Connect with us

З життя

Коли тато залишив родину заради нової любові, Машеньці було лише чотири роки.

Published

on

Олег пішов з родини до іншої жінки, коли Марічці виповнилося чотири роки. Пішов одразу після Нового року, сказавши на порозі доньці «пробач» та зачинивши за собою двері. Мама сприйняла це дуже спокійно, навіть як неминучу закономірність. У її родині жодна з жінок не мала тривалого шлюбу. Але через пару тижнів вона вночі випила весь димедрол з анальгином, що були вдома, і тихо заснула назавжди.

Зранку Марічка довго й голосно будила маму. Потім як-не-як поснідала тим, що знайшла в холодильнику, і знов повернулася будити маму. Втомившись, заснула, притулившись до неї.

Січневий день минає дуже швидко, вже починало сутеніти, коли дівчинка розплющила очі. Вона прокинулася від холоду, міцніше натягнула на себе ковдру і щільніше притулилася до тіла мами, але від цього стало лише холодніше. Ось тоді Марічка зрозуміла, що від мами йде такий глибокий і нестерпний холод. Гарячі сльози обпекли обличчя дівчинки.

У передпокої відчинилися вхідні двері. Марічка мчить туди – це прийшла Ганна, мамина молодша сестра.

— Манічка, ти вдома. А мама де? Дзвоню їй цілий день, чому вона трубку не бере? Я ж хвилююся!

Марічка схопила тітку за поділ пальта, різко потягнула за собою. Вона дивилася на Ганну великими заплаканими очима, тикала вказівним пальцем у бік спальні, щось шалено кричала. Але звуки відсутні: широко відкривався рот, страшно кривилося обличчя, потоком текли сльози й соплі, але звуків не було.

Народити дитину Галина так і не змогла, тому чоловік пішов від неї, проживши разом п’ять років. Свою племінницю вона любила щиро й віддано, можна сказати, що була їй другою мамою. Звісно, коли трапилася трагедія, Ганна оформляла всі документи на опіку, і Марічка залишилася з нею. Вона оточила дівчинку безмежною увагою, проте жодне лікування і реабілітація протягом трьох років не повернули племінниці голос.

Цієї зими морози прийшли на Водохреща зі снігом, справжнім, скрипучим снігом. Марічка з подругами весь день каталися на санках в парку Шевченка, зліпили цілу родину сніговиків, валялися в заметах і робили «янголів».

— Все, час додому. На тобі вже весь одяг стоїть від снігу колом, а рукавички в льодинки перетворились. Поїхали. Ще в «Сільпо» за молоком та макаронами заїдемо, — звелася Ганна.

Люди входили та виходили, двері відчинялися й зачинялися, а рудий кіт спокійно сидів біля входу в магазин. Сидів із розумним виглядом, прикривши очі, наче йому нічого не потрібно, він тут просто дихає повітрям, лише передніми лапами перебираючи від холоду. Марічка підійшла до нього впритул і присіла навпочіпки. Показала Ганні, щоб вона йшла сама в магазин.

— Добре, я швиденько все куплю, а ти звідси ні кроку!

Дівчинка повільно погладила кота, той привстав, вигнув спину від задоволення й замурчав. Марічка обійняла рудого за шию і притиснула його голову до своєї щоки. І раптом гарячі сльози потекли по щоках, а кіт став їх злизувати, чхав і злизував.

— Фу, що ж ти таке робиш. Він же вуличний, брудний.

Ганна схопила Марічку за руку і потягла до машини. Дівчинка пручалася і намагалася вирватися, але Ганна силою всадила її на заднє сидіння і сіла за кермо.

Кіт теж підійшов до машини, дивився на Марічку й нявчав.

— Як так можна, він вже мій, а я його кидаю, — шепотіла Марічка, розмазуючи сльози по склу.

— Це ти говориш? Повтори, повтори ще раз, — просила Ганна зриваючись на голос.

— Ми не можемо його кинути. Він загине без мене! – закричала племінниця просто їй в обличчя.

Жінка вискочила з машини, схопила кота в оберемок і сіла до Марічки на заднє сидіння. Рудий від страху вчепився кігтями в її шубу. Побачивши дівчинку, він перестрибнув до неї на коліна, ліг і застиг.

— Хочеш цього кота, будь ласка. Так би одразу й сказала, я б давно його тобі знайшла, — щасливо усміхнулася Ганна.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сімнадцять − п'ять =

Також цікаво:

З життя51 хвилина ago

Вина без вини, або Як зійшлися зірки

— Нічия вина, або Так зірки зійшлися Ярослав притримав двері ресторану, пропускаючи дружину вперед. За ними двері плавно зачинилися, заглушивши...

З життя2 години ago

Залишила дитину і втекла: Ой, як же ти… Пропустила, стара…

— Кинула дитину й тікала. Ах ти ж… Проспала, стара… — Марія застогнала, мотаючи головою з боку в бік. У...

З життя3 години ago

Чи буде тобі неприємно, якщо я приміряю твою сукню для весілля?” – усміхнулась подруга.

**Мрійливий сон про любов і зраду** — Ти не проти, якщо я надягну твою весільну сукню? Адже вона тобі вже...

З життя4 години ago

Гра на удачу

Давно це було, ще за часів, коли Київ був повний весняного тепла, а по вулицях лунали пісні співаків з невеличких...

З життя5 години ago

Не пускай слова на вітер: важливіша мета — щасливе заміжжя!

— Ти, Льоню, не цокай дзьобом. Головне — гарно вийти заміж. У будь-якому разі виграєш, — наставляла родичка. Льоня була...

З життя5 години ago

Чому ти так на мене дивишся? Так, я не хочу дітей. Хіба нам погано удвох? – запитала дружина у чоловіка

— Чого ти так дивишся на мене? Так, я поки що не хочу дітей. Нам що, погано вдвох? — запитала...

З життя6 години ago

З двома впораємось, а третій — це вже виклик!

Марина почувствовала втому, яка не відпускала її кілька днів. Справ купа, а їй кортіло сісти й не рухатися, а ще...

З життя6 години ago

В останню мить усвідомлення: ризиковані наміри на табуреті з петлею в руках

Богдан запізно зрозумів, що стоїть на табуреті з мотузкою в руках і його наміри можуть бути неправильно зрозумілі. Богдан сидів...