Мам, знову прийшов той чоловік!

Мамо, знову цей бомж до тебе прийшов! донька згірдно скривила обличчя.

Та ні він не бомж! У нього є кімната. Просто нещасна людина.

Мама вискочила на сходову клітку, щиро посміхнулась та запросила гостя до хати. Він відмовлявся, ніяково попросивши позичити трохи грошей. Вона принесла суму, яку він назвав, і кілька бутербродів у пакетику:

На, візьми, поїж!

Він посміхнувся, показавши вибиті передні зуби, пообіцяв повернути гроші через тиждень і вийшов на вулицю, де його чекали такі ж неохайні товариші.

Навіщо ти приймаєш цього бомжа! донька навмисно наголосила на слові. Гроші йому даєш, які він ніколи не віддає!

Чому не віддає? Інколи повертає.

Та годі, один-два рази було. До речі, чому у нього така дивна кличка «Тримайся»?

Це його улюблене слово. Усіх підбадьорює: «Тримайся!» коли у когось життя не складається. А самому ось не вдалося втриматися. Він же не старий. Алкоголь нікого не прикрашає. Та ще й нещасливе кохання. Безвідповідне. Він мене любить, а я його ні.

Люююбиить?! Тебе?! У вас щось було? донька очі розплющила і навіть підвелася зі стільця.

Мати завагалася, чи розповідати, та все ж вирішила.

Ми давно знайомі. Колись у молодості я посварилася з хлопцем і опинилася без грошей, сама, вночі, аж на іншому кінці Києва. Тоді не було мобільних, дзвонити було й нікому. Іду пішки. Що робити? Машини зупиняються, але або не хочуть везти, або нахабно пропонують «розрахуватися» інакше.

А тут якраз Сашко проїжджав. Він тоді працював у таксі:

Дівчино! Не підкажете, де тут поблизу Пальма-де-Майорка?

Я не зрозуміла, що він жартує, і почала пояснювати, що не знаю. А він сміється:

Сідай, Красуня, поїдемо разом шукати!

Потім я вже дізналася, що це курорт в Іспанії. Ми мріяли поїхати туди, де бірюзове небо, синє море та смарагдові гори. Та на своє лихо він познайомив мене зі своїм другом. Я його побачила і пропала! Як же я його любила Дурна!

Незабаром одружилися, а Сашко, як це часто буває, став свідком і другом родини. Мій перший чоловік виявився бабієм. Намучилася з ним, доки зрозуміла, що він не вартий нічого. Завагітніла я через рік. Контрацептиви тоді не рекламували, а в СРСР сексу взагалі не існувало. Зате аборти були. Мій «милий» умовив мене на цю гидоту. І звідки в нього така красномовність взялася?

Погодилася, а даремно. Ох, як я натерпілася! На все життя запамятала. Тоді аборти робили у лікарні на Либідській. Конвеєр. Там не тільки вичищали, а й мозок промивали, позбавляючи будь-яких романтичних ілюзій. Практично без наркозу. Дадуть маску який з неї клопіт? Біль пекельний! Доповзла до палати, а там такі ж обмануті жінки. Сидимо, понурі. Тотальна туга. Відчуваю, як ненависть до чоловіків кипить усередині.

І пісенька в голові крутиться: «Червона калина похилилася один на один із долею злилася». От, думаю, мотлохи! Жодних турбот! Аж раптом нянечка заходить і приносить не повіриш відро тюльпанів і торт! Величезний, кілограмів на два, «Полуничний». Такі робили тільки на замовлення у кондитерській «Світоч».

Я сиджу в квітах, уплетаю торт, знову плачу, але тепер від щастя. Любить! Памятає! Рідненький мій!

А на коробці всього два слова друкованими літерами: «Тримайся, Наталко!».

Усі заздрили. Додому повернулася, сяю від щастя, хоча все болить. Глянула у вічі чоловікові і зрозуміла: це не він, а Сашко переймався.

Розлучилася. Але з Сашком у нас не склалося. Він добрий, порядний, але нічого до нього не відчуваю. Пустота.

Коли він зрозумів, що не кохаю і не зможу, зник. Потім дізналася, що поїхав на заробітки, на схід. А я зустріла твого батька. Доля дарувала нове кохання. Мені ж щастить!

Сашко повернувся на початку девяностих. Жахливий час. Бандити тоді лютували. А тут моя сестра з Чернігова в гості приїхала. Гарна дівчина. І її бандити у дворі схопили. До машини тягнуть. Тоді це було звичайною справою. Зґвалтують і викинуть за містом, а то й убють.

Ніхто не втрутився. Боялися. А Сашко сидів у дворі з мужиками, пив вино. Вже тоді починав пиячити. І ось він єдиний вступився.

Один із бандитів, здоровенний, ударив його. Сашко впав, але підвівся і каменем вікно у джипі розбив. Сестру одразу кинули, а його били. Боже, як били! Звірі!

Я потім до нього в лікарню приїжджала. Він лише на четверту добу до тями прийшов. Чую шепоче щось. Нахилилася, а він пісню Висоцького співає:

*«Лікар різав мене вздовж і впоперек,
Сказав: «Т