Connect with us

З життя

Кожного ранку дитинства 8 березня починалося зі стуку в двері й питання

Published

on

Коли ми з сестрою були маленькими, кожен ранок 8 березня починався із стукоту у двері та запитання: «Дівчата, ви вже одягнені? Можна зайти?»
Дівчата у ситцевих нічних сорочках відповідали, що вони вже цілком одягнені, і запрошували заходити. Тим більше, що ми знали, що у вас там подарунки!
До нашої кімнати заходив тато із двома букетами квітів та двома однаковими коробками, в яких були однакові ляльки.
Тато декілька разів пробував дарувати нам різні подарунки, але швидко зрозумів, що це не найкраще рішення: старшій доньці (мені) здавалося, що мене безмірно обділили, і у Марії лялька краща, більша і гарніша, натомість молодшій (це Марічка) завжди здавалося, що її взагалі недолюблюють і навмисне обирають маленьких ляльок, щоб підкреслити її вікову різницю.
Вистоявши одну нашу потужну і подвійну жіночу істерику, тато завчасно посивів, та з того часу дарував лише однакові подарунки.
І ми з Марією завжди були впевнені: 8 березня — це такий день, коли Головний Чоловік У Світі приходить зранку до тебе з квітами і коробками, та з чимось вітає.
Чим особливий цей 8 березня — неважливо. Для нас це був день, коли приходив Головний Чоловік З Квітами І Подарунками.
Тоді тато був єдиним чоловіком у нашому житті (дідуся ж не рахуйте — він не чоловік, а старенький дідусь, ви що не розумієте?). Єдиним і Головним. Інших не було.
А потім минули роки.
І у мене, і у Марічки з’являлися інші Головні Чоловіки, які теж приносили квіти і подарунки зранку 8 березня. Та якось так виходило, що поспішили ми їм такий титул давати. Не дуже вони, врешті-решт, виявлялися чоловіками. І тим більше, не Головними.
Титул повертався до нашого тата. Він носив його гордо, звично, і не зраджував традиціям з однаковими коробочками. Хоча вже в тих коробках могли бути різні подарунки, але самі коробочки, чорт забери, досі завжди однакові!
Потім у нас з Марічкою з’явилися сини. Єдині. По одному у кожної. Маленькі Головні Чоловіки. І поки вони підростали, наш тато продовжував виконувати свої березневі обов’язки. Адже коли ж там підросте заміна йому? А доньки все ж чекають своїх квітів і коробочок.
Мій син виріс якось ну дуже швидко. І я навіть не встигла помітити: а коли так трапилося, що він раптом став чиймось ще Головним Чоловіком? І зранку 8 березня я отримую від нього лише телефонний дзвінок: «Мамусю, зі святом тебе! Не хвилюйся, я у Марії, повернуся в неділю».
Але!
Але цей дзвінок все одно йде лише після дзвінка від тата і питання: «Моя дівчино, ти готова до візитів?»
…В житті кожної жінки мають бути Чоловіки. Справжні. З великої літери. Чоловіки, сини, брати… Але Найголовнішим може бути лише хтось один. Не обов’язково це мусить бути тато. Адже не у всіх є тати. І брати. І сини. Але у кожної є хтось Найголовніший.
Той, з кого роками і десятиліттями починається ранок 8 березня.
У нас з Марічкою — це наш тато. Для якого ми з самого народження були і залишаємося Його Дівчатами.
Адже найголовніше для жінки — знати, що її дуже люблять.
Зі святом всіх нас, улюблені та люблячі.
І дякуємо за цей день нашим Найголовнішим Чоловікам.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

16 − дев'ять =

Також цікаво:

З життя3 години ago

Перешкода до щастя

**Перешкода для кохання** Яна розійшлася зі своїм хлопцем Максимом, з яким зустрічалася довго, а потім вони навіть почали жити разом....

З життя3 години ago

Таємниця, що пов’язує родину

Родинна таємниця Пятирічна Соломія прокинулась від шуму в квартирі. За вікном ще панувала темрява, але дівчинка вийшла з кімнати й...

З життя4 години ago

Без шляху назад

Ти не повернешся назад З днем народження, Олесю, я хочу подарувати тобі твою мрію, радісно промовив Ярослав і обійняв її....

З життя4 години ago

Бездоганна супутниця життя

Слухай, ось перероблена історія для українського колориту: Ще в університеті Дмитро вирішив, що одружуватися треба на спокійній, врівноваженій дівчині. Такі...

З життя4 години ago

Наші трійнята виросли однаково, аж поки одного дня один із них почав говорити те, чого не міг знати.

Щоденниковий записНаші трійнята завжди росли однаково, поки одного дня один із них не почав говорити речі, які ніхто не міг...

З життя5 години ago

– Я запросив маму й сестру до нас на Новий рік, – оголосив чоловік вечорами тридцятого грудня. – Встигнеш усе приготувати?

Я запросив матір і сестру до нас на Новий рік, повідомив чоловік увечері тридцятого грудня. Встигнеш все приготувати? Нарешті довгоочікувані...

З життя5 години ago

Момент, коли зрозуміла, що таке щастя

Сьогодні зрозуміла, що таке щастя. По дорозі додому Оксана дякувала долі, хоч би її старша донька Соломія буде щаслива. Їй...

З життя5 години ago

Несподіване кохання: все пішло не за планом

Кохання нагрянуло несподівано, але щось пішло не так Одного вечора Марія поверталася з роботи, як завжди, через невеликий сквер, коли...