Connect with us

З життя

Люблю свою дочку, онуків і зятя, як сина, але не можу кардинально змінити своє життя.

Published

on

Я дуже люблю свою доньку, онуків та зятя, який став мені як син, але не можу настільки кардинально змінити своє життя.

Ми працювали за кордоном і завдяки цьому придбали простору квартиру з трьома спальнями. Тепер маємо аж три окремі кімнати, дві ванні, три балкони, велику кухню і простору вітальню. Нашому щастю не було меж, адже здійснилася наша спільна мрія.

На той час, коли ми купили це житло, наша донька ще не була заміжньою. Як тільки закінчили ремонт, члени нашої родини вирішили обрати для себе найкращі місця. Наш син Богдан обрав світлу й велику, але водночас затишну кімнату. Донька Дарина обрала гарну спальню з балконом, а ми з дружиною, ну що ж… вже не мали вибору й розташувалися в останній вільній кімнаті на розкладному дивані. Ми не брали участі в битві за кімнати, бо розуміємо, що діти дорослішають і потребують більше власного простору.

Потім наша донька вийшла заміж. Молодята побажали елегантного, гучного весілля. На щастя, наречений був заможним, тож весілля було таким, як вони хотіли: була і розкішна лімузина, і святкування в дорогому ресторані для великої кількості гостей. Вони запланували романтичну подорож у далеку країну, а батьки жениха в день весілля подарували молодим чималу суму на придбання квартири.

Одразу після весілля молодята привезли речі до нашої квартири. Згодом у них народилися двоє чудових дітей, яких ми з дружиною просто обожнюємо, і в такий спосіб ми створили велику та дружню родину.

Проте Дарина і Олександер зовсім не думали про переїзд. Ми з дружиною дуже хотіли допомогти їм фінансово придбати житло, але під час розмови ми почули те, чого ніяк не очікували. Подружжя зовсім не планували купувати квартиру. Вони навіть не шукали ніякої, хоча їхні фінансові можливості це дозволяли. Дарина сказала нам, що планує отримати після нас квартиру, замість того, щоб відкладати гроші на власне житло, вважаючи, що можна буде виселити Богдана з простору, що належить йому так само, як і їй. Вона вважала, що брат вже занадто дорослий, щоб досі жити з батьками.

На той час Богдан був студентом, тож де він, на вашу думку, повинен був жити? Крім того, донька зовсім не розуміла, чому ми не хочемо віддати їм нашу квартиру, на яку так довго та важко працювали.

Я дуже люблю свою доньку та зятя, який став мені як син, але не можу так радикально змінити своє життя. Дуже важко віддати комусь свою мрію, яку так довго було досягнуто, долаючи різні перешкоди, навіть заради людей, яких так сильно любиш і цінуєш.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три × два =

Також цікаво:

З життя12 хвилин ago

Сама жінка з причепом

Самотня жінка з причепом Наталя сама виховувала сина. Чоловік пішов від неї більше десяти років тому. Весь цей час він...

З життя12 хвилин ago

Зателефонуйте, будь ласка!

Ранком Олену переслідувало передчуття, що щось станеться. Хоча все важливе вже давно відбулося. І кохання, і родина, а тепер вона...

З життя1 годину ago

На хвилі почуттів

Йшла з серцем замість голови Соломія вийшла з кабінету, побачила, що під’їхав ліфт, і люди почали заходити всередину. — Почекайте!...

З життя1 годину ago

Жінка у віці близько сімдцяти років зайшла до магазину одягу.

Жінка літ сімдесяти зайшла до магазину одягу. Вона була в потертій одежі, з розкуйовдженим волоссям і стоптаними сандалями. У руці...

З життя2 години ago

Перемога над смертю

Оксана відкрила очі. Годинник на стіні показував пів на восьму ранку. Поруч висіло фото чоловіка з чорною стрічкою в кутку....

З життя2 години ago

Кожна ніч під місяцем: таємниці мішка з борошном, що рятував життя

Голод гриз їх немилосердно, але щоніч він, при світлі місяця, ховав мішок борошна, який врятував їхні життя. Мене звати Лілія...

З життя3 години ago

Шлях долі

**Доля** – Сьогодні розмовляла з Оленою. Уяви, Андрій знову загуляв, – промовила Наталка, коли по телевізору почалася реклама, перервавши черговий...

З життя4 години ago

«Незламна дружба на все часи»

**«Андрійко й Сережа — друзі навіки»** Сережа розбирав робочі питання з колегами у своєму кабінеті, коли на столі завибрирував телефон....