З життя
Колись у мене жив рудий кіт.
В давнину це було. Жив у мене рудий кіт. Красень, сибарит і жартівник. Дивовижно лагідний і добрий малюк. А як його звали, не скажу. Тому, що називав я його — Сонечко. І як ім’я, і як характер, і як світло у моєму вікні. Він завжди сам пішов до мене на руки і просив, щоб я погладив його і поговорив. І в рідкісні моменти, коли я приходив додому, він був для мене єдиною втіхою. Тоді я працював на двох роботах і рідко з’являвся, що, втім, нікому не заважало і нікого не хвилювало. Не зовсім вдало тоді склалося моє сімейне життя. Ну ось, він і заміняв мені все, що можна. І ласку, і тепло, і увагу я отримував саме від мого Сонечка. На це ім’я він і озивався. А однієї холодної осені він захворів. Захворів і почав кашляти. А я не привів його до ветеринара. Все думав, що само собою пройде. Все гадав, що завтра. От тільки трохи відпочину і відразу знайду час. Все здавалось, що обов’язково встигну, і з ним буде все гаразд. А Сонечко ліз до мене на руки в мої рідкісні приходи і, притиснувшись, заглядав мені в очі. І через пару місяців він помер. Тихо так пішов на Світлу галявину, в одне з моїх приходів, просто раптом заснув у мене на руках і більше не прокинувся… П’ятнадцять років вже минуло з того часу. П’ятнадцять довгих років. І коти інші у мене були і є. І всіх їх любив і люблю. Але іноді. Так що там іноді. Дуже часто уві сні приходить до мене моє Сонечко і, вмостившись на колінах, дивиться мені в очі. А я намагаюся пояснити йому і прошу вибачення. І все не можу знайти слова. І всі слова здаються не такими і кажу не те. І кожного разу згадую це, і стає мені так боляче, і так сумно, і так тисне всередині, ніби це сталося тільки вчора. І віддав би я все, щоб повернути той час і відвести моє Сонце до лікаря. Щоб він врятував його. І не можу я простити себе. І нема нікого, хто сильніше міг би звинувачувати мене, ніж я сам. І все здається мені, що він обов’язково залишився б живим. І знаю, що це я несу до самого кінця, і в останній свій день знову шкодуватиму, що не врятував своє єдине Сонечко. Не шкодуйте… Не шкодуйте, заради Бога, нічого. Нічого, зовсім нічого для своїх чотирилапих сонечок. Ні любові, ні часу, ні грошей, ні уваги. І якщо для цього треба відкласти всі свої справи. Всі свої найважливіші справи. То зробіть це! Зробіть це негайно! Щоб потім не картати себе до кінця своїх днів. І не просити темними ночами прощення у тих очей…
You Bought This House Before We Married—Don’t Dictate What’s Mine!” I Snapped as My Husband Tried to Order Me Around in My Own Home.
“It seems youve forgotten this flat is minebought before we married!” I said coldly as my husband confidently gave orders...
My Son-in-Law Threatened to Cut Me Off from My Daughter Unless I Sell My Mother’s House
**Diary Entry** Half my life, Ive lived alone. Not that I didnt marryJohn left me a year after the wedding,...
“You seem to have forgotten this flat is mine—I bought it before we were married!” I snapped as my husband barked orders about *my* home.
The air was thick with tension as I stood in the doorway, my voice icy. “Seems you’ve forgotten this flat...
The Other Mother-in-Law…
**Diary Entry** When I stepped into the flat, the first thing I saw were my mother-in-laws shoes right in the...
My Mother-in-Law… Again: A Story of Family Tensions and Second Chances
**The Second Mother-in-Law** When Emily stepped into the flat, she immediately spotted her mother-in-laws shoes right in the middle of...
Galina Peterson Reached for the Envelope So Forcefully That Everyone Gasped—Spoons Clattered on Plates. Her Glossy Red Nails Nearly Sliced Through the Paper. But the Notary Firmly Placed a Hand on Hers.
Margaret Peterson lunged for the envelope so abruptly that everyone startled, and spoons clattered against plates. Her nails, painted a...
Get Out of Here, You Ugly Old Man!” They Shouted, Chasing Him from the Hotel. Only Later Did They Discover Who He Truly Was—But It Was Too Late.
“Get out of here, you filthy old man!” they shouted as they shoved him out of the hotel. Only later...
Darling, could you pick me up from work? – She called her husband, hoping to avoid a tiring forty-minute journey on public transport after a long day.
**Diary Entry** *15th May 2023* Love, can you pick me up from work? Emily called her husband, hoping to skip...