Connect with us

З життя

Квартира, за яку я сплачувала оренду, належала моєму чоловікові.

Published

on

Квартира, за яку я платила оренду, належала моєму чоловіку.

Коли ми з Тарасом одружилися, домовилися розподілити всі витрати порівну, включно з орендою. Тарас взявся за пошуки нашої квартири, сказавши, що вона коштує 20 000 гривень на місяць. Вірячи йому, я щомісяця передавала свою частку у 10 000 гривень, вважаючи, що він чесно відправляє їх орендодавцю.

Щоб покрити свою частку, я працювала на двох роботах. Вранці — в офісі, а ввечері — офіціанткою. Сон був розкішшю, яку я рідко могла собі дозволити, але я вірила, що це все того варте. Я відкладала гроші на втілення нашої спільної мрії з Тарасом – колись мати власний дім. Кожна зміна, кожна виснажлива робота аж до ночі були присвячені нашому майбутньому.

Два довгих роки я вважала, що все йде як слід.

Поки одного грудневого вечора все не змінилося.

Коли я застрягла в ліфті з однією з наших сусідок, ми завели легку розмову. І ось вона вимовила те, що змусило мене заніміти:

“О, ви живете в квартирі пані Оксани та Тараса, так?”

Пані Оксана. Як Тарасова мати.

Збентежена, я уточнила її слова. Не підозрюючи, сусідка розповіла мені все, що згодом стало справжнім шоком:

“Так, мама Тараса придбала цю квартиру давним-давно! Вона здавала її в оренду, поки він не переїхав туди з колишньою. Потім вже ви двоє оселилися!”

Почувши це, я завмерла. Усі ці роки я платила не орендодавцю, а просто давала гроші Тарасу та його матері.

Протягом двох років я, не знаючи, переправила їм 240 000 гривень, позбавляючи себе відпочинку й загоняючи себе до виснаження.

Повернувшись додому, я не дозволила злості взяти верх. Спокійно зателефонувала Тарасу.

“Привіт, любий,” почала я солодким голосом. “Коли наступного разу потрібно платити оренду?”

“28 грудня,” він відповів безтурботно.

Чудово.

Наступні два тижні я грала свою роль — сміялася з його жартів, готувала їжу, підтримувала зовнішнє враження. Але за кулісами я планувала свій відхід.

27 грудня я склала свої речі, зняла збереження і пішла. Я переїхала до близької подруги, щоб розібратися в наступних кроках. Але перед відходом я зважилася протистояти Тарасу.

Того вечора я запросила його на розмову й запитала прямо: “Чому ти жодного разу не сказав, що квартира належить твоїй мамі?”

Його обличчя стало липким від шоку. “Що ти маєш на увазі?” він запинався.

“Я знаю все. Ти брав мої гроші й обманював мене. Жодного ‘орендодавця’ не було – все йшло в кишеню твоєї родини. Ти усвідомлюєш, скільки нічних змін я відпрацювала, щоб платити уявну оренду?”

Тарас почав заперечувати, наводити виправдання, а потім переходити до вибачень. Жодні його слова не могли відновити зруйновану довіру.

Наступного ранку я проконсультувалася з юристом і почала процес розлучення. Під час обговорення своєї справи юрист поставив важливе питання: “У вас є копія орендної угоди?”

Здивована, але заінтригована, я почала шукати її. Що виявилось – шокувало: договір ніколи не був справжнім.

Тарас підробив орендну угоду, удавав, наче ми орендарі. Насправді, квартира ніколи не здавалась офіційно. Юридично він обдурив мене, змусивши платити за фальшивими обіцянками.

З цим відкриттям мій юрист ствердив, що ми маємо міцний юридичний випадок. Як наслідок, я подала на розлучення та звинуватила Тараса в шахрайстві. Суд виніс рішення на мою користь, зобов’язавши Тараса та його матір повернути всі 240 000 гривень, які я заплатила.

Виходячи з зали суду, я відчула, як важкий тягар спав з моїх плечей. Попри те, що я була використана й обманута, я змогла повернути свою гідність, свої гроші та своє майбутнє.

Ця подія навчила мене цінного уроку: завжди перевіряйте фінансові домовленості, навіть у шлюбі. Прозорість і чесність — ключові. І найважливіше: якщо щось здається неправильним — довіряйте своїм інстинктам та досліджуйте це ретельно.

Чи ви коли-небудь виявляли фінансову таємницю в стосунках? Не соромтеся поділитися своїми досвідом і думками!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

десять + 3 =

Також цікаво:

З життя33 хвилини ago

Тікай, поки не пізно…

**Щоденник Олени Коваленко** Біжи, поки не пізно… Кожна дівчина мріє про велике та чисте кохання. Щоб голова крутилася від щастя,...

З життя2 години ago

Зрада

— Олесю-у-у… — ридала в телефон Христина. — Чого ридаєш? Кажи по-людськи, що трапилося? З Денисом? Христе, чому мовчиш? —...

З життя2 години ago

Таємниця в коробці

**Щоденник** Мирослава з Іваном дружили ще зі школи. Жили в одному будинку у Києві, у сусідніх під’їздах, вчилися в одному...

З життя4 години ago

Ловкий хитруля

**Щирий Тимко** Оля з мамою сварилися вже кілька днів. Втомляться, розійдуться по кутках, помовчать, посердяться одна на одну. Але варто...

З життя4 години ago

Чому ти мені подобався…

У темряві снігу, ніби в сюрреалістичному сні, Маріана вийшла з офісу та підійшла до своєї машини на парковці. Капот і...

З життя5 години ago

Чудова новина!

Чудова новина Ольга поспішала додому. У неї була гарна новина для чоловіка — навіть не гарна, а чудова! Це варто...

З життя6 години ago

Мамо, я заслуговую на це!

Олена зустріла свого майбутнього чоловіка на вулиці. Вона проспала на іспит. Примчала на зупинку, а трамвай щойно відійшов. “От добре!”...

З життя6 години ago

Хто мій справжній батько?

— А хто мій тато? — Олю, підемо в неділю до кіно? — Не знаю. Мама нікуди ввечері не відпускає....