Куди це ви зібралися? Ми ж до вас у гості завітали!

– Куди це ви зібралися? Ми взагалі-то до вас у гості приїхали, – вигукнула з іронією своячка.

– Терпіти не можу твою сестру! – пробурмотіла Галина, невдоволено скрививши обличчя. – Вона мене дратує!

– І не лише тебе! – підтримав Максим.

– Усюди свій ніс суне і вважає себе найрозумнішою. Ти б тільки бачив, з яким виглядом вона дивиться, коли їй вдається мене підколоти, – прошипіла Галина. – То освіта у мене погана, то туш стара…

– Вона завжди була такою, – знизав плечима чоловік. – На жаль, це цілком провина моєї мами, яка все їй дозволяла і балувала.

– Добре, що ми живемо за сто кілометрів від твоїх родичів, – закотила очі Галина.

Свекруха Інна Володимирівна та своячка Арина жили у місті, а подружжя – у маленькому селищі неподалік.

Обидві жінки були вдовами і проживали в одній квартирі, тому, коли Максим і Галина приїжджали до матері, вони автоматично бачилися і з Ариною.

Сестра чоловіка категорично не переносила невістку, тому конфлікти між ними були неминучі.

Перші декілька візитів Галина мовчки терпіти, але потім вирішила давати Арині відсіч, адже, бачачи її слабкість, Інна Володимирівна теж починала докучати невістці.

Після цього кожна поїздка до матері закінчувалася скандалом, і подружжя вирішило більше до рідних чоловіка не їздити.

Інна Володимирівна відразу це помітила і почала дзвонити синові, вимагаючи пояснень.

– Чому не приїжджаєте? Два тижні вже вас не бачили. Не подумали, що мама і сестра скучають? – почала обурюватися жінка.

– У нас багато справ, немає часу, – не бажаючи вдаватися в подробиці, сухо відповів Максим.

– Що ж за справи? – недовірливо запитала Інна Володимирівна. – Дружина забороняє? Востаннє вона поїхала з таким виглядом, наче сто мільйонів з’їла.

– Кажу ж, у нас справи, – відповів Максим і швидко попрощався з матір’ю.

Проте через годину жінка знову передзвонила синові і повідомила, що вони з Ариною збираються в селище.

– Навіщо? – з подивом запитав чоловік.

– До подруги дитинства хотіла заїхати і тебе заодно відвідати, раз вже ти сам не можеш приїхати, – діловито пояснила Інна Володимирівна.

Максим моментально змінився на обличчі. Він не для того сам не поїхав до родичів, щоб вони приїхали.

– Нас, швидше за все, вдома не буде, – бажаючи відмовити матір з сестрою від візиту, повідомив чоловік.

– Куди зібралися? – з досадою спитала Інна Володимирівна. – Мені здається, що ви просто не хочете нас бачити. Якщо так, то прямо скажіть.

– Їдемо на день народження до знайомих, – імпровізував Максим.

– Ну, їдьте, хоча мама з сестрою не щодня в гості приїжджають, – образилася жінка і поклала трубку.

Максим відчув провину перед матір’ю і сестрою, але, згадавши, як вони поводяться при зустрічі з Галиною, перестав перейматися.

Про те, що мати з сестрою хотіли несподівано завітати в гості, Максим вирішив не казати дружині, щоби даремно не турбувати.

Проте через три години він зрозумів, що вчинив неправильно. Коли в двері подзвонили, відкривати кинулася Галина.

Побачивши усміхнені обличчя свекрухи та своячки, жінка розгубилася. Родини в гості вона не чекала.

Максим, який згадав про матір і сестру лише тоді, коли дружина побігла відчиняти двері, вибіг до передпокою.

– Галю, ти готова? Ти ще не вдяглася? – незадоволено сказав чоловік, удаючи, що не помічає непроханих гостей.

– Куди? – Галина розгублено подивилася на Максима.

– На день народження. Ти забула? – напружено посміхнувся чоловік. – О, мама, Арина, а ви як тут опинилися?

