Connect with us

З життя

Коли прийняв рідну людину, здавалося — буде важко. Та її крок змінив моє життя назавжди

Published

on

Коли я перевіз до себе літню матір, припускав, що буде нелегко. Та її поява в моєму домі назавжди змінила моє існування.

Інколи доля різко змінює курс, наче вітер у степу, і ти навіть не помічаєш, коли опиняєшся в новому світі. Я завжди вважав себе самодостатнім. Жив один у Львові, робота — стабільна, друзі — на вихідні, хобі — по вечорах, квартира — завжди прибрана. Батьки мешкали в селі під Черніговом, господарювали, жили спокійним ритмом. Навідувався до них раз на місяць, привозив солодощі, допомагав із дрібницями. Усе було, як то кажуть, на своїй вісі.

Але одного дня та вісь зламалась — пішов із життя батько. Інсульт, один день, і все. Поховали його, і я раптом побачив матір зовсім іншою — не тієї міцної жінки, яку знав, а крихкої, збентеженої, наче вона втратила півсвіту. Вона сиділа біля вікна у вишиваному хусті й мовчала. Ні сліз, ні скарг — лише тиша, немов світ навколо перестав існувати.

Я залишився у неї на кілька днів. Тоді вперше зрозумів: вона не впорається. Дім здавався порожнім, наче вимерлим. Я побачив, як вона боїться ночі, як здригається від кожного шелесту. А потім вона раптом прошепотіла:

— Може, залишишся ще на денек?

Я залишився. Потім — ще на день. І раптом щось клацнуло всередині: я не можу її тут покинути. Так я ухвалив рішення — забрати її до себе. Важко? Так. Але залишити саму — ще жахливіше.

Зібрали речі. Вона взяла мінімум: дві спідниці, білизну, ліки й… ту стару подушку з котами, яку я колись подарував їй у Одесі. Вона берегла її роками. Тепер ця подушка стала її оберігом.

Перші дні у місті стали для неї випробуванням. Все чужорідне, галасливе, тісне. Вона тихо сиділа у кімнаті, перегортала Псалтир, слухала радіо, рідко виходила. Готувала лише собі, через що я спершу сердився, а потім зрозумів — їй потрібен час.

Через два тижні все змінилося. Вона почала зустрічати мене з роботи. Виходила у коридор, усміхалася, розпитувала про день. Я вперше за роки відчув, що комусь потрібен. У дитинстві все

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вісімнадцять − 11 =

Також цікаво:

З життя34 хвилини ago

The Step-Son: A Tale of Unexpected Bonds

14March2025 Today I finally put the whole mess of my childhood onto paper, hoping the act of writing will finally...

З життя1 годину ago

A Nephew is Closer to His Uncle Than a Son

Take him away forever! Harriet snapped, her voice sharp. What about the formalities? James retorted in the same tone. Had...

З життя2 години ago

A Nephew is Closer to His Uncle Than a Son

Take him away forever! Harriet snapped, her voice sharp. What about the formalities? James retorted in the same tone. Had...

З життя4 години ago

The Time I Was Pregnant Again and a Girl With a Baby Knocked on My Door

The first time I found myself pregnant, I never imagined a stranger would appear on my doorstep. Yet when I...

З життя4 години ago

He Built a Shed Over a Week and Snacked on Leftovers; I Deducted It from His Pay, and He Started to Get Upset

I needed a garden shed on my plot, but I wasnt keen on hiring a big construction firm. I figured...

З життя14 години ago

My Mother Always Sided with My Stepdad. One Day, I Couldn’t Take It Any Longer and Decided to Put a Stop to It All

My mother, Margaret, was ever on the side of my stepfather, Edward. One day I could take it no longer...

З життя15 години ago

It’s Your Duty to Pay for Me, Just Like My Father Did – I Deserve This Right!

Its your duty to foot the bill for me, just as my dad did. Ive got every right to it!...

З життя16 години ago

My Boyfriend’s Mother Embarrassed Me in Front of Everyone, Unaware That I Was Dating Her Son.

The mother of my girlfriend, Poppy, put me to shame in front of everyone, not realising that I was actually...