Connect with us

З життя

Коханий, забери мене з роботи: Женя сподівається уникнути виснажливої поїздки додому.

Published

on

Я любий, ти зможеш мене забрати з роботи? — Оксана зателефонувала чоловікові, надіючись, що після важкого робочого дня їй не доведеться сорок хвилин трястися в маршрутці.
– Я зайнятий, – коротко відповів Андрій. А на задньому плані виразно чувся звук телевізора, що свідчило про його перебування вдома.
Дівчина була ображена до сліз. Шлюб розвалювався, а ще пів року тому Андрій був готовий носити її на руках. Що змінилося за цей короткий час? Оксана не знала.
Вона стежить за своєю фігурою, проводячи чимало часу у спортзалі. Прекрасно готує — не дарма ж працює в популярному ресторані. Ніколи не просила грошей, не влаштовувала істерик, була готова виконати будь-яке бажання чоловіка…
– Ти так йому набриднеш, – хитала головою мама, слухаючи скарги Оксани. – Не можна у всьому потурати чоловікові.
– Я просто його кохаю, – безпорадно посміхалася у відповідь дівчина. – І він мене любить…
*****
-Все-таки я йому набридла, – кусала губи Оксана, переглядаючи історію браузера. З’ясувалося, Андрій все своє вільне час проводить на сайтах знайомств, спілкуючись відразу з декількома дівчатами. – Чому не можна було спокійно зі мною поговорити? Я б зрозуміла і відпустила. Навіщо мучити себе, живучи з нелюбою жінкою, і мучити її своїм ставленням?
Отже, розлучення. Що ж, вона сильна, вона це переживе. Але просто так його не відпустить. Маленька помста заслужена…
Того ж вечора Оксана зареєструвалася на тому ж сайті, що і чоловік, знайшла його і написала. Фотографію дівчина взяла з інтернету, трохи відфотошопила і була впевнена, що Андрій зацікавиться. І він зацікавився.
Зав’язалася палка переписка. Чоловік у своїх повідомленнях писав, що не одружений, готовий до серйозних стосунків та дітей. Всяко хвалив свій чудовий характер, що до сліз смішило дівчину. Уж вона-то прекрасно знає, як складно під нього підлаштуватися.
– Давай зустрінемося, – написала Оксана, і, затаївши подих, чекала відповіді.
– Я тільки за, – повідомлення прийшло за пару секунд. – Але в моїй квартирі тимчасово живе сестра, готується до вступних іспитів. Тож давай на нейтральній території, а вечір продовжимо в готелі.
– Та невже? – вирвалося у Оксани після прочитання. – Чому ти так упевнений, що дівчина відразу погодиться піти з тобою в готель? Та будь-яка нормальна людина образиться на таку пропозицію! Хоча, мені це на руку.
– Так давай зустрінемося у мене вдома? Я живу в особняку за містом, одна. Нам ніхто не завадить… – А сама думала, погодиться він чи ні?
– Чудова ідея! – Андрій явно зрадів. Скоріш за все тому, що не доведеться витрачати зайві гроші. – Напиши адресу і час. Я прилечу на крилах кохання.
– Вулиця **** 25, о десятій вечора. Підходить?
– Звичайно! Чекай на мене.
О дев’ятій годині вечора чоловік зробив вигляд, ніби його терміново викликали на роботу. Не зміг знайти ключі від машини й неохоче запитав дружину, чи не бачила вона їх.
– На тумбочці були, – Оксана дивилася на чоловіка чесними очима, а сама в цей час стискала ключі в кишені. – Може, кицька утащила?
А дівчина й не думала його чекати. Навіщо? Вона провела цей час з користю – збираючи свої речі. На щастя, у неї була власна квартира, що дісталась їй від бабусі. Єдине, що вона залишила після себе – це заява на розлучення, що лежала на найвиднішому місці.
А Андрій повернувся додому лише вранці, неймовірно злий. Не тільки дорога в один бік зайняла більше години, так і Анжели з сайту там не виявилося.
Адреса була реальною, будинок теж був. Але жила в ньому далеко не та дівчина модельної зовнішності, що була на фотографіях. Двері йому відчинила жінка рази в три більша за нього самого. З одягу на ній був лише напівпрозорий халат, і Андрій віддав би всі свої гроші, лише щоб забути побачену картину.
І взагалі, він ледь відбився від цієї божевільної! Знову довелося викликати таксі, тільки щоб поїхати звідти. Машину довелося чекати дуже довго, Андрій навіть встиг змерзнути в своєму піджаці. А ще й водій був якимось дивним і спочатку завіз його бозна-куди… Загалом, весела вийшла ночка.
І лише зайшовши в квартиру й побачивши заяву, що лежала на столі, він зрозумів, хто стояв за всім цим розіграшем. Адже поруч на столі, губною помадою було написано:
Ця солодка помста…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотирнадцять + 17 =

Також цікаво:

З життя42 хвилини ago

Son, mother and baby are one, so only she decidesShe whispered a promise to the wind, knowing the future would hinge on her quiet resolve.

What a child at fortyone! I roared at Emma. At your age women are already grandmothers. Emma, dont be foolish....

З життя2 години ago

I’m No Longer Cooking for Everyone!

I’m done cooking for everyone! Just for me and Anna, I said, dropping my voice a notch. Why on earth?...

ES2 години ago

Los demás ejecutivos se miraron entre sí, extrañados por la tensión que flotaba en el aire. Carlos apretó los puños, y una lágrima traicionera, de pura impotencia y vergüenza, rodó por su mejilla

Hay verdades que duelen en el alma antes de sanar, y aquel hombre no sabía que el barro que había...

ES2 години ago

Sofía lo observaba. No había triunfo en sus ojos, solo una calma infinita y una profunda decepción que pesaba más que cualquier grito.

¿Alguna vez has sentido que el corazón se te frena de golpe por culpa de un recuerdo que te quema...

ES2 години ago

Los demás ejecutivos se miraban entre sí, conteniendo el aliento. En ese instante, recordé cuántas veces en mis cuarenta y tantos años me había sentido pequeña

A veces, el universo te rompe el alma en mil pedazos solo para demostrarte que eres perfectamente capaz de reconstruirte...

ES2 години ago

Elena lo miró fijamente. No había odio en sus ojos, solo una profunda y gélida decepción

¿Alguna vez has sentido que el universo te pone a prueba justo cuando creías que ya habías superado todos los...

З життя2 години ago

There are moments in life when a mask of steel is the only thing keeping you from breaking into a thousand pieces. As Margaret sat at the head of that massive mahogany table, the absolute terror in the young man’s eyes didn’t bring her satisfaction. It brought a sudden, suffocating wave of memory

The boardroom was deathly quiet, the silence heavy enough to crush the spirit of the young man standing by the...

З життя3 години ago

But as I stared at his panicked eyes, my heart didn’t fill with victory. It sank. Because beneath the expensive suit and the arrogant posture, I saw something that made the breath catch in my throat

The silence in that boardroom didn’t just hang in the air—it suffocated. I watched his hands shake as he fumbled...