Connect with us

З життя

Квартира, за яку я сплачувала оренду, належала моєму чоловікові.

Published

on

Квартира, за яку я платила оренду, належала моєму чоловіку.

Коли ми з Тарасом одружилися, домовилися розподілити всі витрати порівну, включно з орендою. Тарас взявся за пошуки нашої квартири, сказавши, що вона коштує 20 000 гривень на місяць. Вірячи йому, я щомісяця передавала свою частку у 10 000 гривень, вважаючи, що він чесно відправляє їх орендодавцю.

Щоб покрити свою частку, я працювала на двох роботах. Вранці — в офісі, а ввечері — офіціанткою. Сон був розкішшю, яку я рідко могла собі дозволити, але я вірила, що це все того варте. Я відкладала гроші на втілення нашої спільної мрії з Тарасом – колись мати власний дім. Кожна зміна, кожна виснажлива робота аж до ночі були присвячені нашому майбутньому.

Два довгих роки я вважала, що все йде як слід.

Поки одного грудневого вечора все не змінилося.

Коли я застрягла в ліфті з однією з наших сусідок, ми завели легку розмову. І ось вона вимовила те, що змусило мене заніміти:

“О, ви живете в квартирі пані Оксани та Тараса, так?”

Пані Оксана. Як Тарасова мати.

Збентежена, я уточнила її слова. Не підозрюючи, сусідка розповіла мені все, що згодом стало справжнім шоком:

“Так, мама Тараса придбала цю квартиру давним-давно! Вона здавала її в оренду, поки він не переїхав туди з колишньою. Потім вже ви двоє оселилися!”

Почувши це, я завмерла. Усі ці роки я платила не орендодавцю, а просто давала гроші Тарасу та його матері.

Протягом двох років я, не знаючи, переправила їм 240 000 гривень, позбавляючи себе відпочинку й загоняючи себе до виснаження.

Повернувшись додому, я не дозволила злості взяти верх. Спокійно зателефонувала Тарасу.

“Привіт, любий,” почала я солодким голосом. “Коли наступного разу потрібно платити оренду?”

“28 грудня,” він відповів безтурботно.

Чудово.

Наступні два тижні я грала свою роль — сміялася з його жартів, готувала їжу, підтримувала зовнішнє враження. Але за кулісами я планувала свій відхід.

27 грудня я склала свої речі, зняла збереження і пішла. Я переїхала до близької подруги, щоб розібратися в наступних кроках. Але перед відходом я зважилася протистояти Тарасу.

Того вечора я запросила його на розмову й запитала прямо: “Чому ти жодного разу не сказав, що квартира належить твоїй мамі?”

Його обличчя стало липким від шоку. “Що ти маєш на увазі?” він запинався.

“Я знаю все. Ти брав мої гроші й обманював мене. Жодного ‘орендодавця’ не було – все йшло в кишеню твоєї родини. Ти усвідомлюєш, скільки нічних змін я відпрацювала, щоб платити уявну оренду?”

Тарас почав заперечувати, наводити виправдання, а потім переходити до вибачень. Жодні його слова не могли відновити зруйновану довіру.

Наступного ранку я проконсультувалася з юристом і почала процес розлучення. Під час обговорення своєї справи юрист поставив важливе питання: “У вас є копія орендної угоди?”

Здивована, але заінтригована, я почала шукати її. Що виявилось – шокувало: договір ніколи не був справжнім.

Тарас підробив орендну угоду, удавав, наче ми орендарі. Насправді, квартира ніколи не здавалась офіційно. Юридично він обдурив мене, змусивши платити за фальшивими обіцянками.

З цим відкриттям мій юрист ствердив, що ми маємо міцний юридичний випадок. Як наслідок, я подала на розлучення та звинуватила Тараса в шахрайстві. Суд виніс рішення на мою користь, зобов’язавши Тараса та його матір повернути всі 240 000 гривень, які я заплатила.

Виходячи з зали суду, я відчула, як важкий тягар спав з моїх плечей. Попри те, що я була використана й обманута, я змогла повернути свою гідність, свої гроші та своє майбутнє.

Ця подія навчила мене цінного уроку: завжди перевіряйте фінансові домовленості, навіть у шлюбі. Прозорість і чесність — ключові. І найважливіше: якщо щось здається неправильним — довіряйте своїм інстинктам та досліджуйте це ретельно.

Чи ви коли-небудь виявляли фінансову таємницю в стосунках? Не соромтеся поділитися своїми досвідом і думками!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

6 + тринадцять =

Також цікаво:

З життя42 хвилини ago

Дівчина за межами огорожі: Рішення на межі…

Дівчина стояла по той бік огорожі. Не було жодних сумнівів у її намірі зістрибнути з моста… Щойно розпочалася нічна зміна,...

З життя2 години ago

Очікування радості

Чекання щастя Кажуть, що чекання щастя солодше за саме щастя. Бо поки його чекаєш, уявляєш, мрієш — ти вже щасливий....

З життя3 години ago

Серце, сповнене любові

Кохаюче серце Роман стояв біля вікна, дивився на сонячний двір. У сусідньому будинку був магазин «Сільпо», люди ходили туди через...

З життя4 години ago

Мамо, не заважай — я йду назавжди!

Юлія прокинулася раніше, ніж зазвичай. У день свого народження вона встигла приготувари овочі для салатів, замаринувати м’ясо, почистити картоплю —...

З життя4 години ago

Привіт, нове знайомство!

Ось перероблена історія з урахуванням українських культурних особливостей: Привіт, Марічку! — Марю, привіт. Що робиш? — почула вона у трубці...

З життя5 години ago

Молода жінка з власним житлом прагне любові й сімейного щастя…

Життя точилося своїм черговим руслом, а у бухгалтерії завжди знаходився привід для святкування. Ось і тепер колектив зібрався за столом,...

З життя5 години ago

Минуле тримає, поки не змінити…

Минуле не відпустить, поки не виправиш… У кав’ярні повно людей. Дмитро заздалегідь замовив столик, щоб відсвяткувати свої іменини — інакше...

З життя6 години ago

Кисень на межі

**Нема чим дихати** Оля повільно повернула ключ у замку, уважно зайшла в квартиру. Як би вона не намагалася зачинити двері...