Connect with us

З життя

Коли нашій доньці виповнився місяць, до нас приїхала бабуся, побачити правнучку.

Published

on

На місяць нашій донечці приїхала – здолавши три тисячі кілометрів – моя бабуся, аби поглянути на правнучку. Одного разу вдень дитина щось дуже розкричалася, годували, заколисували – та все марно. І тут на сцену вийшов справжній майстер. Бабуся взяла дитинку міцніше і почала заколисувати, рухаючи вгору-вниз, енергійно, і співати пісню, ту саму, яку я з дитинства пам’ятаю, її власного творіння, а може, ще і її матусі: «Ти моя ріднесенька, ти моя лапулечка, а бай-бай, а бай-бай, мою дитиночку качай» – і так багато разів з варіаціями. Кожен звук, кожну інтонацію пам’ятаю і досі. Ми на той час уже, звісно, перетомилися від нічних прокидань і всієї звичайної метушні з немовлям, спати хотілося постійно. І ось донька почала затихати – дай, думаю, і я поки приляжу, хоч трохи подрімати. А бабуся все співає. Через п’ять хвилин прийшов чоловік, теж поруч ліг і миттєво заснув. Потім з’явився син, йому було майже десять, і взагалі-то він вдень ніколи не спав. Але тут він рішуче влігся між нами – і затих. Спротивлятися цьому «а бай-бай, а бай-бай…» було неможливо. Всі спали до вечора, виспалися по самі вінця. Це один з найщасливіших моїх спогадів, як ми спимо всі разом, а над нами бабусин голос, якому так солодко віддаватися у владу, довіритися повністю і кожною клітиною відчувати спокій та захищеність.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шістнадцять + чотирнадцять =

Також цікаво:

З життя4 хвилини ago

Залишитися — означає бути

Щодня вранці Віктор виходив із своєї старої хрущовки у спальному районі Луцька рівно о 07:45. Не тому, що йому кудись...

З життя34 хвилини ago

Ну вот и начало, или всё впереди

Ну вот и всё… или, может, только начало Когда я выходила замуж за Дмитрия, даже в мыслях не было, что...

З життя1 годину ago

Сімейні чвари: розрив із міською сестрою

Сімейна образа: розрив із міською сестрою Початок конфлікту Я, назвемо мене Олею, досі не вірю, як моя сестра, скажімо, Соломія,...

З життя1 годину ago

Загадочный оазис возвращения

В одном из глухих закоулков старой Москвы, где дома, словно старики, хранили в себе тысячу историй, вдруг возникла странная вывеска....

З життя1 годину ago

«Навіщо ще одна квартира, коли вже є чотири? Куди нам із матір’ю подітися?»

«Катерино, Бога ради, у тебе ж і так чотири квартири, навіщо тобі ще одна? А ми з мамою куди, на...

З життя2 години ago

Донька, про яку ніхто не повинен був дізнатися

Донька, про яку ніхто не повинен був дізнатися Оксана не відчувала провини за те, що просто народилася. Але тягар того,...

З життя2 години ago

Залишитися — означає існувати

**Щоденник** Щоранку Микола виходив із старої хрущовки у спальному районі Чернігова рівно о 7:45. Не тому, що мав кудись поспішати...

З життя2 години ago

Расчёт в тени

Тень расчёта С самого начала знакомства между Анфисой и её свекровью, Галиной Степановной, повеяло ледяным ветром. Будто незримая преграда разделила...