З життя
Квартира з привидом: одразу після смерті власниці вже здали новим мешканцям.
В нещодавньому часі мені потрапилася квартира в центрі Києва, яку здали одразу після смерті власниці. Велика запущена квартира з чорним входом. Нові господарі – дуже далекі і, мабуть, дуже жадібні родичі. Вони нічого не винесли, не прибрали, не намагалися зберегти. І жити в такій обстановці було дивно – без дозволу торкатися всього, ніби господарка вийшла до магазину.
Спочатку здавалося, що хтось повернеться, побачить мене і скаже голосом завуча: що ви тут робите? Але ні, ніхто не прийшов. Біля телевізора клубок муліне. Гудзики в вазочці. Чеські різнокольорові келихи, гарні, проте постійно в експлуатації – з них явно часто пили вино. За склом фотографія дівчинки в мантії і шапочці з пензликом. У комірчині акуратно запаковані зимові пальта і взуття типу боти. У всіх кімнатах свіжі календарі – перекидні, відривні, настінні, наче якась манія. Тут слідкували за часом. На кухні в шафці недопиті вітаміни «Кораллового клубу». Тут намірилися жити довго і комфортно. Жодних ліків – ніхто не хворів.
Господарка жила одна в трьох кімнатах. Ванна з різними шампунями для кошенят. Усюди сильний котячий дух. Тут коти були на королівському становищі, і, мабуть, їх гуртом випровадили слідом за труною. І відмінна бібліотека. Не декоративна, коли сторінки склеєні, а книжки підібрані по кольору і висоті, а жива, читана, видно, все життя поповнювана бібліотека, для задоволення, без снобізму. І альбоми Філонова, і китайська філософія, і Чейз з Устіновою.
А ще багато книжок про дідуся господарки квартири. Товстезні, значно товстіші за Біблію. На кількох мовах. Усюди про його світове комуністичне значення, його геній та вдячність народів за його діяння. І ось я прийшла з вулиці, і якби був камін, могла б підтримувати вогонь цією макулатурою. Тоді від неї була б хоч якась користь.
Що залишилося від цієї людини? Київська квартира, здаючи яку, далекі родичі можуть більше не працювати.
От можна померти в будь-який момент, і нічого з того, що було тобі дорогим, не буде дорогим вже нікому. Так, є діти, але й їм не потрібно нічого мого. У них буде своє. Господи, все, що є в нашому житті матеріального – це такі дрібниці, такі смішні і незначні речі. Та й ми самі…
Виявилося, що досі у мене була надія на безсмертя)
А тепер ніколи не буду нічого накопичувати, облаштовувати і думати про потім. Життя неможливо облаштувати раз і назавжди, його можна тільки продовжувати день за днем.
А накопичувати – тільки враження, жити лише зараз – щоб було що згадати, коли вже нічого не буде відбуватися. Мені показали, що буває ПОТІМ. Нічого. Просто приходять чужі люди, затоптують твої сліди і варять каву в твоїй турці.
My Son and His Wife Gave Me a Flat When I Retired
Eleanor Whitaker had just been handed a flat the moment she retired. That afternoon, her son Peter and his wife...
If you call my dinner slop again, you’ll be eating on the street!” snapped Jane to her mother-in-law.
“Call my cooking slop one more time, and you’ll be eating out of bins!” Emily snapped at her mother-in-law. She...
My Son and His Wife Gave Me a Flat When I Retired
My son James and his wife Harriet handed me a flat the day I finally hung up my work boots...
When I Approached the Table, My Mother-in-Law Slapped Me: ‘You Made Dinner for My Son, but You and the Kids Can Eat Wherever You Want!’
**Diary Entry: A Lesson in Boundaries** When I reached for a plate at the table, my mother-in-law slapped my hand...
Returning to My Country Cottage, I Caught My Mother-in-Law and Husband Showing It to a Buyer, Thinking I’d Never Find Out
The crisp October air bit at Sophie’s cheeks as she steered her car down the winding country lanes. Golden leaves...
Call my dinner slop one more time, and you’ll be eating out of the bin!” snapped Jane to her mother-in-law.
The air in the kitchen was thick with tension. “Call my cooking slop one more time,” Emily said, her voice...
No. We’ve decided it’s best for you not to bring your wife and child into this apartment. We won’t tolerate the inconvenience for long, and in the end, we’ll have to ask you to leave. And then your wife will tell everyone we threw you out onto the street with a small child.
“No. We decided its best you dont bring your wife and child to this flat. We wont tolerate the inconvenience...
When I Sat Down at the Table, My Mother-in-Law Slapped Me: ‘I Cooked for My Son, You and the Kids Can Eat Wherever You Want!’
**Diary Entry October 12th** Id barely stepped into the dining room when my mother-in-law slapped me across the face. I...