– У гості приїхали, я ж дзвонила тобі, – незворушно відповіла Інна Володимирівна. – Може, впустите нас і не будете тримати на порозі?

– Ні, не можемо, їдемо. Галя, бігом вдягайся, – наказав Максим і схопив дружину за руку.

Галина питанням подивилася на чоловіка, і коли той їй підморгнув, зрозуміла, що він просто хоче вигнати непроханих гостей.

– Куди зібралися? Ми ж до вас у гості приїхали, – знову обурилася Арина. – Не пізно на день народження?

– Ні, нам на восьму годину, – знову збрехав Максим. – Через півгодини маємо вже бути на місці.

– Ти в домашніх штанах поїдеш? – засміялася Інна Володимирівна, звернувши увагу на одяг сина.

– Блін, забув вдягнутись, – почервонівши до коріння волосся відповів і побіг до кімнати.

Арина та Інна Володимирівна недовірливо подивились їм услід і переглянулись.

Жінка важко повірили, що Максиму та Галині потрібно кудись їхати.

Вони були впевнені, що подружжя спеціально придумало історію з днем народження, щоб позбутися їх.

– Заради нас не можна відмінити вашу поїздку? – поцікавилася Інна Володимирівна, вже одягнута, як тільки до передпокою вийшов переодягнений син.

– Ні, не можна, – заперечив Максим, поправляючи комір сорочки. – Нас давно запросили. До того ж за місце кожного гостя сплачено. Ми не можемо не поїхати. Приїжджайте через тиждень, – додав він, знаючи, що мати образиться і відмовиться.

– Може, ми тоді залишимося у квартирі, поки вас не буде? – запитала Арина, оглядаючи приміщення. – Почекаємо, так би мовити.

– Ні, навіщо? – категорично заперечив чоловік. – Вам же є куди їхати? Не так?

– Ну, у сина краще, ніж у старої подруги, – засміялася Інна Володимирівна. – До того ж ми у неї вже були, і вона не дуже була рада нас бачити.

– Підвезти до автовокзалу? – поцікавився Максим, натякаючи, що мати і сестру в квартирі не залишить.

– Вже автобусів до міста немає, а ти ж не зможеш нас підвезти, – хитро усміхнулася Арина.

– Можу зняти для вас номер у готелі, – запропонував чоловік. – Більше, на жаль, нічого зробити не можу.

Інна Володимирівна сердито насупила брови. Відповідь сина розчарувала її. Жінка сподівалася, що Максим дозволить їм залишитися.

– Значить, у готель? – промовила Арина. – Боітеся нас залишити у своїй квартирі? Думаєте, що обкрадемо?

– Ні, просто не хочемо. Що ви будете робити тут самі, без нас? – втрутилась у розмову Галина. – Ми не хочемо, щоб хтось тут був під час нашої відсутності.

– Давайте я вас до готелю підвезу, – щоб розрядити ситуацію, знову запропонував Максим.

– Обійдемося! – відповіла Інна Володимирівна та, розвернувшись, вийшла з квартири.

Слідом за нею вискочила Арина, висловлюючи обурення і невдоволення на адресу брата й невістки.

Побачивши у вікно, як вони вийшли з під’їзду, Максим і Галина з полегшенням зітхнули.

Вигадана поїздка на день народження відкладалася. Тепер у ній не було ніякої потреби.

Інна Володимирівна з Ариною викликали таксі й поїхали до міста, вирішивши надалі не спілкуватися з нерадами родичами.

Максим згадав про родину, коли потрібно було приїхати на прийом до лікаря, а потім десь пообідати.

Двері йому відкрила сестра Арина. Побачивши брата, вона сухо повідомила, що вони з матір’ю ось-ось підуть, а чужу людину у своїй квартирі не хочуть залишати.

Максим зі смутком зрозумів, що матір і сестра смертельно на нього образилися.

Після цієї зустрічі стосунки між ним і родичками остаточно зіпсувалися.