Connect with us

З життя

Коли прийняв рідну людину, здавалося — буде важко. Та її крок змінив моє життя назавжди

Published

on

Коли я перевіз до себе літню матір, припускав, що буде нелегко. Та її поява в моєму домі назавжди змінила моє існування.

Інколи доля різко змінює курс, наче вітер у степу, і ти навіть не помічаєш, коли опиняєшся в новому світі. Я завжди вважав себе самодостатнім. Жив один у Львові, робота — стабільна, друзі — на вихідні, хобі — по вечорах, квартира — завжди прибрана. Батьки мешкали в селі під Черніговом, господарювали, жили спокійним ритмом. Навідувався до них раз на місяць, привозив солодощі, допомагав із дрібницями. Усе було, як то кажуть, на своїй вісі.

Але одного дня та вісь зламалась — пішов із життя батько. Інсульт, один день, і все. Поховали його, і я раптом побачив матір зовсім іншою — не тієї міцної жінки, яку знав, а крихкої, збентеженої, наче вона втратила півсвіту. Вона сиділа біля вікна у вишиваному хусті й мовчала. Ні сліз, ні скарг — лише тиша, немов світ навколо перестав існувати.

Я залишився у неї на кілька днів. Тоді вперше зрозумів: вона не впорається. Дім здавався порожнім, наче вимерлим. Я побачив, як вона боїться ночі, як здригається від кожного шелесту. А потім вона раптом прошепотіла:

— Може, залишишся ще на денек?

Я залишився. Потім — ще на день. І раптом щось клацнуло всередині: я не можу її тут покинути. Так я ухвалив рішення — забрати її до себе. Важко? Так. Але залишити саму — ще жахливіше.

Зібрали речі. Вона взяла мінімум: дві спідниці, білизну, ліки й… ту стару подушку з котами, яку я колись подарував їй у Одесі. Вона берегла її роками. Тепер ця подушка стала її оберігом.

Перші дні у місті стали для неї випробуванням. Все чужорідне, галасливе, тісне. Вона тихо сиділа у кімнаті, перегортала Псалтир, слухала радіо, рідко виходила. Готувала лише собі, через що я спершу сердився, а потім зрозумів — їй потрібен час.

Через два тижні все змінилося. Вона почала зустрічати мене з роботи. Виходила у коридор, усміхалася, розпитувала про день. Я вперше за роки відчув, що комусь потрібен. У дитинстві все

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

9 + 2 =

Також цікаво:

З життя38 хвилин ago

Таинственный спаситель моего пса: история, которая изменит всё

Бездомный спас моего пса от смерти, но его тайна меня потрясла Тот вечер в Екатеринбурге был ничем не примечателен. Солнце...

З життя1 годину ago

Меня упрекают за бегство из дома после отказа помочь больному брату

Мама упрекает меня за то, что я не помогаю ей с больным братом, но после школы я собрала вещи и...

З життя2 години ago

Возвращение утраченного: как герой вернул себе дом

Месть за утраченное: как Дмитрий вернул себе дом Дмитрий оказался в ловушке собственной квартиры. После того как его отец женился...

З життя2 години ago

Крик матери: «Ты предал меня!», а отец бесследно пропал

Мать вопила: «Ты меня предал!», а отец просто испарился. Ольга спала крепко, когда телефонный звонок разорвал тишину. Она схватила трубку,...

З життя2 години ago

«Муж оставил записку: “Я нашёл другую любовь”»

— Свекровь звонила, брат твой разводится, — бросила за ужином Людмила, не отрывая взгляда от мужа. Игорь молчал, уставившись в...

З життя2 години ago

Ультиматум: помочь или лишиться наследства – история семейного раскола

Татьяна сидела за дубовым столом в своей квартире в Екатеринбурге, сжимая в руках чашку с остывшим чаем. Её взгляд был...

З життя2 години ago

«Сын обвинил в разрушении семьи, когда невестка отказалась от помощи»

Сегодня в моем дневнике горькая запись. Мне было всего 22, когда муж ушёл, оставив меня с маленьким сыном, Димой. Ему...

З життя3 години ago

Её слова изменили мой мир: встреча с бездомной женщиной и девочкой

Был промозглый вечер, когда я увидел их — измождённую женщину и маленькую девочку, сидящих на клочке картона у полуразрушенного гастронома...