Connect with us

Storie di vita

Літак розбився на вершині: високо, але не запаморочливо

Published

on

Літак розбився високо в горах. Вони, звісно, не були Карпатами, але досить високими, щоб замерзнути. Але замерзати було вже нікому. Усі загинули. Усі, окрім великої рудої собаки і маленького сірого кота. Собака була в багажному відділенні в клітці, і це, мабуть, її і врятувало. А кіт просто спав на колінах свого господаря.

Після удару він вилетів з розламаного на частини літака. Пролетівши метрів п’ятдесят, кіт впав у м’який сугроб. Очунівши через кілька хвилин, він пішов, похитуючись, у напрямку до димлячих уламків. Адже там залишився його господар. Біля купи розкиданих крісел сидів великий рудий пес.

— Не йди туди, — сказав він коту. — Не йди. Там живих більше нікого немає.

Кіт подивився на нього нерозуміючи і пішов далі. Його стан ще був шоковим. Тоді пес підійшов до нього, взяв зубами за загривок, підняв у повітря і тримав доти, поки кіт не перестав розмахувати лапами і шипіти. Потім поставив поруч із собою і сказав:

— Вони всі загинули. Усі, крім нас. — Пес озирнувся і зіщулися. — Незабаром і ми помремо від холоду та голоду, якщо залишимося тут. Треба йти.

— Куди йти? — запитав кіт. — Мені більше нікуди, адже мій господар тут. Я, мабуть, нікуди не піду, залишуся поруч із ним. Ми ж усе моє життя разом. Кому я тепер потрібен? Ні, не піду.

Пес уважно слухав, а потім знову схопив його зубами за шкіру на шиї і поніс. Він йшов вниз. Туди, де закінчувався сніг і холод, і де були люди. Пес не розумів, чому він туди йде і не знав, звідки йому відомий напрям. Але це не було головним. Головне було не стояти на місці, а йти.

Коли лапам стало неабияк важко від снігу і льоду, він поставив кота поруч і вирив велику нору, де й приліг відпочити. Кота він поклав собі під животом. Щоб не замерз.

Вранці вони продовжили шлях. Пес так і ніс у дорозі свого сірого супутника. А той тихенько скиглив і плакав. Він не вмів нічого, крім як лежати на колінах свого улюбленого господаря.

Коли вони вийшли на велику галявину, залиту сонцем і без снігу, кіт задихнувся від тепла, запахів і несподівано нахлинутого голоду. Навколо метушилося дуже багато людей. Усі були одягнені в жовті куртки та шоломи. Усі кричали і метушилися.

— Рятувальники, — сказав пес коту. — Сиди поруч, оглянемося, а потім вирішимо, що робити. Можливо, хтось і їсти дасть.

Велика статна людина з рацією на поясі кричала в переговорний пристрій. Він вимагав точніших координат.

— Ми не можемо йти невідомо куди. Ми не можемо обшукати всі гори. Отже, надішліть ще вертольоти. Нехай шукають дим.

Пес уважно дивився на високого, худорлявого і засмаглого від гірського сонця чоловіка. Усі пробігали повз. Нікому не було справи до двох істот у цьому місці і серед рятувальників.

— Гей, гей! – раптом спіткнувся чоловік з рацією. Він як укопаний зупинився біля пухнастої пари. Потім присів поруч і уважно подивився на собаку.

— Звідки ви? — спитав він, немов сподіваючись, що собака відповість. І вона відповіла. Пес тихо сказав: — “Гав!” — потім завив і показав головою вгору.

— Усі тихо! — раптом страшно голосно закричав статний, високий чоловік.

— Ви ж з літака, так? Як же ви додумалися сюди дістатися?!! А покажеш шлях нагору? — говорив чоловік без зупинки, а потім…

Потім він підхопив на руки кота та пішов у великий намет, а пес сам рушив за ними. Всі рятувальники зібралися навколо, і кому не вистачило місця в наметі, стояли зовні й обговорювали цей випадок.

Через годину статний засмаглий чоловік, як виявилося, керівник рятувальної групи, вийшов з намету, ведучи на повідку великого рудого пса. Услід їм, через щілину, дивився кіт, раптово зареваний від страху. Він не хотів тепер втратити ще й цього великого рудого пса.

Чоловік і собака зупинилися і подивилися назад.

— Чого ти кричиш? Чого ж ти так кричиш? — сказав статний чоловік. — Я обіцяю тобі, що ми повернемося. Обов’язково повернемося. Пес обернувся і тихо лагідно гавкнув коту.

Той повернувся в намет і ліг на розкладачку статного чоловіка. Він буде чекати.

А пес пройшов назад нагору весь цей жахливий шлях, ведучи рятувальників до аварійного літака. А потім спускався вниз, коли останнє тіло було знесено з вершини.

В наметі їх чекав кіт і першою справою кинувся на пса і став тертися об нього.

— Ох ці мені котячи ласки, — зніяковіло зазначив пес, поглядаючи на людину.

— Усе гаразд, — сказав високий статний чоловік. — Це добре. Правильний кіт. Буде нас з тобою чекати з прогулянок та поїздок. Пес усміхнувся на всю свою собачу посмішку. Тепер усе було добре.

— Бачиш! Бачиш, — говорив він коту, коли їх транспортував вниз вертоліт. — А ти не хотів іти, а я ж казав тобі!

Кіт тулиться до нього сірим чолом і тихо муркотів.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шістнадцять − 14 =

Також цікаво:

Storie di vita13 хвилин ago

Quel giorno non riuscivo a smettere di piangere

«Mamma, quando sarò grande mi prenderò cura io di te.» Me lo disse mio figlio quando aveva appena sei anni....

EN52 хвилини ago

The Sign on Patterson Boulevard, Two Blocks From My Shop

The letter came certified, from Miami Valley Community Credit Union, and I had to sign for it at the door...

Storie di vita1 годину ago

Ho scoperto che mio marito dà ogni mese una parte del suo stipendio a sua madre

Ho scoperto che mio marito dà ogni mese una parte del suo stipendio a sua madre. E sapete qual è...

Storie di vita2 години ago

A otto giorni dalle nozze di mia nipote, mia sorella mi disse di non venire

Uscii dal bar con le mani che tremavano. Avevo cinquantasei anni, una figlia ormai adulta e una vita intera alle...

EN3 години ago

Father’s Auto Shop, Four Hundred Eighty Thousand, and the Keys That Came Back to Me

The smell of frying onions from the diner downstairs drifted through the half-open window of the second-floor office, mixing with...

Storie di vita4 години ago

Cara, hai superato tante tempeste, ma la vita non è fatta soltanto di battaglie.

️ Cara, hai superato tante tempeste, ma la vita non è fatta soltanto di battaglie. Non devi essere sempre quella...

Storie di vita6 години ago

L’hanno riportata al rifugio perché piangeva di notte

Quando ho provato ad allontanarmi, Mia ha sollevato improvvisamente la testa. Le sue piccole orecchie si sono raddrizzate e gli...

Storie di vita8 години ago

Mio marito si vantava della sua amante di 29 anni al lavoro

Il messaggio era stato inviato alle undici e quarantadue di un martedì mattina. Lo lessi una volta. Poi una seconda....

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.