Connect with us

З життя

Майже півроку після весілля: Наша перша зустріч з батьками.

Published

on

Вирішили ми відвідати батьків майже через півроку після весілля. Я знав, що це буде випробування, але навіть не уявляв, наскільки. Ще з порога мати зустріла нас холодними очима і словами, від яких кров стигла в жилах: “Тут працюють, а не розважаються”. В її голосі була загроза, наче ми приїхали не в рідний дім, а на службу.

Моя Оксана, з її ніжними руками і міською витонченістю, здавалася мені раптом крихкою, немов квітка серед бур’янів. Я бачив, як вона стискає мою руку, коли мати доручила їй чистити рибу. “Василь, це ж твоя дружина, а не прислуга!” — хотілося кричати, але я мовчав. Мовчав, бо знав: кожен протест лише підсилить полум’я.

Теплі літні дні в селі стали кошмаром. Оксана працювала до пізньої ночі, її пальці тремтіли від холоду, коли вона мила посуд у криничній воді. Я бачив, як вона прикушує губу, щоб не заплакати, коли мати знову і знову звинувачувала її в лінощах. “Ти ніколи не будеш гідною моєї уваги до мого сина!” — звучало в голові, мов прокляття. А я стояв осторонь, ніби прикований невидимими ланцюгами до своєї землі.

Наші вечері складалися з вареної картоплі та риби, яку Оксана готувала, але мати навіть не сідала з нами. Вона спостерігала з кутка, немов тінь, що чекає помилки. Коли ми нарешті лягали спати, я чув, як Оксана тихо плаче в подушку. “Пробач… Пробач мені за все це…” — шепотів я, але слова зникали у темряві.

Повернувшись назад, я наважився сказати матері: “Не ображай більше мою дружину”. Але вона лише глузувала. “Ти згадав, хто тебе виростив? Хто годував тебе, коли ти страждав від голоду?” Її слова в’язалися, мов шипи, у душі.

Коли ми знову поїхали в село, я був готовий стати на захист. Батько травмував ногу, і я мусив випасати корів. Оксану вдягли в гумові чоботи, що терли ноги до крові. Дощ залив поле, перетворивши його на болото. Вона йшла за мною, спотикаючись, а я мовчав, знаючи, що кожна моя спроба турботи викличе нову хвилю знущань.

А потім — баранина. Оксана не витримувала її запаху, але мати навмисно готувала її щодня. “Їж, якщо хочеш бути частиною цієї родини!” — яріла вона, коли Оксана відсувала тарілку. Я взяв виделку, розірвав шматок і кинув його на підлогу. “Більше ніколи”, — тихо сказав я, але це був лише початок нашої битви.

Тепер, коли Оксана вагітна нашою донькою, я більше не можу ризикувати. “Їдь сам, якщо хочеш, — кажу матері телефоном, — але вона залишиться тут”. В її мовчанні — океан образи, але моє серце нарешті спокійне. Я обіймаю Оксану, і її теплі руки нагадують мені: іноді родину треба захищати навіть від тих, хто дав тобі життя.

P.S. Наступного разу, коли мати зателефонувала, я вимкнув телефон. Нам обом було боляче. Але іноді біль — це єдиний спосіб прозріти.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шість + одинадцять =

Також цікаво:

З життя8 хвилин ago

На рейсі дівчина вимагала, щоб мене викинули через мою вагу – але я їй відплатила по-справжньому і показала, як не можна поводитись з людьми

Щоденник.Я завжди намагаюся нікому не заважати. Так, я жінка з надлишковою вагою у мене проблеми зі здоровям, які супроводжують мене...

З життя1 годину ago

Під час похорону сина мати схопила соки і кілька разів вдарила по кришці труни: коли вона розкололася, всі пізнали страшну правду

**Мій щоденник.**Сьогодні поховали сина. Але це не він. Я знаю. Мамо, ти ж не можеш не піти. Це ж похорон...

З життя2 години ago

Як врятувати чоловіка

Ніби збоку подивишся сімя Яринки та Богдана виглядає цілком пристойним затишним гніздечком. Богдан не пй, хіба святом і то по...

З життя2 години ago

Собака мчала лікарняним коридором із чорним пакетом у зубах: що відкрили лікарі, коли наздогнали її, приголомшило всіх

У давнину, у звичайний день у міській лікарні міста Львова, приймальне відділення було спокійним. Кондиціонер дзвенів, медсестри записували пацієнтів, лікарі...

З життя4 години ago

Хлопчик зателефонував у поліцію й розповів про дивні дії батьків у кімнаті: правоохоронці приїхали та виявили жахливу знахідку

Телефонний дзвінок до поліцейської дільниці обірвався так само несподівано, як і почався. Допоможіть, мої тато й мама встиг вимовити дитячий...

З життя5 години ago

Новий шлях до щастя

Останній шанс на щастя Олеся прокинулася радісна сьогодні її вісімнадцятий день народження. Вона знала, що батьки приготували подарунок. Який саме...

З життя5 години ago

Чоловік поспішав у аеропорт: те, що він побачив дорогою, його вразило — він мусив зупинитися

Чоловік поспішав до аеропорту. Але те, що він помітив по дорозі, змусило його зупинитися.Він їхав на черговий рейс, коли раптом...

З життя6 години ago

Чоловік врятував з річки левеня, але за мить його оточив цілий прайд левів: він уже попрощався з життям, коли сталося неймовірне

Група туристів у відкритому джипі повільно їхала степом, насолоджуючись зеленню після недавніх дощів. Повітря було теплим, наповненим співом птахів та...