, satisfied voice carrying from...