З життя
Колись у мене був рудий кіт.
Вже давно це було. У мене жив рудий кіт. Красень, сибарит і веселун. Надзвичайно лагідний і добрий малюк. І як його називали – не скажу, бо в своїй душі я називав його – Сонечко. І як ім’я, і як характер, і як промінчик світла в моєму віконці.
Сам завжди приходив до мене на руки, просив, щоб я його погладив і поговорив з ним. У ті рідкі години, коли я повертався додому, він був моєю єдиною розрадою.
Працював я тоді на двох роботах, рідко з’являвся вдома, що, втім, нікого не турбувало. Моя сімейна доля тоді була непростою.
Тож саме він заміняв мені все, що можна було замінити. І ніжність, і тепло, і увагу я отримував саме від мого Сонечка.
На це ім’я він і відгукувався.
Однієї похмурої осені він захворів. Почав кашляти. А я його до ветеринара не відвів, все думав, що само пройде. Весь час здавалося, що завтра. Ось трохи відпочину і знайду час. Все вважав, що встигну і все з ним буде гаразд.
А Сонечко ліз на руки під час моїх рідкісних появ, притулений, заглядав в очі.
Через пару місяців він пішов. Тихенько так відійшов на Лагідну галявину. Одна з моїх появ стала останньою: просто заснув на руках і більше не прокинувся…
Минуло вже п’ятнадцять років з тих пір, п’ятнадцять довгих років. І коти в мене були інші і є зараз. І любив я їх усіх, і люблю.
Але інколи, а що там інколи, часто приходить до мене уві сні моє Сонечко та заглядає в очі, як тоді. А я намагаюсь пояснити йому і прошу вибачення. І все не можу знайти правильних слів. І всі слова здаються не такими, не те говорю.
Кожен раз згадую це і стає так боляче, так сумно, і так тисне всередині, наче трапилося все лише вчора.
Віддав би я все, щоб повернути час і відвести моє Сонечко до лікаря, щоб він зміг його врятувати. І не можу я пробачити собі. Ніхто не може мене засудити більше, ніж я сам. І все здається, що він би, безумовно, залишився живим.
І знаю я, що тягтиму це до самого кінця, і в останній свій день знову пожалкую, що не врятував своє єдине Сонечко.
Не шкодуйте…
Не шкодуйте, заради Бога, нічого. Нічого, абсолютно нічого для своїх чотирилапих сонечок. Ні любові, ні часу, ні грошей, ні уваги. І якщо для цього треба відкинути всі свої справи, всі свої найважливіші справи.
Тож зробіть це! Зробіть це негайно! Щоб потім не карати себе до кінця свого життя. І не просити темними ночами прощення у тих очей…
My Son and His Wife Gifted Me a Flat When I Retired: They Handed Me the Keys, Took Me to the Solicitor, and Told Me to Let It Out—A Retirement Bonus I Never Expected
My son and his wife gave me a flat when I retired On that day, my son and daughter-in-law arrived...
“What Do You Mean You Don’t Want to Change Your Name?” – My Mother-in-Law Shouted at the Register Office
What do you mean, you dont want to take his surname? my mother-in-law shouted across the registry office. I never...
Mother-in-Law Decides to Move Into My Flat While Gifting Her Own Home to Her Daughter
The scene opens on a gloomy London afternoon, rain streaking the windows of our modest two-bedroom flat in Islington. My...
I Buy Top-Quality Turkey for Myself and Steam My Own Cutlets, While My Husband Gets Out-of-Date Pork—After 30 Years of Marriage, Two Grown Children, and Doing All the Housework, This Is How I Make Sure He Only Eats Budget Food
Im fifty-seven now. For over thirty years Ive been married, and all these years Ive done the laundry, cooked the...
For Five Years She Thought She Was Living with Her Husband, But Realised She Wanted Him to Be Like Her Mum: Helena’s Tale of Small Town Love, London Dreams, and the Search for the Perfect Marriage
For five years, she thought she was living with her husband, but in the end, she realised she wanted to...
We dreamed my mum would retire, move to the countryside, and leave her three-bedroom flat to me and my husband!
We had pinned all our hopes on the idea that, one day, my mother would retire, head off to the...
One Day, I Saw My Beaming Sister Strolling Hand-in-Hand with a Distinguished Gentleman in a Shop—Both Wearing Wedding Rings
I remember it as if it were yesterday, though the years have worn the edges smooth: the afternoon I spied...
Gran Stands Her Ground: At 80, She Kicks Out Grandson and Wife, Chooses to Live Alone Despite Her Family’s Meddling Plans
Our Gran has just turned eighty. Only last week, she showed my older brother and his wife the door and...