Коли Віра в седьмому класі сказала подругам, що Сергій стане її чоловіком.

Віра ще в сьомому класі попередила своїх однокласниць, що Сергій – її хлопець, і що настане час, коли вони обов’язково одружаться. Ніхто з її подруг не сперечався з цим.

Подруги тепер навіть боялися дивитися на Сергія, адже у Віри бабуся була відьмою. Бабуся жила у своєму селі й займалася там чаклунством, а Віра навчалася цьому ремеслу потихеньку у місті, зрідка навідуючи свою бабусю.

Щодо Сергія? Сергій зовсім не звертав уваги на Віру. Увесь свій вільний час він проводив у дворі свого будинку в компанії з Катею. Катя була із дитинства інвалідом і пересувалася у візку.

Невідомо чому, але саме Катя запала Сергію в душу. Можливо, її скромність або доброта, але чимось вона зачарувала хлопця. До того ж Катя була дуже начитаною, і Сергію було цікаво з нею спілкуватися. Вже кілька років Катя і Сергій проводили весь вільний час разом.

Одного дня Сергій вийшов зі свого під’їзду і попрямував до двору, де сиділа Катя. На його шляху стала Віра.

— Привіт, Сергію.
— Привіт, — намагаючись обійти Віру, відповів Сергій.
— Може, прогуляємось містом? — запитала Віра.
— Сьогодні ніяк, — відповів Сергій, — Вибач.
Віра зі злістю стисла губи, спостерігаючи, як Сергій підходить до Каті, вітається і вони весело розмовляють і сміються. Чорна злість і заздрість огортали серце Віри. Як вона плакала, коли ніхто цього не бачив.

Минали роки. Сергій тепер возив Катю то до річки, то в ліс, то на поле, де квітнуть ромашки. Вони проводили разом увесь вільний час. Віра перетворилася на красуню з чорними бровами. Всі хлопці не могли відвести від неї очей, настільки вона була гарна й струнка. Але Сергій все ще бачив у своєму серці лише Катю. Тепер їхня любов була справжньою, вже не підлітковою, як раніше.

І ось якось, коли Сергій знову йшов до Каті, дорогу йому перегородила Віра.

— Привіт, Сергію. Знову до своєї дівчини в інвалідному візку поспішив? Що ти в ній знайшов? Чому вона тобі потрібна? Краще на мені одружися. Тільки зі мною ти будеш щасливий у цьому світі. Ти ж знаєш, що я люблю тебе ще зі школи.

— Знаю, — відповів Сергій, — Але я люблю Катю.
— Чим вона краща за мене, ця безнога?
— Не знаю. Але те, що краща, це безсумнівно.

— Сергію, тобі ж відомо, що я можу зробити так, щоб ти мене полюбив. Моя бабуся вважається найсильнішою. Але я цього не хочу. Я хочу, щоб ти сам мене покохав. Що мені зробити, щоб ти мене полюбив? Скажи. Я все зроблю.

Сергій зупинився і повернувся до Віри.
— Зроби так, щоб Катя почала ходити. От тоді я на тобі одружуся, — випалив Сергій.

З тих самих пір Віра проводила весь свій вільний час з Катею. Вона приходила до неї вранці і поверталася пізно ввечері. Для Сергія майже не залишалося часу, щоб бачитись з Катею. І Катя була не проти. Вона робила все, що говорила Віра. Пила відвари, наносила мазі на ноги, виснажувала себе фізичними вправами.

Сергій, спостерігаючи за діями Віри, починав розуміти, як сильно вона його любить, раз пішла на це все.
Минуло чотири місяці.

Як завжди вечором, Сергій пішов у двір, де Віра займалася з Катею. Він помітив, що майже весь двір вийшов на балкони і уважно спостерігає за…
Віра тримаючи Катю за руки вела її все далі і далі від інвалідного візка. Сьогодні і Віра, і Катя були найщасливішими дівчатами на світі. Змучені, але щасливі дівчата сіли на лавку. Сергій підійшов до них, вражений побаченим.

— Сергію, можна тебе на два слова, — сказала Віра, відходячи вбік від Каті.
Сергій підійшов до Віри.
— Що, тепер настав час? — опустив голову Сергій.
— Що настав час? — перепитала дівчина.
— Одружуватися, — тихо сказав хлопець.
— Та ні, Сергію, — розсміялася дівчина, — Я хотіла вибачитись перед тобою за свою нав’язливість. Чаклунство перед любов’ю безсиле. Та й узагалі чаклунство не може змінити життя, якщо людина не хоче.

Зараз Катя і Віра стали кращими подругами. У Каті і Сергія народилася донька. У Віри з’явився хлопець, від якого вона без розуму, і якого нікому не показує. Кажуть, що він льотчик…