Connect with us

З життя

Квартира, за яку я сплачувала оренду, належала моєму чоловікові.

Published

on

Квартира, за яку я платила оренду, належала моєму чоловіку.

Коли ми з Тарасом одружилися, домовилися розподілити всі витрати порівну, включно з орендою. Тарас взявся за пошуки нашої квартири, сказавши, що вона коштує 20 000 гривень на місяць. Вірячи йому, я щомісяця передавала свою частку у 10 000 гривень, вважаючи, що він чесно відправляє їх орендодавцю.

Щоб покрити свою частку, я працювала на двох роботах. Вранці — в офісі, а ввечері — офіціанткою. Сон був розкішшю, яку я рідко могла собі дозволити, але я вірила, що це все того варте. Я відкладала гроші на втілення нашої спільної мрії з Тарасом – колись мати власний дім. Кожна зміна, кожна виснажлива робота аж до ночі були присвячені нашому майбутньому.

Два довгих роки я вважала, що все йде як слід.

Поки одного грудневого вечора все не змінилося.

Коли я застрягла в ліфті з однією з наших сусідок, ми завели легку розмову. І ось вона вимовила те, що змусило мене заніміти:

“О, ви живете в квартирі пані Оксани та Тараса, так?”

Пані Оксана. Як Тарасова мати.

Збентежена, я уточнила її слова. Не підозрюючи, сусідка розповіла мені все, що згодом стало справжнім шоком:

“Так, мама Тараса придбала цю квартиру давним-давно! Вона здавала її в оренду, поки він не переїхав туди з колишньою. Потім вже ви двоє оселилися!”

Почувши це, я завмерла. Усі ці роки я платила не орендодавцю, а просто давала гроші Тарасу та його матері.

Протягом двох років я, не знаючи, переправила їм 240 000 гривень, позбавляючи себе відпочинку й загоняючи себе до виснаження.

Повернувшись додому, я не дозволила злості взяти верх. Спокійно зателефонувала Тарасу.

“Привіт, любий,” почала я солодким голосом. “Коли наступного разу потрібно платити оренду?”

“28 грудня,” він відповів безтурботно.

Чудово.

Наступні два тижні я грала свою роль — сміялася з його жартів, готувала їжу, підтримувала зовнішнє враження. Але за кулісами я планувала свій відхід.

27 грудня я склала свої речі, зняла збереження і пішла. Я переїхала до близької подруги, щоб розібратися в наступних кроках. Але перед відходом я зважилася протистояти Тарасу.

Того вечора я запросила його на розмову й запитала прямо: “Чому ти жодного разу не сказав, що квартира належить твоїй мамі?”

Його обличчя стало липким від шоку. “Що ти маєш на увазі?” він запинався.

“Я знаю все. Ти брав мої гроші й обманював мене. Жодного ‘орендодавця’ не було – все йшло в кишеню твоєї родини. Ти усвідомлюєш, скільки нічних змін я відпрацювала, щоб платити уявну оренду?”

Тарас почав заперечувати, наводити виправдання, а потім переходити до вибачень. Жодні його слова не могли відновити зруйновану довіру.

Наступного ранку я проконсультувалася з юристом і почала процес розлучення. Під час обговорення своєї справи юрист поставив важливе питання: “У вас є копія орендної угоди?”

Здивована, але заінтригована, я почала шукати її. Що виявилось – шокувало: договір ніколи не був справжнім.

Тарас підробив орендну угоду, удавав, наче ми орендарі. Насправді, квартира ніколи не здавалась офіційно. Юридично він обдурив мене, змусивши платити за фальшивими обіцянками.

З цим відкриттям мій юрист ствердив, що ми маємо міцний юридичний випадок. Як наслідок, я подала на розлучення та звинуватила Тараса в шахрайстві. Суд виніс рішення на мою користь, зобов’язавши Тараса та його матір повернути всі 240 000 гривень, які я заплатила.

Виходячи з зали суду, я відчула, як важкий тягар спав з моїх плечей. Попри те, що я була використана й обманута, я змогла повернути свою гідність, свої гроші та своє майбутнє.

Ця подія навчила мене цінного уроку: завжди перевіряйте фінансові домовленості, навіть у шлюбі. Прозорість і чесність — ключові. І найважливіше: якщо щось здається неправильним — довіряйте своїм інстинктам та досліджуйте це ретельно.

Чи ви коли-небудь виявляли фінансову таємницю в стосунках? Не соромтеся поділитися своїми досвідом і думками!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

11 + 10 =

Також цікаво:

З життя9 хвилин ago

А от же, моя мама мені повірила!

Тато вірив у мою історію. Це сталося минулого року на Великдень. Була ніч, близько восьмої, якраз у Чистий Четвер. Я...

З життя12 хвилин ago

Серце, що належить лише тобі

Дрібний дощик бив по обличчю, заливаючи очі. Олена йшла, мріючи швидше опинитися вдома. В голові млость, думки розпливалися, як стара,...

З життя1 годину ago

Автошкола для всіх

**Щоденниковий запис** Сьогодні був один з тих днів, коли все йшло не так. Марійка припаркувала свій авто біля офісу і...

З життя1 годину ago

У дверях з’явилася любов…

До мене постукало кохання… Соломія виїхала з села до Києва та вступила до університету. Після сільської школи навчання давалося важко,...

З життя2 години ago

Згенеровані спотворення

**Зіпсовані гени** Олена зайшла до квартири, поставила важкі пакети на підлогу та голосно видихнула. — Хто вдома? — гукнула в...

З життя2 години ago

Гумор та мудрість

Щоденник: – Олесю, ти скоро? Зараз прийдуть Соломія з Тарасом, – нетерпляче сказав Андрій, зазирнувши у спальню. – За хвилину....

З життя3 години ago

Справжня сила чоловіка

**Слід його серця** Оксана та Михайло зустрічалися два роки. Мати Оксани уже почала хвилюватися, що донька марнує час, а шлюбу...

З життя3 години ago

Тайна рожевого шарфика

Рожевий шарфик Валенти́на поховала чоловіка два роки тому. Він був на сімнадцять років старший за неї. А їй на момент...